У Києві облаштовують арт-сквер імені Василя Сліпака

У Києві облаштовують сквер імені Василя Сліпака. Фото: Український інтерес / Катя Пташка

Він був відомим, талановитим та молодим. Виступав у найпрестижніших операх світу. Мав розмірене життя у Європі. Але коли на східний кордон України прийшла війна, він не зміг залишитися осторонь. Спершу волонтерив у Франції, а потім кинув все та поїхав захищати свою Батьківщину.

Сьогодні на Андріївському узвозі Києва заклали пам’ятний камінь на місці майбутнього арт-скверу імені українського оперного співака Василя Сліпака.

Захід зібрав митців, письменників, музикантів, а також побратимів та колег артиста.

Як зізнався “Українському інтересу” лідер гурту “ТаRuta” Євген Їжак, колись у Василя була така мрія – створити місце у Києві на Подолі, де б митці могли показувати киянам та гостям міста свою творчість.

“Ми хочемо відновити традицію, коли у Києві на вихідні у всіх парках грала жива музика. Ініціатива створення арт-скверу пішла від громадськості та волонтерів. Колись тут буде звучати різна музика – від опери, класики до джазу, рок-н-ролу, року. Ми хочемо зробити тут діючу сцену. Сьогодні ми починаємо роботу над облаштуванням арт-майданчик”, – зазначив виконавець.

Також “Український інтерес” поспілкувався з колегами Василя Сліпака. Вони поділилися спогади про спільні роки роботи.

Колеги Василя Сліпака з Національної опери України. Фото: Український інтерес / Катя Пташка

Сергій Мегера, народний артист України, соліст Національної опери України

– З Васильком ми поступали в один час до Львівської консерваторії. Він вразив (екзаменаторів – ред.) своєю неординарністю, бо мав дуже незвичний голос – контртенор. Але практики такої у консерваторії тоді не було. Тому його взяли як баритона. Потім він поїхав все ж як контртенор до Франції на конкурс і отримав там гран-прі. Йому поступила пропозиція залишитися там на навчання. Він погодився.

Після цього у нас була перерва у спілкуванні, бо наші творчі шляхи розійшлися. Василь поїхав до Франції, а комунікації через інтернет у той час не було. Ми з ним знайшлися у 2012 році в Тулоні. Зустрілися там на постановці і до його останніх днів були на зв’язку.

Він був звичайної людиною, дуже щирим. Завжди відгукувався на прохання. Наприклад, я летів до Франції на постановку і мені треба було пересісти на інший транспорт. А французької я не знаю. Він мене на летовищі зустрів і ми разом поїхали до Тулону.

Після спілкування я побачив, що він дуже сумував за Батьківщиною. Потім це вилилося у те, що він зірвався з “ситої Європи” і поїхав боронити Україну. Але він це приховував, не зізнавався. Ніхто не знав, ні брат, ні рідні. Нікого, певно, не хотів травмувати, щоб ніхто не переживав.

Спершу він брав участь у волонтерських організаціях – збирав кошти, речі на передову. Він поїхав декілька раз в АТО як волонтер та повіз передачу. А після якогось разу залишився як боєць. Він не мав військової підготовки. Усі навички вже отримав там. Він мені потім розповідав, що його спочатку нікуди не ставили. А потім виявилося, що він був кулеметником. Перед тим розповідав, що у розвідку ходили.

Марія Березовська, солістка національної опери

– Він був добрий товариш, друг. Дуже чутлива, відрита людина. Він любив життя, любив людей. Високопрофесійний як співак. Його останній вчинок говорить про те, що він був великим патріотом. Людина просто не змогла залишитись осторонь. Цей патріотизм взяв верх всього іншого.

Він, як кожна людина, що у серці любить свою державу, не зміг просто співати. Цей вчинок безумовно вражає. Не кожен здатен перервати свою діяльність, кар’єру. Світ опери є дуже конкурентним. Якщо будь-хто йде на невизначений час з мистецтва, то не факт, що повернеться на той самий рівень. Але Василь це зробив і це заслуговує на повагу.

До заходу приєднався рідний брат Василя – Орест Сліпак.

– Він був життєрадісною людиною, любив посміятися та приносив радість іншим. Всі його ролі були неперевершеними. Він володів публікою, незалежно у якій країні це було.

Відкриття скверу на його ім’я, йому б дуже не сподобалося. У цьому плані він був дуже скромний. Певно він би хотів, щоб сквер присвятили групі людей чи пам’яті усіх загиблих, які віддали життя за Україну.

Василь – це той образ, завдяки якому будуть пам’ятати усіх інших героїв.

Брат Василя Сліпака виступив під час закладання пам’ятного каменю. Фото: Український інтерес / Катя Пташка

Як повідомив виконавчий директор громадської спілки “Музичний батальйон” Валерій Суботін під час прес-конференції, ландшафтний культурно-мистецький сквер імені Василя Сліпака у майбутньому міститиме “живу сцену”, зелені висадження, власне пам’ятник українському оперному співаку.

Наразі ініціатори проекту відкрили конкурс на облаштування скверу, який триватиме до 6-го грудня. Тобто вже навесні арт-простір запрацює у повну силу.

Як відомо, Василь Сліпак – український оперний співак, соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник бойових дій на сході України. Загинув у бою від кулі снайпера 29 червня 2016 у смт. Луганське Донецької області. Кавалер ордена “За мужність” І ст., Герой України, кавалер ордена “Золота Зірка”.