Наталя Лігачова: Негатив стомив, люди хочуть практичної інформації

Наталя Лігачова. Фото: journalismucu

Громадська організація “Детектор Медіа” презентувала чергове опитування про довіру до українських ЗМІ, вплив російської пропаганди та медіаграмотність в Україні. Питали про те, хто почав війну на сході України, які основні джерела отримання інформації в українців, а також про українізацію, заборони та пропаганду.

Своїми думками щодо результатів опитування поділилась Наталя Лігачова.

Українці досі амбівалентні (суперечливість у ставленні до чогось – ред.) у ключових питаннях. За чотири роки ми так і не визначились, хто ж розпочав війну. Торік половина опитаних не визначилась або вважала, що війну почав український уряд та олігархи. Цього року така ж картина.

15% опитаних вважає, що конфлікт почала українська влада та олігархи, а 33,2% не визначились. А я думаю, що на четвертому році війни – це вирок українській інформаційній політиці та й політиці держави в цілому.

Негатив та брехня – не в тренді

Є безліч причин для українців бути незадоволеними сучасним станом українських реформ, розвитком економіки та іншим. Водночас, зважаючи на наші дослідження у фокус-групах, люди втомились від засилля в українських ЗМІ негативу. Опитані не довіряють українським ЗМІ через перевищений градус емоцій та відверту брехню. Люди говорять: “Так, ми не довіряємо російським ЗМІ, бо вони брешуть, але ж і наші брешуть”. Ось у чому весь парадокс. І рівень брехні для більшості людей вже немає значення.

Критикуєш – балансуй

Не можна брехати. Критика влади має місце, але вона має бути підкріплена конкретними фактами, аргументами, не містити емоційних висновків. Критика апріорі не може бути голослівною. І її необхідно балансувати. Не буває чогось абсолютно чорного чи абсолютно білого. Так само не можна брехати й у бік вихваляння влади.

Практичність – наше все

Люди потребують інформації, яка має практичне застосування. ЗМІ звикли політизувати теми, які підіймають у своїх матеріалах. Як наслідок, люди не розуміють що змінюється в країні, а часом і не чули про зміни. Аудиторія потребує дуже простих речей. Люди хочуть розуміти реформи. Якщо це у них забрали, то що натомість дали? Якщо це тепер не так як було, то як стало? Все. І така практична інформація  посилюватиме довіру до ЗМІ.

Суть важливіша за форму

Було питання щодо ставлення до “українізації” ефіру українських телеканалів. Так, люди у фокус-групах стверджують, що найчастіше мова має значно менше значення, ніж суть. Глядач, слухач, читач потребує якості, а не мовних стандартів.

“Журналюги”

Ще одне питання, яке критично постало не лише в Україні, а й в усьому світі – це самоідентифікація журналістів. Вже почались дискусії про те, хто такий журналіст у сучасному світі? Недовіра до “журналюг” не з’явилась на пустому місці. Через існування ресурсів, які відверто дезінформують суспільство, журналістів почали ототожнювати з брехунами. Нам час визначатись, що робити з маніпулятивними, брехливими, пропагандистськими ресурсами та тими, хто там працює. Чи визнавати взагалі такі ресурси засобами масової інформації, а їх працівників журналістами? Чи потрібно захищати права цих людей, як прийнято захищати журналістів? Це все відкриті питання.

Що медіа варто робити вже зараз?

Окрім створення україномовного контенту, ЗМІ мають своїми матеріалами стимулювати бажання українців самостійно розбудовувати власну державу та брати на себе відповідальність. Допомагати людям відчувати себе господарями їхньої долі. Розповідати, які існують інструменти для покращення життя, як співпрацювати один з одним, створюючи ті ж ОСББ, як впливати на державні процеси.

Постійний негатив у бік влади та її критика вже просто нецікава. Нині суспільство прагне знати, як контролювати владу, змушувати її відповідати за ухвалені рішення та долати проблеми, які виникають.

Опитування провів Київський міжнародний інститут соціології на замовлення ГО “Детектор медіа” за фінансування Міністерства іноземних справ Данії та NED (США). Опитали 2043 респондента віком від 18 років у 110 населених пунктах України. Опитування проводилося методом особистих інтерв’ю з використанням планшетів вдома у респондентів із 5 по 21 лютого 2018 року. Статистична похибка не перевищує 3,3%.