Депутати Харківської міської ради проголосували за перейменування проспекту Петра Григоренка на честь радянського маршала Георгія Жукова. Остаточно проспект можуть перейменувати після того, як міський голова Геннадій Кернес підпише відповідне рішення.

Як пише харківське видання “Редпост”, Кернес заявив, що депутати розглядають питання перейменування проспекту “з точки зору, що Жуков – маршал перемоги”. За його словами, Жуков звільняв Харків, Україну та Європу від німецько-фашистських загарбників.

Водночас харківський активіст Ігор Рассоха нагадав депутатам, що він та інші активісти приносили до міськради паперову петицію проти перейменування. Її підписали понад п’ять тисяч харків’ян. За законом, депутати мають її розглянути. До того ж він наголосив, що аналогічні електронні петиції на сайті міської ради неодноразово блокувалися.

Депутат Ігор Черняк закликав міського голову зняти питання перейменування з порядку денного сесії та оголосити громадські слухання з цього приводу. Утім, Кернес проігнорував прохання, аргументувавши, що петиція за перейменування зібрала понад 50 тисяч підписів.

Зрештою депутати повернули проспекту стару назву. Рішення також передбачає, що ім’я Петра Григоренка нададуть новій харківській вулиці – від вулиці Римарської до вулиці Клочківської.

Очільник Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович звинуватив Харківську міську раду у порушенні закону про декомунізацію.

“Порушила закон, сховавшись за принцип колективної безвідповідальності. Якщо рішення підпише мер Кернес, настане час для його персональної відповідальності за порушення закону”, – написав він у твіттері.

Георгій Жуков у 1920-1921 роках брав участь у придушенні селянського повстання на Тамбовщині, а в роки Другої світової війни його накази стали причиною загибелі сотень тисяч українців, призваних до лав РКЧА.

До того ж, перед початком військової операції з форсування Дніпра у 1943 році, до Червоної армії насильно мобілізували мешканців навколишніх населених пунктів, здебільшого українських селян. У народі їх прозвали “чорною піхотою”, адже вони не мали військової уніформи. Окрім того, їм надали мізерну кількість зброї. Радянська влада вважала, що вони мають власною кров’ю “змити ганьбу перебування на окупованій території”. З близько 300 тисяч мобілізованих “чорних піхотинців” у живих залишилися 30 тисяч.

Також маршал Жуков був організатором і керівником військових навчань на Тоцькому полігоні 1954 року, під час яких близько 65 тисяч радянських солдатів отримали велику дозу радіації.

Декомунізація в Україні

Декомунізація в Україні триває чотири роки. За цей час було змінено 52 тисячі топонімів. Майже тисяча населених пунктів отримали нову назву.

За словами голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, в країні знесли понад 2,5 тисячі пам’ятників вождям комунізму, більшість з яких – Леніну.

9 квітня 2015 року народні депутати ухвалили чотири закони про декомунізацію:

  • Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;
  • Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки;
  • Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті;
  • Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років.

Усі закони набули чинності 21 травня 2015 року. Відтоді розпочалися масові перейменування. Однією з найгучніших справ стало перейменування Комсомольську – у 2016 він став містом Горішні Плавні.

Змінили назву й двом обласним центрам – Дніпропетровську та Кіровограду. Тепер міста називаються Дніпро та Кропивницький. Останній отримав ім’я на честь актора та драматурга Марка Кропивницького. Утім, назви областей все ще старі. Їх також обіцяють перейменувати – на Січеславську та Кропивницьку відповідно.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram