Енергонезалежності, якої так прагне Україна, не досягти одним лише раціональним споживанням палива. Чому держава робить велику ставку на відновлювану енергетику, зокрема сонячну, та чи спрацюють “зелені тарифи”?

На сьогодні чотири найпотужніші джерела енергії для України: вугілля, природний газ, ядерна енергетика, а також нафта та нафтопродукти. Але за нинішніх темпів використання нафти та газу цих ресурсів людству вистачить всього на 50 років.

Тому країни ЄС активно стимулюють запровадження альтернативних джерел енергії. До 2020 року їх частка в структурі виробництва електроенергії має скласти до 20%, а у 2030 — вже половину. Тим паче, що побудувати сонячну електростанцію дешевше, ніж вугільну.

Чого ми прагнемо та що маємо

Плани України значно скромніші, але все одно глобальні. Згідно з Енергетичною стратегією 2035 року, до цього терміну відновлювальні джерела мають досягнути чверті від усієї енергетики. А у доповіді “Перехід України до відновлюваних джерел енергії до 2050 року” амбітно стверджують, що до цього часу Україна зможе забезпечити 91% власних енергетичних потреб “зеленою енергією”.

Україна дотримується глобальної тенденції прискореного інвестування у відновлювані джерела енергії. 2016 рік був п’ятим роком поспіль, коли “зелені” інвестиції перевищили фінансування нового видобутку викопного палива. І з року в рік маємо позитивну динаміку: у 2017 загальна потужність відновлюваних джерел енергії в Україні зросла на 23%. В експлуатацію ввели більше 200 МВт зелених потужностей. Це, передовсім, пов’язано з тим, що все більше іноземних інвесторів почали заходити на ринок.

“2016 рік був роком “приглядання інвестора до ринку”, коли його “заманювали” перспективами реалізації проектів в Україні. Інвестори казали “так, цікаво, подумаємо” і максимум, що реалізовували – невеличкі проекти на кілька МВт, аби подивитись, що з цього вийде. А у 2017 вони нарешті перейшли до конкретних дій. Тому у галузі, звісно, є технічні проблеми, однак немає величезних перешкод. Загальна потужність минулого року склала трошки менше 7,4 ГВт, хоча мала би бути майже 9″, – пояснює Анастасія Єрмакова, відповідальна за просування реформ у вітчизняному енергосекторі в межах європейських проектів у DiXi Group.

У Держенергоефективності є кілька головних досягнень. Зокрема, підписали угоду про створення фонду підтримки проектів з відновлювальної енергетики. Тобто Україна отримає до шести мільярдів грантових коштів від фінів. А найважливіше – те, що ми можемо подавати заявки до Абудабійського фонду розвитку – просити пільгові кредити під “зелені” проекти завдяки IRENA.

І все одно реальні темпи реалізації плану надзвичайно низькі. Генерація енергії від СЕС наразі складає менше відсотка від загального виробництва, хоча “сонячний” сектор – найперспективніший.

“Сонце” – найбільш динамічний “зелений” сектор

Кількість енергії, що надходить на поверхню Землі за тиждень, перевищує енергію всіх світових запасів нафти, газу, вугілля та урану. За прогнозом МЕА та Європейської асоціації фотоелектричної промисловості (EPIA), до 2050 року вона забезпечуватиме 20-25% світових потреб в електроенергії. Тому більшість країн світу на державному рівні націлені на її довгостроковий розвиток.

Вироблення сонячної енергії на Мальті. Фото: Solarsolutions.com.mt

В Японії розроблені програми “Сонячне світло” і “Місячне сяйво”. Завдяки ним частка альтернативної енергетики країни зросла в кілька разів. За останні тридцять років вартість електроенергії, яку отримують від сонячних батарей, зменшилась більш ніж у сто разів. Уже почалось серйозне виробництво сонячних енергопанелей для даху та стін. У Японії вони давно у вільному продажі.

У Німеччині діє урядова програма, що надає податкові пільги виробникам сонячних батарей, які монтують на дахах будинків. Там прийняли закон, згідно з яким кожен громадянин має право отримати безвідсотковий кредит для купівлі сонячних батарей потужністю від 3-х до 5-ти кіловат. До того ж, уже кілька років працює програма “Сто тисяч сонячних дахів”.

Аналогічну програму “Мільйон сонячних дахів” мають США, де існує декілька експериментальних фотоелектричних станцій потужністю від 0,3 МВт до 605 МВт. В Америці, центром розвитку сонячної енергетики якої можна вважати Сакраменто, кожного року потужність у галузі зростає на третину.

Сонячна Україна

За інформацією Inogate (міжнародна програма енергетичної співпраці між Європейським Союзом та Україною та іншими країнами Центральної та Східної Європи) Україна має величезний потенціал для енергоефективності. Не в останню чергу завдяки великій кількості сонячних днів і помірній температурі повітря, в Україні сонячні електростанції працюють максимально ефективно. Минулого року потужність наших сонячних електростанцій склала 742 МВт. Це на на 211 МВт більше, ніж у 2016.

Наразі Україна здійснює ряд проектів із сонячної енергетики, які фінансують іноземці. Останній – це проект з будівництва сонячних батарей на 12 мільйонів доларів від канадської фірми ТІU, який буде розташований у Дніпропетровській області. Нікопольський сонячний енергетичний комплекс матиме потужність у 10,5 МВт та має принести 21 % прибутку.

Сонячна електростанція у Перово. Фото: Flickr

Якщо Україна отримає контроль над поновлюваними електростанціями (загальна потужність 408 МВт), які вже існують в анексованому Криму, загальна ​​потужність відновлюваної енергії в країні складе 1,6 ГВт. Зокрема, німецько-китайське спільне підприємство Sinsol уже реалізувало сонячну електростанцію потужністю 20 МВт для українського інвестора в Криму, використовуючи інвертори від SMA та кристалічні модулі від Jinko Solar.

Також необхідно згадати проекти компанії Activ Solar із штаб-квартирою у Відні, Австрія. Одну сонячну електростанцію побудувала в Охотніково – її загальна потужність складає 80 МВт. Вона є однією з найбільших фотоелектричних електростанцій у Центральній Європі. Збудували також і СЕС “Перове” потужністю у 100 МВт. У 2012 році вона була найпотужнішою сонячною електростанцією у світі. І це лише деякі проекти з сонячної енергетики в Україні.

Перспективи та бар’єри

На сьогоднішній день український ринок електроенергії сконцентрований у державних компаніях “Енергоатом” та “ДТЕК” Ринатом Ахметова. Вони мають значні ринкові позиції у виробництві електроенергії. Розвиток відновлюваних джерел енергії обіцяє вплинути на конкуренцію та запобігти корупції.

Розвиток сонячної енергетики зробить Україну більш конкурентоспроможною. Згідно з дослідженням Міжнародного агентства з відновлюваної енергетики (IRENA) за 2016 рік, “у 2030 році збільшення використання поновлюваних джерел енергії зменшить загальні витрати енергетичної системи України”. Це також матиме позитивні екологічні та медичні наслідки: знизиться рівень смогу та зменшаться викиди вуглекислого газу.

У довгостроковій перспективі розвиток відновлюваної енергії допоможе збалансувати залежність України від російської енергосистеми, яка на 96% синхронізована з Росією та лише 4% – з ЄС.

Читайте також: “Зелена” енергетика в Литві: як не залежати від російського газу

Однак, на практиці існують численні бар’єри зростання ринку використання сонячної енергії:

  • досить високі ціни на сонячні системи;
  • відсутність обігових коштів у підприємств-виробників;
  • відсутність конкретних механізмів стимулювання виробництва;
  • відсутність коректної державної політики, а саме – доволі невдалі “зелені тарифи”.

Чому “Зелені тарифи” невдалі?

Сонячна електростанція у Харківській області. Фото: Flickr

У Європейському банку реконструкції та розвитку неодноразово наголошували, що готові інвестувати кошти у розвиток відновлюваної енергетики в Україні. ЄБРР є найбільшим фінансовим інвестором в Україні. І це не дивно, адже Україна пропонує привабливі можливості для учасників міжнародного енергетичного ринку.

Для стимулювання експлуатації та розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні у 2009 році запровадили так званий “зелений тариф”, що робить інвестиції у цей сектор дуже привабливими. Тобто держава зобов’язується купувати альтернативну енергію, яку виробляють електростанції, до 2030 року.

Окрім цього, якщо при побудові сонячних електростанцій використовувати обладнання українського походження, держава надає премію. Якщо принаймні третина обладнання – українська, то до зеленого тарифу додають ще 5% премії, якщо половина від українського виробника – то 10%. Експерти вирахували, що приблизний термін окупності СЕС в Україні – 5-8 років.

Здавалося б, “перемога”, адже Україна не стоїть осторонь найпотужнішого глобального тренду в енергетиці. Але українські посадовці не розуміють, що ця модель підтримки відновлюваної енергетики застаріла. Зараз дуже сильно здешевшали генеруючі потужності. Менше ніж за 10 років ціна 1 вата потужності панелей знизилася із 3 доларів до 30 центів.

Таким чином, держава платитиме виробникам по “зелених тарифах” у багато разів більше, ніж коштують кіловат-години. Україна сама себе ставить у глухий кут, коли запроваджує “зелені тарифи”. До того ж, саме сонячну енергетику безглуздо субсидувати, адже вона і без того має найнижчу собівартість серед усіх типів електростанцій. Зокрема, США ніколи не вкладає кошти у ВДЕ, а лише піднімає за державні кошти традиційну. Тим часом сонячні та вітрові електростанції з’являються наче гриби після дощу.

Як тоді підтримувати відновлювальну енергетику?

Країни, що вже зрозуміли недоліки такого законодавства, оголошують конкурс між виробниками енергії. Сонячні електростанції будують ті, хто погоджується продавати енергію дешевше.

Важливо також встановити ліміт потужності для цих тендерних проектів. Досвід експлуатації потужних проектів показує, що одна електростанція на 100 МВт поступається за ефективністю десяти на 10 МВт. Це легко пояснити. Несприятливі погодні умови вплинуть на усе поле великої сонячної електростанції одночасно, а от мережа розподілених станцій значно стійкіша до подібних проявів погоди.

Світлана Голікова, Кризовий медіацентр

За словами Світлани Голікової, члена Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідальність за ці реформи розділена між міністерством енергетики, регулятором. “А також і між безпосередньо компаніями, такими як “Укренерго” чи ДП “Енергоринок”. Але є координаційний центр – він має більше впливу на рішення”.

“Завдяки зеленим тарифам об’єкти ВДЕ, які в енергосистемі займають до 2%, інвестори отримують 7% виручки. Чим більшою стане кількість об’єктів, тим більшою буде їхня виручка. Саме тому загострилось питання схем підтримки: чи це будуть “зелені тарифи” чи “зелені аукціони”. Поки не можна сказати чітко, якої стратегії потрібно дотримуватись. На обговоренні концепція про аукціони. Громадськість вносить коментарі. Мають бути переговори, але не на рівні “я так думаю”, а ні рівні експертної оцінки”, – пояснює експерт DiXi Group Анастасія Єрмакова.

Єрмакова наголошує на тому, що потрібен цілісний новий підхід, а не просто порівняння “зелених тарифів” та аукціонів.

Тим часом, поки напрацьовують “цілісні підходи” та шукають відповідальних, дуже швидко плине час, а Україна продовжує відставати від Національного плану дій з відновлювальної енергетики до 2020 року. Необхідні суттєві зміни, інакше “зелена” енергетика стане збитковою, а її розвиток зупиниться на роки.

Ганна Пєшкова, “Український інтерес”

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]