Національна бібліотека України імені Вернадського, яка є однією з найбільших у світі, сьогодні, 2 серпня, святкує день народження. Цього дня 1918 року Гетьман Павло Скоропадський підписав, ухвалений Радою Міністрів, Закон “Про утворення Фонду Національної бібліотеки Української Держави”. 8 серпня його оприлюднили у газеті “Державний вістник” – офіційному виданні гетьманської влади.

У жовтні міністр народної освіти та мистецтва Микола Василенко затвердив Інструкцію Тимчасового комітету для заснування бібліотеки. До того часу орган розробив концепцію книгозбірні та створив її правові засади. Комітет активно працював із 23 серпня 1918 року до 8 квітня 1923-го. До нього увійшли видатні українські вчені та діячі культури: Сергій Єфремов, Гнат Житецький, Агатангел Кримський, Веніамін Кордт.

Утім, найбільший внесок у розвиток бібліотеки зробив саме Голова Тимчасового Комітету, перший президент Української академії наук Володимир Вернадський – видатний природознавець, основоположник геохімії, біогеохімії, гідрогеохімії, вчень про ноосферу та біосферу.

Саме він змоделював триєдиний комплекс бібліотеки: книгозбірня, інформаційний та освітній простір, у якому проводиться науково-дослідна робота.

Володимир Іванович особисто займався комплектуванням, закупівлею бібліотечних колекцій, організацією передачі Національній бібліотеці книгозбірень закритих установ, видачею охоронних грамот для бібліотек, влаштовував відрядження за кордон для пошуків і закупівлі найновішої літератури чи рукописів та стародруків.

За своє існування бібліотека неодноразово змінювала напрямок роботи та назви:

  • 1918 – Національна бібліотека Української Держави;
  • 1919 – Національна бібліотека України у місті Києві при Українській академії наук;
  • 1920 – Всенародна (Національна) бібліотека України при Всеукраїнській академії наук у Києві;
  • 1920-1934 – Всенародна бібліотека України в Києві;
  • 1934-1936 – Державна бібліотека Всеукраїнської академії наук;
  • 1936-1948 – Бібліотека Академії наук УРСР;
  • 1948-1965 – Державна публічна бібліотека УРСР;
  • 1965-1988 – Центральна наукова бібліотека АН УРСР;
  • 1988-1996 – Центральна наукова бібліотека імені Вернадського АН УРСР;
  • із 1996 – Національна бібліотека України імені Вернадського. 

Під час Другої світової війни бібліотеку розділили: частину фондів та співробітників евакуювали в Уфу, частина залишилася в Києві під німецькою окупацією – нацисти вивезли до Німеччини більше 320 тисяч унікальних, рідкісних, цінних видань і колекцій. До Києва повернули дещицю.

У фондах бібліотеки зберігається близько 15 мільйонів одиниць книг, журналів, продовжуваних видань, мап, нот, образотворчих матеріалів, рукописів, стародруків, газет, документів на нетрадиційних носіях інформації. Щороку фонд поповнюється близько 180 тисячами нових екземплярів.

До Національної бібліотеки, як депозитарію документів і матеріалів ООН в Україні, надсилаються публікації організації та її установ. Із 1998 року почали упорядковувати електронні документи, із 2005-го вибірково архівувати інтернетові науково-інформаційні ресурси.

До речі, у 2019-му найбільша українська бібліотека стала кінозіркою світового масштабу. Вона з’явилася в одному з епізодів серіалу “Чорнобиль” від НВО. Утім, там вона зіграла роль російської книгозбірні – наукової бібліотеки Московського державного унівеститету імені Ломоносова.


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.