Навколо нього збираються діти та іноземні туристи – фотографуються на фоні. Він методично, наче в трансі, ходить по одеському пляжу та сканує територію металошукачем. Коли в навушниках дзеленчить, він просіює пісок з цього місця спеціальним совочком із крупними дірками. Якщо трапляється сміття, кидає його назад, монетки та прикраси – у мішечок на поясі. Його звуть Сергій, він одесит, і працює у сфері обслуговування. Пошуки скарбів для нього радше хобі, ніж джерело доходу. “Український інтерес” поспілкувався із Сергієм, щоб дізнатися таємниці цього захоплення, чи можна розбагатіти, порпаючись у піску, та що для цього потрібно.

Обладнання. Скільки коштує металошукач

“У мене обладнання середнього класу. Брав я його ще до війни з Росією, коли все було, скажімо так, добре. Зараз воно дорожче коштує”, – розповідає Сергій, спаковуючи металошукач у чохол, після своєї вилазки на пляж Ланжерон.

Ціна на металошукач сьогодні коливається від п’яти до тридцяти п’яти тисяч гривень. Все залежить від точки продажу, виробництва, конструкції, але найдорожче у металошукача – це котушка. Саме від неї залежатиме точність пошуку та потужність сигналу. Ціна на деякі котушки доходять до шести-восьми тисяч гривень, тобто половини вартості вже готового комплекту.

Звісно, є зовсім дешеві китайські металошукачі за тисячу-дві гривень. Щоправда шукати ними щось під землею сумнівне заняття, адже монету вони знаходять на глибині 4-6 сантиметрів (сірникова коробка), а максимальна глибина виявлення не перевищує 20 сантиметрів.

Обладнання середнього класу, подібне до того, яким користується Сергій, сьогодні обійдеться у сім-десять тисяч. Але ним без проблем можна шукати предмети на глибині 20 сантиметрів, максимум – півметра. Найдорожчі, американського виробництва, металошукачі беруть глибину понад метр. З таким не соромно йти шукати справжні скарби.

Ну, і звісно в арсеналі шукача мають бути лопатка, совок із отворами для просіювання піску чи ґрунту, рукавички та спецодяг, бо це доволі брудне заняття.

Ентузіасти нерідко порівнюють своє захоплення із рибалкою. Але справжніх скарбів (скажімо, старовинних монет чи прикрас) із кожним вдалим рейдом стає все менше, тому доводиться задовольнятися пошуком сережок та копійок на пляжах. До речі, метри цієї справи радять початківцям вправлятися із металошукачем саме на пляжі, бо там простіше навчитися розрізняти сигнали та відрізняти сміття від цілком цінних речей.

Що можна знайти. Чи варта шкурка вичинки?

Отже, ви витратили 10-20 тисяч на обладнання, як швидко відіб’ються інвестиції? За словами Сергія, не скоро. Утім народ це не відлякує – шукачів багато. Сергій виходить на пошуки два-три рази на тиждень, але для нього це не основне джерело доходу. Сам він працює у сфері послуг, “сидяча робота”, – жаліється Сергій, тому дуже любить свої вилазки.

“Для мене це не основна робота, але є ті, хто цим заробляє. Я їм не заздрю, це дуже важко. Найчастіше знаходиш українські монетки. А також “язички” від бляшанок, кришки від пляшок, фольгу. Тобто щоб знайти одну монетку треба зреагувати на п’ять-шість сигналів сміття. Щоб знайти одне срібло, треба відпрацювати двадцять-тридцять монет, а між ними – сміття. А щоб знайти золото – це треба щастя”, – пояснює Сергій.
Буває, до Сергія звертаються люди, щоб він допоміг їм знайти загублені прикраси. Він при нас знайшов хлопцю срібний хрестик біля кабінки для переодягання.

“Коли вони приблизно знають у якому місці щось загубили, то можна знайти. Якщо, звісно, хтось до мене ще не ходив”, – каже шукач скарбів.

Взагалі пошук загублених на пляжі прикрас в Одесі перетворили на бізнес. Тут на видних місцях у зонах відпочинку фарбою вималювали оголошення: “Знайду загублені прикраси” і номер телефону. Ще два роки тому у такий спосіб тут рекламували наркотики. До речі, є й ті, хто готовий підняти загублені речі з дна, але це вже інша історія і без відповідної винагороди ніхто у воду не полізе.

“Сьогодні багато не знайдеш, – зауважує Сергій. – Після того, як ми посварилися із росіянами, все стало дуже сумно. Якщо росіянин щось загубив, то через місяць він купив собі нову річ і повертається її губити. А українець загубив і більше не приїде”.

Та взагалі чоловік не заради скарбів виходить на одеські пляжі з металошукачем. “Для мене цінність – це здоров’я. У мене сидяча робота, тому погуляти біля моря багато чого варте”, – констатує він.

“Вони б ще з чемоданом за грибами пішли”. Чи дозволяє закон шукати скарби в Україні

Тут вже мова, звісно, не про копійки та хрестики на пляжах, а справжні скарби, яких, за легендами, несть числа в українській землі. Шукати скарб закон не забороняє. Право власності у цьому питанні регулює Цивільний кодекс України. “Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього”, – йдеться у другій частині 343 статті. Щоправда якщо знахідка є пам’яткою історії та культури, то вона автоматично належить державі. Тобто викопаний iPhone, на який ніхто не заявив прав, ви, по суті, можете залишити собі, а от монети царських часів, знайдені навіть у власному городі, доведеться здати у поліцію, чи органи місцевого самоврядування – міська, сільська рада тощо. Далі скарб оцінюють експерти, після чого шукачу, відповідно до закону, держава виплачує до десяти відсотків від вартості знахідки. Це в ідеалі.

На ділі виходить, що знайдені скарби, ті самі монети царських часів, залишають у себе, або вони з’являються на розкладках, скажімо, Андріївського узвозу. Нерідко знахідки продають через Інтернет, або на пряму приватним колекціонерам. Таких “професіоналів” називають “чорними археологами”. Пошук скарбів для них головне джерело доходів. Вони серйозно підходять до своєї справи – вивчають історичні мапи, обговорюють місця “копу” на спеціалізованих форумах або у закритих спільнотах соцмереж, закуповують професійне обладнання.

Привласнення історичного скарбу вже тягне на кримінальну відповідальність. Відповідно до 193 статті Кримінального кодексу, це карається або штрафом у 850 гривень (50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), або дворічними виправними роботами, або ув’язненням на шість місяців. Тобто “чорні археологи” влаштовують рейди на свій страх і ризик. Щоправда, ризик цілком може себе виправдати: ніхто досі не знайшов міфічні скарби Полуботка чи Мазепи, які оцінюють у мільярди доларів. Історики скептично ставляться до цих міфів, але не заперечують, що через Україну у всі часи проходили основні торгові шляхи, тому знайти якісь цінності можна у будь-якому куточку нашої країни. Кажуть, що найбагатші поховані у землях на півночі та півдні України.

До речі, професійне свято археологів в Україні відзначають щорічно 15 серпня.


Владислав Недашківський, “Український інтерес”, Одеса – Київ

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram