14 травня Національний банк України випустить в обіг монету “Панас Саксаганський” тиражем 35 000 штук.

На аверсі монети – малий Державний Герб України (праворуч), під яким вертикальний напис “Україна”. У центрі – стилізована композиція: на дзеркальному тлі улюблене крісло Саксаганського, на якому лежить капелюх, зліва від крісла – абрис актора, який тримає в руці маску, праворуч – театральна завіса. Знизу написи: “2019” і “2 гривні”.

На реверсі металевого виробу зображено стилізовану композицію, яка символізує вислів актора: “Кожна людина хоче здаватися не тією, якою вано є. Я це знаю добре, а тому портрета свого малювати не стану. Переживати і гірке, і солодке, бачити і світло, і темряву життя та не забарвити все власним настроєм – не всякому дано” (Панас Саксаганський “По дорозі життя”). Дзеркальний абрис актора, який тримає в руці тримає маску з обличчям, символізує його талант перевтілення; зліва – театральна завіса; праворуч – роки його життя “1859-1940” і напис “Панас Саксаганський” (півколом).

Фото: Національний банк України

Національний банк України оголосив про початок прийому онлайнових замовлень на нову монету.

Читайте також: Нацбанк випустить монети з Томосом

Хто такий Панас Саксаганський

Панас Саксаганський – український актор, режисер, драматург та педагог. Представник видатної творчої родини Тобілевичів. Четверо дітей із шістьох стали театральними діячами: Марія (Садовська-Барілотті), Іван Карпенко-Карий, Микола (Садовський) і наймолодший – Панас (Саксаганський).

Панас Саксаганський

Народився він у Херсонській губернії. Ще з дитинства захоплювався аматорськими спектаклями.

Творче життя Панас розпочав у 1883 році на сцені українського театру під керівництвом Михайла Старицького і Марка Кропивницького. Його акторська кар’єра починалася з епізодичних ролей. Згодом, завдяки таланту, у його репертуарі з’явилися визначні амплуа.

З кожним новим перевтілення на сцені Панас Карпович переконувався, що життя народу, людське різноманіття характерів – цілюще джерело, з якого митець черпає свою сценічну виразність.

“Я все більше переконувався, що діло залежить від праці, що в праці криється талант”.

Особливо великої слави і досконалої акторської майстерності Панас Карпович досяг у комедіях Івана Карпенка-Карого. Спільна творча праця братів упродовж тривалого часу збагачувала їх та окрилювала в роботі. Створені Панасом Карповичем сценічні образи стали класичними зразками акторської техніки і майстерності перевтілення.

За своє творче життя Саксаганський зіграв понад сотню основних ролей як комедійного, так і драматичного репертуару, а також багато епізодичних ролей: Мартин Боруля, Копач, “Сто тисяч”; Харко ледачий, “Паливода”; Голохвастий, “За двома зайцями”; Возний, “Наталка-Полтавка”; Кабиця, “Чорноморці”; Карась, “Запорожець за Дунаєм”; Шпонька, “Як ковбаса та чарка”; Цокуль, “Наймичка”; Феноген, “Хазяїн”; Іван, “Суєта”; Іван Непокритий, “Дай серцю волю”; Богун, “Богдан Хмельницький”; Гнат, “Безталанна”; Юліан, “Лиха іскра”. Кожна з цих ролей – вершина акторського мистецтва.

Микола Синельников, який багато років спостерігав гру Панаса Карповича, писав, що бачити Саксаганського на сцені, навіть у незначній ролі, було великою радістю і справжньою насолодою.

17 вересня 1940 року серце корифея театру зупинилося. Поховано Панаса Саксаганського у Києві на Байковому кладовищі.

Ще за життя іменем Саксаганського назвали одну із центральних вулиць Києва. На будинку, у якому він жив, 1953-го відкрили меморіальну дошку. На батьківщині митця є меморіальний музей. У Білій Церкві працює Київський академічний обласний музично-драматичний театр, названий на його честь.

Читайте також: Всесвітній день театру: як сформувалася драматургія в Україні

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter