Двигун внутрішнього згоряння у XX столітті перетворив нафту на ключовий ресурс світової економіки. У наші ж дні потреба у нафті зменшується, а розвиток новітніх технологій у тому самому автобудуванні виводить на перший план необхідність видобутку інших ресурсів.

Так, розвиток електромобілів насамперед потребує нових потужних батарей, а ті – літію. Отже цей рідкісний метал, запаси якого в Україні є найбільшими в Європі, перетворюється на своєрідну “білу нафту”. І вже скоро світ очікувано накриє “літієва лихоманка”, що відкриває перед нашою країною непогані перспективи. Водночас економіка Росії, яка повністю залежить від видобутку та подальшого продажу вуглеводнів, опиняється у вкрай невигідному становищі, що, зокрема, вписується у канву національної боротьби з агресором.

Струм проти бензину

Екологічна політика у світі набирає обертів, і Паризька угода, яка прийшла на зміну Кіотському протоколу в 2015 році, націлена суттєво зменшити викиди вуглекислого газу. Не останнє місце у цій боротьбі займає заміна бензинових двигунів електричними. Так, до 2030 року Нідерланди повністю відмовляться від бензинових та дизельних автомобілів. Франція та Німеччина планують зробити це до 2040 року. Не відстають від амбітних планів Великобританія, Індія та Китай.

Якщо ж електромобіль стане головним засобом пересування, то викиди двоокису вуглецю скоротяться наполовину. За даними європейської асоціації Eurelectric, на 1 кілометр пробігу бензинова автівка виробляє 124 грами CO2, тоді як електромобіль – 66 грамів.

Водночас електромобілі змінили свій статус. Якщо ще декілька років тому вони розцінювалися як дорога та непрактична іграшка, то сьогодні електромобіль позіціонують проривом у майбутнє. За прогнозами, вже у 2020 році електромобілі займуть 10% світового авторинку, а їх щорічні продажі сягнуть позначки у сім мільйонів одиниць.

Якщо ж говорити більш конкретними цифрами, то, як стверджують аналітики Morgan Stanley, у 2020 році на 99 мільйонів нових авто 2,87 мільйони матимуть електричну тягу. У 2025 році цей показник перевищить 9,5 мільйонів.

Зараз попит на екологічні авто значно перевищує пропозицію. Фото: Wired
Зараз попит на екологічні авто значно перевищує пропозицію. Фото: Wired

Але вже зараз попит на екологічні авто значно перевищує пропозицію. Наприклад, тільки в Україні, за даними “Укравтопрому”, ринок електрокарів зріс утричі. Профільний портал EV-Volumes пише, що за підсумками 2016 року у світі налічувалось 2 мільйони електромобілів. Цікаво, що у середині 2015 року їх був тільки мільйон, тобто за півроку кількість електрокарів подвоїлася.

І хоча більшість парку електромобілів – 32% – зосереджена в Китаї, темпи розвитку ринку все ж таки задає саме Європа. Європейське керівництво всіляко заохочує своїх громадян пересідати на екологічні авто, ухвалюючи не тільки жорсткі обмеження за кількістю викидів, але й програми підтримки.

Окрім того, перевагою електротранспорту є зменшення шумового забруднення, бо електромобілі майже безшумні. Автовиробникам навіть довелося розробляти спеціальну систему оповіщення задля безпеки пішоходів.

Український інтерес

Отже, невідворотне зростання кількості електромобілів потребує збільшення виробництва потужних батарей. У липні 2016 року Tesla Ілона Маска відкрила у штаті Невада Gigafactory – завод з виробництва літій-іонних акумуляторів. Масове виробництво на ньому розпочалося у січні 2017 року. Губернатор штату Брайан Сендовал оцінює економічну вигоду від будівництва у 100 мільярдів доларів протягом найближчих 20 років. Цікаво, що проектна вартість заводу – п’ять мільярдів.

Для України будівництво подібного заводу може стати справжньою “золотою жилою”. Вся справа в тому, що сьогодні головний центр видобутку літію знаходиться у Південній Америці. На так званий “літієвий трикутник” – Чилі, Болівія та Аргентина – припадає 70% світових запасів металу. Для європейців це дуже складна та витратна логістика, а отже набагато вигідніше інвестувати в Україну.

Видобуток літію - "золота жила" для України. Фото: Roman Korzh/Flickr
Видобуток літію – “золота жила” для України. Фото: Roman Korzh/Flickr

Хоч сьогодні літій в Україні і не видобувається, інвесторів, окрім Полохівського, Станковатського та Шевченківського родовищ, може зацікавити перспективне Беганьське родовище на Закарпатті. По-перше, регіон близько розташований до європейського кордону, що спрощує логістику до банального перевезення залізницею. По-друге, західні області України вже залучають мільйонні іноземні інвестиції. Тільки у Львівщину, за даними обладміністрації, іноземці цьогоріч інвестували 100 мільйонів доларів. Тут відкрилися заводи по виробництву проводки для автомобілів, які успішно працюють завдяки дешевій робочій силі.

У Світовому банку кажуть, що година роботи на такому заводі в Україні в п’ять разів дешевше ніж у Китаї та у 6,5 разів нижче польських та угорських показників. Саме тому для європейських виробників доцільніше інвестувати не просто у видобуток літію, а у повноцінний запуск виробництва батарей.

“Нам потрібно це (видобуток літію – прим. ред.) розвивати. Це можливість виготовлення батарей, які будуть зберігати електроенергію. Але потрібні інвестиції і термін окупності довгий. Сьогодні у нас нема таких грошей, щоб розвивати цей напрямок. Треба залучати інвесторів, створювати інвестиційний клімат. Створення інвестиційного клімату – питання іншої площини, але це дуже ефективний напрямок у розвитку енергонезалежності України. Якщо ми залучимо інвестиції, то зробимо це дуже швидко – 5-7 років”, – розповів “Українському інтересу” голова Всеукраїнської Енергетичної Асамблеї Іван Плачков.

Як порахувала Аргонська національна лабораторія, до 2030 року світовий попит на літій для батарей збільшиться до 28 тисяч тонн, у 2100 році видобуток почне обчислюватися мільйонами тонн.

Разом з попитом на метал зростатиме його вартість. За даними Benchmark Mineral Intelligence, тонна карбонату літію до 2020 року коштуватиме 13 тисяч доларів (зараз 9 тисяч), а гідроксид літію з 14 тисяч доларів подорожчає до 18.

Не варто також забувати про шість українських родовищ графіту, який також використовується у виготовлені літій-іонних акумуляторів. Тобто в Україні є всі умови, щоб стати головним поставником саме готової продукції, а не сировини.

Нафта як отрута для Росії

Вже більше трьох років нафтогазовий сектор Росії потерпає від санкцій, які були введені у відповідь на анексію Криму та подальшу агресію проти України. ОПЕК постійно знижує видобуток нафти та закликає до цього інших гравців ринку. Ера нафти, як і двигун внутрішнього згоряння, впевнено відходить у минуле. Цьому сприяють не тільки електромобілі, а й наміри перевести літаки та морські судна на електричну тягу.

Такі плани вже не фантастика. Взяти хоча б навколосвітню подорож Solar Impulse 2 – літака, що використовував для польоту виключно сонячну енергію. Подібний літак збирається побудувати британський лоукостер EasyJet.

Наміри перевести літаки та морські судна на електричну тягу вже не фантастика. Фото: Solar Impulse
Наміри перевести літаки та морські судна на електричну тягу вже не фантастика. Фото: Solar Impulse

Аналітики не дарма прогнозують до 2030 року скорочення видобутку нафти вдвічі. Саме на цей рік, як зазначалося вище, припаде пік відмови від двигуна внутрішнього згоряння.

Отже, розвиток технологій та наполеглевий перехід на так звану “зелену енергетику” – головні вороги відсталої у цих сферах Росії.

“Путін розтратив астрономічні суми, отримані за нафту, на мегапроекти як Олімпійські ігри в Сочі у 2014 році. Режим поставив все на розробку родовищ вуглеводнів, а не на прагнення диверсифікувати економіку. Як наслідок: процвітання перших путінських років не пережило падіння цін на нафту. У 2009 році ВВП Росії скоротився на 7,9%, а податкові надходження знизилися на 34,4%. Після швидкого відновлення у 2010-2011 роках економіка Росії з літа 2012 року переживає структурне уповільнення, яке посилюється з 2014 через зниження цін на нафту і міжнародні санкції”, – зазначає французький історик, професор історії Сорбонського університету, фахівець з історії XX сторіччя, історії комунізму та СРСР Франсуаза Том.

Нафту ще у 2015 році почали називати “жиром з кита”. Сьогодні про повну відмову від нафти ще рано говорити, але нинішні та прийдешні тотальні скорочення обсягів її видобутку продовжують негативно впливати на економіку Росії. І цей вплив щороку буде тільки посилюватися. Зрештою, економічна руйнація призведе до фізичної загибелі Росії, хоча б тієї, яку створив Путін.

Владислав Недашківський, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram