Упродовж пів століття популяція диких тварин у світі скоротилася на майже дві третини. Про це йдеться у звіті Всесвітнього фонду дикої природи.

Серед причин руйнування природних екосистем природоохоронці називають нестале сільське господарство та нелегальну торгівлю дикими видами, що також сприяє спалахам вірусних інфекцій типу COVID-19.

“WWF закликає до термінових дій, щоб дати зворотній хід тенденції до втрати природи вже до 2030 року. Це можливо, якщо припинити руйнування природних оселищ та реформувати продовольчу систему”, – йдеться в повідомленні.

Індекс живої планети, запропонований Лондонським зоологічним товариством, вказує на те, що фактори, які ймовірно підвищують вразливість планети до пандемій, зокрема зміни в землекористуванні та використання й торгівля дикими видами, також є серед чинників, що призвели до в середньому 68% скорочення популяцій хребетних видів тварин у світі в період між 1970 і 2016 роками.

“Ми не можемо ігнорувати факти. Настільки значне зменшення популяцій диких видів вказує на те, що природа не здатна впоратися, і наша планета подає сигнали SOS. Від риби в річках й океанах до бджіл, які відіграють значну роль у системі агровиробництва, – скорочення популяцій диких видів напряму впливає на наше харчування, продовольчу безпеку та добробут мільярдів людей”, – додали у WWF.

Читайте також: Вбивства і тортури: як рейнджери WWF охороняють природу

Хто на межі зникнення:

Серед видів під загрозою зникнення, які наводяться у звіті як приклади: східна рівнинна горила, кількість особин якої в Національному парку Кагузі-Бієга в Демократичній республіці Конго знизилася на 87% в період між 1994 та 2015 роками здебільшого через браконьєрство. А чисельність популяції сірого папуги в південно-західній частині Гани впала на 99% в період з 1992-го до 2014-го через вилов птахів для торгівлі й втрату оселищ.

Індекс живої планети, який відстежує майже 21 000 популяцій 4000 видів хребетних в період з 1970 по 2016, також показує, що популяції диких тварин у прісноводних системах зазнали скорочення на 84%. Один з прикладів — популяція, яка нереститься, осетер китайський у річці Янцзи, Китай, яка скоротилася на 97% у період між 1982 та 2015 роками через спорудження гребель.

“У найкращому разі нам необхідні десятиліття, щоб відновити ці втрати, але деяким видам ми вже не зможемо зарадити. Це становить ризик для безлічі екосистемних послуг, від яких залежать люди”, – зазначив автор матеріалу та вчений-дослідник Міжнародного Інституту прикладного системного аналізу Девід Леклєр.

Не оминула ця біда й Україну. Протягом останніх десятиліть у нас є тенденція до зменшення чисельності видів тварин і середовища їхнього проживання. Екологи та організації повинні перешкоджати цим процесам, а не вибірково займатися окремими, зручними для них темами.

В Україні понад 180 тварин зараховані до Червоної книги, як рідкісні види. Найвідоміші з них – рись, заєць білий та журавель сірий. Ведмідь бурий має статус того, який зникає. У дикій природі України лишилось приблизно 300 ведмедів і 500 рисей.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram