Декомунізація в Україні триває чотири роки. За цей час було змінено 52 тисячі топонімів. Майже тисяча населених пунктів отримали нову назву.

За словами голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, в країні знесли понад 2,5 тисячі пам’ятників вождям комунізму, більшість з яких – Леніну.

Утім, каже В’ятрович, декомунізація не обмежилася основними чотирма законами. Верховна Рада також ухвалювала закони про реабілітацію жертв політичних репресій та закон про ветеранів війни. Завдяки останньому, бійці Повстанської армії отримали статус учасників бойових дій.

Водночас декомунізацію треба продовжувати, впевнений В’ятрович. Логічним продовженням, на його думку, має стати деколонізація.

“У цьому контексті ми чітко говоримо про країну-агресора – Росію, яка використовує своє імперське минуле для того, щоб відновити свій вплив на Україну”, – наголосив голова Інституту.

Декомунізація в Україні

9 квітня 2015 року народні депутати ухвалили чотири закони про декомунізацію:

  • Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;
  • Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки;
  • Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті;
  • Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років.

Усі закони набули чинності 21 травня 2015 року. Відтоді розпочалися масові перейменування. Однією з найгучніших справ стало перейменування Комсомольську, у 2016 він став містом Горішні Плавні.

Змінили назву й двом обласним центрам – Дніпропетровську та Кіровограду. Тепер міста називаються Дніпро та Кропивницький. Останній отримав ім’я на честь актора та драматурга Марка Кропивницького. Утім, назви областей все ще старі. Їх також обіцяють перейменувати – на Січеславську та Кропивницьку відповідно.

Читайте також: Чи стане Дінпропетровська область Січеславською

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter