Три роки минуло від Революції Гідності. Три роки відтоді, коли вирішувалася доля країни, коли мільйони людей творили нову історію нашої держави. І в той же час створювалися неймовірні історії кохання. Майдан об’єднував не лише однодумців, він сполучував серця.

«Український інтерес» знайшов сім’ї революціонерів, які розповіли, що ж поєднало їхні серця під час тих буремних подій та чим вони живуть сьогодні.

«Коли я побачила очі пораненого Сергія, зрозуміла, що ніколи його не покину»

Мар’яна на Майдані була від самого початку. Пішла волонтером на кухню. Родом дівчина із Закарпаття, але на той час уже проживала і працювала у Києві на одному з телеканалів. Сергій – з Миколаєва, на Майдані пішов в охорону – суть справи добре розумів, бо до того три роки працював у МВС України. Дівчина розповідає, що відразу помітила Сергія, адже, за її словами, він вирізнявся серед інших своєю серйозністю та зосередженістю. Та ніяких залицянь не було – кожен займався своєю справою.

Щозустрічі вони зближувалися і пізнавали один одного краще. Обоє приєдналися до 38-ї сотні. З тривогою Мар’яна згадує події 18 лютого. Під час штурму Сергій з дерев’яним щитом, разом із побратимами тримав оборону стели. Тоді гранатою йому розірвало руку. Він потрапив до Будинку профспілок, де отримав першу допомогу, а за декілька хвилин споруда почала горіти. Дівчини тоді на Майдані не було. Про поранення Сергія дізналася від друзів. Хлопець пережив декілька операцій – весь час Мар’яна була поруч. Збирала кошти на лікування у соцмережах, шукала лікарів. Тоді зрозуміла, що ніколи його не покине. «Коли я побачила очі пораненого Сергія, зрозуміла, що ніколи його не покину».

Дівчина згадує, ще до стрілянини на Грушевського Сергій сказав, що з нею він би одружився. Та то були лише розмови, не пропозиція. Вже після тих жахливих подій, влітку 2014 року, хлопець запропонував руку і серце. «Ми у нього на квартирі готували вечерю, і він просто сказав: «Може ми одружимося?». Я погодилася, згадує дівчина.

Весілля відсвяткували рік по тому. Гучного гуляння не було – без білої сукні, без святкового торта, без пафосу – головне, що удвох. Через поранення Сергій не зміг вступити до Нацгвардії та поїхати на фронт. Зараз Сергій працює оператором. Попри важкі поранення правої руки, вона робоча. Нею і знімає на камеру. Разом з дружиною завжди допомагають своїм друзям із Майдану, які воюють на Сході.

Мар’яна та Сергій на Майдані були підтримкою один одному. Фото: із власних архівів героїв публікації
Весілля закохані відсвяткували через рік після Революції. Фото: із власних архівів героїв публікації

«Наше весілля – це останній світлий спогад з Майдану»

Данило та Христина були знайомі з дитинства, а зустрічатися почали за півтора року до Майдану. Під час Революції були цілковито залучені в роботу Самооборони – працювали в штабі, на складі, в інфоцентрі. Дівчина згадує, що одружитися вони планували влітку, і було надзвичайно неочікувано, коли коханий запропонував одружитися на Майдані. Христина в той час була на іспитах у Львові і, почувши пропозицію, подумала, що Данило так жартує. Посміхаючись, сказала у відповідь: «Так, звісно, і покличемо всю Самооборону з нами святкувати!». Але наступного дня зрозуміла, що ніяких жартів – хлопець уже знайшов священника для вінчання.

Планували одружитися першого лютого, та через буремні події, які сталися на Водохреще, настрою не було, до того ж обоє захворіли через люті морози. Тоді вирішили святкувати 15 лютого – на Стрітення. Весь Майдан розділяв радість разом із молодятами. «Основний спогад того дня – це безліч усмішок і всі довкола такі щасливі. Хоч трошки відволіклися від тієї ситуації. Я дуже рада, що нашим святом трохи підняла настрій на Майдані – тоді люди були змучені, в жалобі, не бачили світлого розвитку подій. Наше весілля – це останній світлий спогад з Майдану», – розповідає Христина.
Сьогодні закохані живуть у Львові. Данило – на строковій службі, Христина працює графічним дизайнером. Підтримують дружні стосунки з побратимами із Майдану.

«Кажуть, що ми багато втратили на Майдані, а я кажу, що ми багато чого надбали і започаткували там».

Данило та Христина святкували весілля разом з усім Майданом. Фото: із власних архівів героїв публікації
Зараз закохані повернулися жити до Львова. Фото: із власних архівів героїв публікації

«Усі ключові моменти в наших стосунках неодноразово збігалися з важливими подіями революції»

Наталка та Мирослав познайомилися на Михайлівській площі відразу після побиття студентів. Дівчина принесла теплий одяг і їжу. Зустріла колегу, який познайомив її з Мирославом. Вони одразу сподобались один одному, тому хлопець узяв номер телефону в нової знайомої. За декілька днів почали переписуватися.

Переживати ті буремні будні удвох їм було легше, але водночас і дуже важко. Вони розділяли і радість, і тривогу разом. Знали, що завжди підтримають один одного. А важко, бо сам за себе так не переживаєш, як за когось. Коли просто стежиш за трансляціями і знаєш, що коханий там – на барикадах – і ти ніяк не можеш йому допомогти.

Дівчина згадує, як на перше побачення подарувала Мирославу шапку – він на Майдані ходив у старій. Тепер у них традиція – на кожну річницю Наталка дарує чоловікові теплу шапку. Перше побачення також запам’яталося поваленням пам’ятника Леніна. «Я зрозуміла, що це якийсь знак. І потім ключові моменти в наших стосунках неодноразово збігалися з важливими подіями революції», – розповідає Наталя.

Через місць після цих подій Мирослав освідчився. Це сталося на Різдво. «Я готувала вечерю на кухні, він зайшов, присів на одне коліно і подарував обручку, на якій було вигравірувано «Разом і до кінця». Я одразу погодилась», – згадує дівчина.
Заяву на шлюб подали 18 лютого. Після цього Мирослав поїхав на Майдан – саме тоді, коли там з’явилися снайпери.

Одружилися 22 березня у вузькому колі друзів, а менш як за місяць чоловік пішов добровольцем у Нацгвардію. Сьогодні закохані пишаються, що змогли пройти через усі ті випробування разом. Наталка – у декретній відпустці, Мирослав працює. Виховують синочка Ореста, якому скоро буде 9 місяців. Регулярно пара переказує кошти волонтерам та допомагає речами переселенцям. Зізнаються, що спочатку було трохи важко переходити від «революційних» стосунків до звичайного побуту, але разом вони досягли сімейного затишку. Напевно, в цьому і є запорука шлюбу – розуміння, що для всього потрібні зусилля.

«Люди часто засмучуються і зневірюються, адже хочуть швидкого результату. А так не буває, щоб щось відбулось в один день і все докорінно змінилось – насправді треба докласти багато зусиль. Так само з революцією – це лише початок. Це поштовх – далі треба разом змінюватись і змінювати країну», – переконана Наталя.

Наталка та Мирослав відразу сподобалися один одному. Фото: із власних архівів героїв публікації
Зараз щаслива пара виховує синочка Ореста. Фото: із власних архівів героїв публікації

Ірина Савчук, “Український Інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram