Щоб врятувати постраждалих в одному ДТП, потрібна кров 10 донорів. Всесвітня організація охорони здоров’я стверджує, що 90% людей, які можуть бути донорами, ніколи не переступають порогу центрів крові. Тим часом медики кажуть: достатньо, щоб кожен сотий українець регулярно здавав кров – тоді всі шанси на порятунок онкохворих, породіль, жертв конфліктів і аварій будуть використані. Чому ж так мало добровольців готові здати 450 мл життєдайної рідини, щоб застрахувати себе, близьких або й далеких співвітчизників від наглої смерті?

Лякалки і легенди про донорів

Здебільшого люди бояться, що під час донації (здача донорської крові) їм буде боляче. Страх номер два – заразитись інфекціями.

Щоб дізнатися, так це чи ні, самому пройти шлях донора і дізнатися, куди згодом потрапляє кров, журналіст “Українського інтересу” відправився до Київського міського центру крові.

Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Донором я хотів стати давно, але виправдовувався, що надто заклопотаний, а в центрі крові все триватиме довго і складно. Як виявилося, найскладніше було доїхати до станції крові. А власне там я провів не набагато більше часу, ніж в дорозі, – зо півтори години. Реєструюся, обстежуюсь у терапевта, роблю експрес-аналіз крові, п’ю чай із печивом – і в донаційну.

Мужності додають слова заслуженого донора України Тамари Олександрової, з якою зустрівся того ж дня.

“З 1958-го я здала вже 55 літрів крові”, – розповідає 80-річна волонтерка.

За словами пані Тамари, це було її покликанням і прагненням. Вона згадує, що коли Президент Ющенко нагородив її орденом княгині Ольги та дізнався, скільки крові вона здала, взявся за голову від подиву.

“Це дуже гуманна справа, яка допомагає у наші складні часи. Якщо спробуєте, робитимете це постійно. Не вірте нікому, що це шкідливо. Мені 80 років, я все життя здаю кров і не знаю, що таке лікарні”, – каже заслужений донор.

А тепер про все по порядку.

Донорські “плюшки”

Виспавшись і поснідавши (це аналіз крові ми здаємо натще, донор же має бути ситий!) я з паспортом вирушаю до центру крові. У віконці реєстратури мене привітала співробітниця закладу. Поки вона створює для мене спеціалізовану картку донора (усього п’ять хвилин, як виявилося), я розпитую лікарів про бонуси і пільги, які обіцяє мені держава.

У віконці реєстратури мене привітала співробітниця закладу. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

“Відповідно до закону про донорство крові, вас забезпечують сніданком і обідом. І така практика використовується в усьому світі. А ще перед забором крові донора пригощають чаєм і печивом – щоб організм легше переніс процедуру”, – розповідає завідувачка донорським відділом Світлана Утвенко.

Якщо не погодують у їдальні медзакладу, то відшкодують вартість харчів. У Київському центрі крові це 73 гривні. Закон також гарантує мені винагороду за донацію, у Київському міському центрі можна отримати 72 гривні. Тобто в сумі з компенсацією за обід виходить 145.

Компенсація за обід – 73 гривні. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

“Закон дозволяє донору визначатися, чи забирати винагороду. Однак компенсація за обід виплачується абсолютно всім”, – каже пані Світлана.

Окрім грошей, ви отримуєте оплачувані вихідні на роботі, у вишах чи під час несення служби. Де б ви не працювали: у приватному бізнесі чи в державній установі, – вам повинні дати відпочинок у той день, коли ви здали кров, і на додачу – у будь-який день протягом року.

Нагода дізнатися про себе багато нового

Із готовою карткою я йду на анкетування. Мене запитують, чи вживав я алкоголь, знеболювальні та інші заборонені напередодні донації речовини. Лікар вимірює мені тиск. Черг біля кабінетів немає, тому підготовчі процедури проходжу дуже швидко. Усе за декілька хвилин я в кабінеті терапевта на короткому огляді. Останній етап діагностики – швидкий аналіз крові.

Перед забором крові необхідно заміряти тиск. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

“Перед тим як брати донорську кров, ми проводимо експрес-дослідження, – розповідає завідувачка клініко-діагностичної лабораторії Валентина Сурменко. – Зараз вам визначать групу крові, один із печінкових ферментів і гемоглобін. І лише потім у вас візьмуть кров. А резус-фактор та інші показники визначать за декілька днів”.

Перед здачею крові необхідно здати експрес-аналіз крові. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

За словами лікарки, планові завдання із заготівлі крові центр виконує, однак необхідно, щоб донорів було більше – на випадок надзвичайних ситуацій. І дійсно, у центрі я бачу дуже мало людей – у холі поблизу реєстратури сидить троє дорослих чоловіків і дві дівчини.

У центрі крові нелюдно, однак охочі здавати кров на постійній основі є. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

“Я приходжу сюди не вперше: тут дуже гарні умови, тому йду тільки до цього центру. Тим паче зараз розпочнеться зимовий період, коли збільшиться кількість аварій на дорогах. Думаю, що моя кров може когось врятувати. Тому я й знайомих своїй заохочую, друзів і навіть хлопця. Чи прийшов він? А куди йому дітися?”, – усміхнено каже дівчина-донор.

Донор: Думаю, що моя кров може когось врятувати. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Як вона пригадує, під час першої здачі крові практично не відчула ніяких наслідків і почувалася чудово. Тому єдине, що заважає здоровим людям бути донорами – це страх.

“Але ж інструменти тут усі стерильні, а голки та гемакон (контейнер для забору крові – Ред.) розпаковують безпосередньо при вас, а використані – викидають”, – додає вона.

Про що думають донор і лікарі перед здачею крові

Частуючись солодким чаєм та печивом, подумки готую себе до процедури. Лікарі підтверджують, що невеличкий страх перед першою у житті здачею крові відчувають майже всі. Однак за мить до того, як зайти до спеціального боксу, усе ж запитую лікаря, чи буває людям зле під час процедури.

Донорів частують чаєм із печивом. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

“Такі ситуації трапляються, – відповідає завідувачка відділення. – Однак ми намагаємося про все попередити, проводимо огляд у терапевта, вимірюємо тиск та оцінюємо всі показники. Так ми зводимо до мінімуму всі ризики. Але ж несподіванки можуть трапитись і через те, що від нас не залежить: погода, атмосферний тиск, сон і харчування. Ми пояснюємо, як правильно себе поводити після процедури: щоб люди не бігали, не поспішали, щонайменше годину після забору не навантажували себе. Ліпше зайві десять хвилиночок посидіти й відпочити”.

Лікарка мене заспокоює, що боятися не слід. Тож одягаю бахіли, спеціальний халат і прямую до місця, де відбувається здача крові. Там знову перевіряють правильність даних і друкують марки з усією інформацією донора. Згодом їх наклеять на картку, талон для отримання компенсації, пробірки зі зразками крові для аналізів і контейнер із кров’ю.

Перед входом у бокс необхідно вдягнути спеціальний халат і бахіли. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Система налаштована так, що переплутати нічого неможливо. Не дивуйтесь, якщо у вас декілька разів поспіль перепитають ім’я, групу крові та будь-які інші дані. Так фахівці ідентифікують, чи дійсно здаватиме кров людина, яка реєструвалася спочатку.

Перед процедурою у вас декілька разів можуть перепитати ваше їм’я. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Після всіх перевірок опиняюся на спеціальному кріслі, де й почалася процедура. За 15 хвилин спеціальний контейнер наповнюється 450 мілілітрами крові. Відчуваю лише момент, коли вводили голку. Більше ніякого дискомфорту немає.

Насправді, здавати кров – не боляче. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Поки відпочиваю, спілкуємося з лікарями про те…

…звідки беруться донори, і куди мандрує їхня кров

“Гемакон зберігається близько одного дня, поки не будуть готові результати докладного аналізу. Якщо раптом у крові виявлять віруси або інфекції, її знищать. Однак якщо кров не потрапила до бракованої групи, вона піде для клінічного застосування в експедиціях. Лікарні дають заявку – і кров відправляється до них”, – каже завідувач відділу заготівлі крові та її компонентів Олександр Добровольський.

Під час процедури навіть встиг поспілкуватися з лікарями. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Співробітники центру пригадують, що під час розстрілів на Майдані черга стояла аж на вулицю, через що станція крові працювала практично цілодобово. У цей період вони приймали близько 400 людей на день. Зараз у середньому приходять 40 донорів.

“Пам’ятаєте, коли у Волновасі розстріляли автобус? У нас на наступний день уже стояв натовп людей. А ще наша виїзна бригада почала їздити туди, де ніколи в житті не була: до Генпрокуратури, Верховного суду, Міністерства закордонних справ. Тоді всі хотіли допомогти”, – згадує Утвенко.

За її словами, як тільки в Україні трапляються надзвичайні події, люди йдуть до центру. Багато з них здають кров уперше в житті, і після цього вирішують стати активними донорами, які роблять це і не беруть грошей.

Антон Владиславський, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram