Ізраїльським науковцям з університету Тель-Авіва вдалося надрукувати на 3D-принтері живе серце з людських тканин. На орган діаметром близько 2,5 сантиметра витратили понад три години.

Спочатку науковці взяли жирову тканину людини та перепрограмували її клітини у стовбурові. Водночас міжклітинну речовину, зокрема колаген і глікопротеїни, вони переробили у персоналізований гідрогель, який слугував чорнилами для друку судин, а згодом і всього серця.

Всього надрукували десять екземплярів. Найближчими місяцями роботу органа перевірятимуть на тваринах. Якщо експерименти закінчаться успішно, це стане гарною новиною для людей, які потребують пересадки серця. Пацієнтам не доведеться довго чекати операції та підтримувати життя дорогими медикаментами.

Дослідники розраховують у наступні кілька років мати змогу друкувати будь-які органи з урахуванням особливостей пацієнта.

Ще у 2017-му швейцарські науковці надрукували штучне людське серце із силікону. Прототип важить близько 400 грамів та витримує близько трьох тисяч скорочень.


Людина, видрукована на 3D-принтері

Скажіть ще десять років тому, що науковці друкуватимуть не доповіді, а людські органи, і ви б відчули на собі лише співчутливі погляди. Утім, уже кілька років, як дослідники по всьому світу створюють за допомогою 3D-друку найрізноманітніші частини людського тіла.

У травні минулого року британським науковцям вдалося надрукувати на 3D-принтері сітківку ока на основі стовбурових клітин. До того ж вони сформували відповідне біочорнило: суміш із клітинами строми рогівки живого донора.

А канадські науковці створили 3D-принтер, який взмозі загоювати рани: за дві хвилини він відновлює тканини на пошкодженій ділянці та може відтворювати всі три шари шкіри – епідерміс, дерму і жирову тканину.

Осторонь не залишилися і російські науковці: кілька років тому вони надрукували щитоподібну залозу.

У США вчені навчилися друкувати вуха, шкіру, носи та інші прості органи. Вони врятували не одне життя, яке не вберегли б жодні медикаменти.

Розпочалося все із регенеративної медицини. У 2001 році зі ста клітин сечового міхура безнадійного на той момент пацієнта, вдалося виростити мільярд – тобто відтворити орган людини з її клітин.

Уже за кілька років команда лікаря, який проводив операцію з пересадки сечового міхура, опанувала технологію друку органів на 3D-принтері – почали практикуватися на хрящах та кістках.

Науковці та лікарі по всьому світу об’єднуються, щоб вже найближчим часом найскладніші операції з пересадки органів, зокрема легень, серця та печінки, відбувалися швидше та без тривалої адаптації. Ще одна перевага надрукованих органів полягає у меншій вірогідності зараження від донора або ж відторгнення нового органа організмом.


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.