В українську столицю приїжджає місія Міжнародного валютного фонду. Обговорюватимуть нашу економіку і новий транш, на який країна чекає вже понад рік. Нацбанк прогнозує, що без допомоги фонду курс долара наступного року у 34 гривні стане буденністю. Чи загрожує Україні без траншу дефолт, та чи розраховувати на розвиток економіки і реформи, якщо ми його отримаємо?

Чому важливий кредит МВФ

Місія діятиме в столиці з 6 до 19 вересня. Приїзд збігається з фазою підготовки проекту бюджету на 2019 рік. Експерти місії можуть допомогти написати його так, щоб був низький дефіцит бюджету та не були роздуті витрати. Але до другого читання у проекті все може змінитися, тому розраховувати на суттєві зміни не варто.

МВФ надає нам кредити за дуже низькими ставками – під 3%. За 13 років незалежності Україна отримала від Фонду 26,6 мільярдів доларів – ушестеро більше, ніж фонд виділив іншим країнам. Умови для надання обіцяного траншу у 1,9 мільярдів доларів уряд поки не виконав. Це земельна реформа, створення антикорупційного суду, бездефіцитний бюджет, підвищення ціни на газ. Хоча антикорупційний суд створили де-юре, його поки немає де-факто.

Це ще не найдешевший кредит, який могла б отримати Україна. Уряд розраховує також до кінця року отримати транш від ЄС на 500 мільйонів – там ставка складає лише піввідсотка. Проте у ЄС є вимоги, серед яких – ліквідація мораторію на експорт лісу-кругляка. Україна не збирається іти на цей крок, тому транш під питанням.

Якщо нам усе ж не вдасться відновити фінансування МВФ, то доведеться позичати в інших кредиторів за вищими відсотками. А це значить, що ми будемо винні ще більшу суму.

Життя в кредит: скільки заплатять українці, щоб погасити держборг

Також є ризик, що без співпраці з фондом інші кредитори перестануть позичати нам гроші. Його підтримка вказує на реформи в країні, і без цієї неї Україна може стати ізольованою і закритою для прямих іноземних інвестицій.

Чи дійде до збільшення ціни на газ

Умова валютного фонду полягає у тому, що газ здорожчає на 60%. Це може мати негативні наслідки для України. Збільшення ціни на газ може створити перекіс і нерівні ціни на ринку, посилити навантаження на бюджет, створити серйозну базу для зловживань і корупції.

Якщо збільшувати ціни на газ, доведеться підвищувати і субсидії. При збільшенні ціни на газ до 60%, із сьогоднішніх 71 мільярдів гривень витрати на субсидії зростуть щонайменше до 120 мільярдів. А це якраз 1,5-2 мільярди доларів. Виходить, що заради кредитного траншу Україна повинна витратити його ж вартість. Тоді цей кредит дістанеться нам не так вже й дешево.

Газ може здорожчати на 20%. Фото: Український інтерес/Макс Ковальов

Чи піде уряд на цей крок? Скоріш за все, піде, але здорожчання буде не у 60%, а на рівні 20%. Вартість зростатиме поетапно, що дозволить владі частково виконати свої зобов’язання. Очікується, що МВФ цього вистачить. Скажуть: “Цього недостатньо, але ви демонструєте прогрес. Так, і Антикорупційний суд теж не створений. Але ви прийняли закон, і це теж прогрес”. Фонд сам зацікавлений у тому, щоб дати нам транш.

Поки МВФ вимагає підвищення цін на газ, є усі передумови для того, щоб навпаки знижувати ціни на нього. Зараз видобутого газу вистачає на потреби населення. Його собівартість набагато менша, ніж імпортного, з урахуванням податків та інших зборів. Тариф можна було б зменшити у 1,5-2 рази без проблем.

Варто зазначити, що зараз формула для визначення ціни на на нього взагалі нелогічна. Паливо де-факто купуємо російське, на кордоні зі Словаччиною, і внутрішнім споживачам додаємо ціну за транзит. Собівартість газу зростає, як і доходи компанії, яка його видобуває.

Те, що МВФ вимагає підвищити тарифи – спекулятивна тема. Насправді агентство ООН хоче бачити в Україні збалансований бюджет. Як цього досягає країна – справа уряду. Якщо з року в рік уряд “не бачить” корупційних схем у “Нафтогазі”, не здійснює справжньої пенсійної реформи, щоб зменшити дефіцит пенсійного фонду – це вже проблема самого уряду. Підвищення тарифів – це погляд уряду на те, як слід боротись із дефіцитом бюджету.

Тобто уникнення підвищення вартості блакитного палива ми можемо. Зараз є тренд на зростання вартості нафти, що впливає і на високу вартість газу. Можна аргументувати місії МВФ, що потрібно лояльніше ставитися до вартості газу в Україні, бо ми постраждаємо ще і від зростання вартості нафти.

Дефолт можливий

Або транш МВФ, або визнання дефолту в Україні, – таку загрозу бачать у рейтинговому агентстві Fitch. Дефолт – це неспроможність держбюджету обслуговувати свої боргові зобов’язання. Такого явища незалежна Україна ще не переживала. Серед країн-сусідів, які були в такій ситуації – Росія у 1998 році. Тоді вона домовилася на часткове списання боргів.

НБУ також має невтішні прогнози на припинення співпраці з фондом. У Нацбанку стверджують, що без траншу національна валюта у 2019 році може девальвувати до позначки в 33,7. Якщо ж ще й упадуть ціни на метали, уже наприкінці 2018 курс буде 40,8 гривень за долар. А через це можуть суттєво посилитись панічні настрої населення, яке скуповуватиме валюту, і гривня девальвує ще більше.

Ситуацію погіршує ще й те, що протягом двох наступних років випадає пік боргових зобов’язань України. Маємо виплатити 20 мільярдів – це державний і гарантований державою борг і ще +5 мільярдів. Борги доведеться покривати з держбюджету. Якщо протягом трьох років не буде нових валютних вливань, курс підскочить до небес. А тоді один річний бюджет треба буде повністю віддати на обслуговування державного боргу.

Тобто без кредиту МВФ і без жодних інших вливань на Україну чекає дефолт. До такої ситуації нашу країну довели різні уряди. Тішить лише те, що напередодні виборів влада робитиме усе можливе, щоб отримувати наступні транші МВФ. Саме тому ми частково виконуємо вимоги фонду. Зокрема, зі скрипом, але прийняли законодавство про Антикорупційний суд.

Сьогодні ризики дефолту набагато нижчі, порівняно із 2013 роком. Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

Враховуючи, що ми єдині, хто стримує російську агресію, підтримка все одно має бути. Однак, лише на мінімальному рівні. Для більшого потрібна набагато ефективніша внутрішня політика в Україні.

Також тішить статистика вартості українських державних облігацій за 20 років. Ця статистика корелюється із тим, як власники облігацій оцінюють ризики дефолту. Сьогодні ці ризики набагато нижчі, порівняно із 2013 роком, але все одно зростають.

Хоча у нас немає офіційного дефолту, є фактичний. Ще не сплачений так званий “борг Януковича” на три мільярди доларів, а судовий процес затягнувся. За фактом, ми давно уже на межі дефолту. Але оголошувати його – подібно смерті: тоді держава не зможе сплачувати за зобов’язаннями. Будуть проблеми з армією, поліцією, пенсіями. А у нашій країні і без того недофінансування.

Транш МВФ – шлях до розвитку економіки?

Довгоочікуваний транш МВФ – останній в межах чинної програми. То чи буде нова? Так, вона реальна, але лише після виборів. Чиновники МВФ хочуть почекати їхніх результатів, щоб розуміти економічну політику нової влади.

Швидше за все, МВФ все ж надасть Україні цього року трохи менше двох мільярдів (остаточна сума поки невідома). Це потягне за собою продовження співпрацю зі Світовим банком, з ЄБРР, можливість траншу ЄС на мільярд євро. Тоді влада зможе перекредитуватись.

МВФ покликаний рятувати країни, які зайшли у кризову ситуацію. Але в нашому випадку він вирішує проблему виплат за боргами, а не прискорює розвиток економіки. Цього року ми маємо віддати МВФ 4,5 мільярда доларів. Україна виплатила відсотками уже більше двох мільярдів. Новий транш МВФ піде на виплату залишку боргу.

Можливо, коштів для цього буде навіть недостатньо. Тоді уряд ще вийде на ринки євробондів і позичить 1,5-2 мільярди. Десь близько 600 мільйонів доларів з траншу МВФ піде в бюджет, бо на валютному рахунку уряду коштів мало – на 1 серпня було лише 800 мільйонів.

Новий транш МВФ піде на виплату боргів. Фото: IMF

Погашати кредити нам треба буде і наступними роками. Тобто фактично ми будемо жити від однієї дози кредитного траншу до іншої. І є цікава залежність: чим більше кредитів МВФ, тим глибше падіння економіки. На це вказують навіть внутрішні дослідження експертів самого фонду.

Якщо повною мірою виконувати свої вимоги під час кризи, то на країну очікує додаткове падіння економіки, тому що всі вимоги – обмежувальні. У країнах, що співпрацюють з МВФ, інвестиції завжди майже на нулі. Лише за перше півріччя цього року прямі іноземні інвестиції в Україну, порівняно з цим же періодом минулого року, скоротилися на третину.

З цієї кредитної голки потрібно якнайшвидше злазити. А зробити це просто так ми не можемо. Якщо відмовлятися від МВФ, потрібно, щоб уряд мав власну дієву програму розвитку економіки. Програма, яку ми маємо зараз, просто спрямована на виконання вимог транснаціональних корпорацій і кредиторів, які не збігаються з національними.

Потрібні розстрочка і реструктуризація боргів. Але навіть це у повній мірі – не панацея. Якщо не переходити від сировинної структури до частково індустріальної, не виробляти товари з високою доданою вартістю, Україна так і лишатиме наркоманкою – житиме від дози до дози.

Пєшкова Ганна, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram