Подільське весілля у Пирогово: як це було (фоторепортаж)

Подільське весілля у Пирогово. Фото: Український інтерес/Маруся Лагута

Стати гостем автентичного українського весілля зі старовинними обрядами цілком можливо навіть у нашому столітті. Для цього не потрібно винаходити машину часу. Подивіться очима кореспондента “Українського інтересу” на те, як сучасні українці святкували подільське весілля у Пирогово.

Одружитись готується Євгеній Мирінов – ветеран АТО. Чоловік служив снайпером – боронив Україну під Донецьком, захищав Мар’їнку. Повернувся з війни весною минулого року.

Традиційно подільське весілля починається біля хати нареченого, де його піснями зустрічають численні гості свята. Як і в давнину, на весіллі “гуляє все село”.

Гості чекають нареченого біля його хати. Фото: Український інтерес/Маруся Лагута

Євгеній виходить до гостей разом зі старшим боярином, по-сучасному – другом нареченого. У дворі на нього вже чекають батьки для проведення традиційних українських обрядів: поклоніння святим іконам та благословення на шлюб.

Після цього молодому дають дві паляниці та відправляють по наречену. Паляниці, за традицією, Євгеній має подарувати тим, кого зустріне дорогою до коханої.

Біля її хати вже чимало людей – так просто віддавати Юлію, наречену Євгенія, ніхто не збирається. Батьки молодої перевіряють, наскільки сильно він кохає їхню доньку. Євгеній до викупу готовий і труднощів не боїться. З Юлею вони пережили відстань та війну.

На війні вони й зустрілись. Знайомі, щоправда, були ще з дитинства: навчались разом у молодшій школі. Після п’ятнадцяти років розлуки побачились в окопах під Донецьком: він – військовий снайпер, вона – журналістка Юлія Кирієнко. Юлія приїхала в чергову “гарячу точку” за репортажем, а знайшла рідну людину.

Зараз до Юлі залишається лише кілька кроків: Євгеній відмовляється від “підставних” наречених, виконує завдання майбутніх родичів й, нарешті, знаходить свою кохану.

Тепер молодята мають пройти спільний обряд – молодий сідає на лаву, вкриту кожухом, та намагається втримати на колінах наречену. Вона, як заведено віддавна, тричі має відмовитись сідати поряд з майбутнім чоловіком. Цим наречена показує, що шанує батьків – так важко їй прощатись з їхнім домом.

Обряд, розповідає Юлія, нагадав їхні з Євгенієм стосунки. Адже симпатію до неї він проявив ще в зоні АТО. Тоді вона не відповіла йому взаємністю – навколо війна, занадто багато переживань. Але спілкуватись вони не припинили, після повернення Жені додому почали будувати спільне майбутнє. Як зізнається Юля, Євгеній тричі пропонував їй вийти за нього заміж: два рази вона відмовляла, на третій – сказала “так”. 

Найважливіший весільний обряд для нареченої – “покриття” – перехід від вільної дівчини до заміжньої жінки. Юлі “розплітають косу”, одягають прикрашений квітами очіпок та накривають плечі хустиною.

Після всіх обрядів молодят проводжають до церкви – на вінчання. Їм пов’язують руки рушником, обсипають житом та грішми – на довге життя та багатство у родині.

На цьому старовинне весілля завершується. Юлю та Євгенія чекають, щоб одружити за сучасними правилами – з обручками та підписами у відповідних документах. Окрім них, обітницями міняються ще дві пари закоханих.

Після офіційної церемонії Юлія зізнається, що про своє весілля дізналась за день до нього.

“Женя сказав, що ми йдемо на свято до друзів. Я й не підозрювала, що опинюсь на власному весіллі. Проте я вдячна йому за цей сюрприз”, – розповідає дружина Євгенія.

Вона додає, що їхнє весілля дійсно стало особливим.

“Таке запам’ятовуєш на все життя”, – говорить Юля.

Подільське весілля. Фото: Український інтерес/Маруся Лагута

Маруся Лагута, “Український інтерес”