Святкувати Івана Купала українці починають в ніч з шостого на сьоме липня.

Раніше День Івана Купала збігався з днем літнього сонцестояння і випадав у ніч з 23 на 24 червня. 24 червня – Іванів день, День Івана Купала (Іван Хреститель). Після запровадження нового стилю літочислення дата пересунулася на 7 липня. Саме цього дня свято відзначають і в наш час.

Це старовинне свято, яке має давню історію. Довкола нього досі точатся суперечки: це язичницьке свято, чи християнське? “Український інтерес” розповість Вам, чому існує така плутанина і взагалі, як наші предки відзначали це свято.

ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ ІВАНА КУПАЛА

Згідно з християнським календарем, на ці дні припадає Різдво юдейського проповідника Йоханан бар Зехар’я (Івана Хрестителя), яке також святкують християни східного обряду. В Україні цей день називають святом Івана Купала.

Назва “Іван Купала” має народно-християнське походження та є слов’янським варіантом імені Іоанн Хреститель. Власне “Купайла” перекладається, як “Хреститель”.

Назва виникла в часи, коли християнська церква бажала замістити яскраве язичницьке свято на свято нової для слов’ян релігії. Саме святкування у своїй суті пов’язане з давньослов’янською вірою.

Сучасні дослідження пов’язують назву свята з язичницьким божеством Купала. У деяких регіонах Київської Русі це свято називали також Ярилин день, на честь Бога Сонця, розквіту природи, родючості та пристрасті.

СВЯТКУВАННЯ ІВАНА КУПАЛА: ТРАДИЦІЇ, ОБРЯДИ

Свято розпочиналось у заздалегідь домовлених місцях, переважно біля водойм. Молодь виготовляла опудала Купала та Марени, богині темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб, смерті. Існувало повір’я, що Морена ковтає Сонце взимку, тому наші предки потім спалювали, або топили у воді опудало злої богині.

Дівчата плели вінки з польових квітів і перед заходом сонця збиралися на берегах річок. На святі часто можна було почути музик, що грали на народних інструментах: скрипці, цимбалах, сопілці.

Взявшись за руки, дівчата ходили навколо Купала й Марени та співали пісні. У цю ніч головною тематикою співів, звісно, було кохання. Одружені також, зазвичай, сходились на це видовище, але участь у співах не брали.

Обов’язково вночі на березі річки розкладали велике вогнище, через яке потім стрибали дівчата та хлопц поодинці або парами.

Через вогонь стрибали, зазвичай, молоді пари. Вважалося, що коли дівчина та хлопець, які кохають один одного, стрибають через вогнище і їхні руки залишаються з’єднаними, то вони все життя проживуть разом.

Після спалення опудала, дівчата йшли до води, щоб ворожити на вінках. Квіткові прикраси спускали на воду. Поки пливли вінки дівчата йшли понад річкою та співали пісні.

У цей час хлопці намагалися виловити вінки дівчат. Якщо хлопцю вдається зловити вінок коханої, діставшись до нього вплав чи на човні, це вважається доброю прикметою для подальшої спільної долі молодої пари.

Головною купальською рослиною вважається папороть. Вважається, що опівночі цвіт папороті з’являється тільки на кілька секунд і одразу ж зникає. У того, хто знайде чаклунську рослину, збудуться всі бажання, він буде щасливим, здоровим та багатим.

День літнього сонцестояння: обряди, прикмети, заборони

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram