8 червня 1920 року в Чернігівскій губернії народився Іван Микитович Кожедуб – найкращий льотчик-ас антигітлерівської коаліції, маршал авіації, тричі Герой Радянського Союзу, на рахунку якого десятки збитих ворожих літаків.

Хлопчик зростав у селянській родині, батько Івана був церковним старостою. Початкову школу закінчував у рідному селі. Коли юнакові виповнилося 14, він вступив до Шостківської робітничої школи. А за два роки продовжив навчання у хіміко-технологічному технікумі і паралельно пішов на курси у місцевий аероклуб, бо ще змалечку мріяв про небо. У 1940-му в його біографії з’явилася новий етап – Червона Армія, а ще через рік – Чугуївська військова авіаційна школа льотчиків. По її закінченню лишився там інструктором.

Коли розпочалась німецько-радянська війна, авіашколу евакуювали до Казахстану. Там Кожедубу присвоїли звання старшого сержанта. Через кілька місяців його перевели в авіаполк винищувальної авіаційної дивізії, який був дислокований в Іванові. Роком пізніше льотчик опинився на Воронезькому фронті.

І нарешті літак, який пілотував Іван, злетів у небо на бойове завдання, але як то кажуть перший млинець грудкою. Апарат був пошкоджений, зберегти життя допомогла лише майстерність пілота, який пропри все зумів вдало приземлитися. Утім винищувач розбився та не підлягав відновленню.

На війні літаків не вистачало, кожен винущувач був на вагу золота, через нестачу апаратів Кожедуба хотіли перевести у штаб, але командир Івана наполіг, щоб той продовжив польоти. Невдовзі Кожедуб отримав звання молодшого лейтенанта, що у майбутньому дало змогу стати заступником командира ескадрильї.

Ледь не щодня Іван здійснював бойові вильоти. Під час Курської битви, 6 липня 1943-го, ювілейний 40-й бойовий виліт відзначив збитим ворожим бомбардирувальником Junkers 87. Наступного дня збив ще один “Юнкерс”, а через два дні – два винищувачі Messerschmitt 109. Невдовзі Івана нагородили Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу.

У 1944-му він пересів на винищувач Ла-5ФН. Водночас Кожедуба, вже капітана, переводять на посаду заступника командира 176-го гвардійського винищувального авіаполку. На завершальному етапі війни здійснював вильоти на новенькому винищувачі Ла-7. Загалом на рахунку Кожедуба – 330 бойових вильотів і 62 (є ще свідчення про 64) збитих ворожих літаки. Кращих показників не досяг жоден інший пілот антигітлерівської коаліції за весь час Другої світової.

ЛА-7 Івана Кожедуба

15 лютого 1945 року над річкою Одер Іван збив реактивний винищувач Me-262. Це був справжній нонсенс, адже Кожедубу на своєму гвинтовому літаку вдалося знищити літак нового покоління. Генерал-полковник авіації у відставці Сергій Горєлов згадував про цей бій:

“Швидкість потужна. Доганяє. Особливо коли забаришся, а він по прямій, без маневру йде. Німецький ас шукав Кожедуба, полював на нього, але Кожедуб знайшов його скоріше. Реактивного “мессера” переграв не швидкістю, а самою лише майстерністю. У небі Франкфурта-на-Одері. На максимальній межі можливостей літаків, при величезних перевантаженнях, він зі своїм веденим зайшли у хвіст “мессершмідту”. Титаренко – його літак був трохи вище – відкрив вогонь першим. Ме-262 – і це була вже паніка – тікає вліво, і тут його зустрічає Кожедуб. І гордість німецького авіапрому перетворюється у вогненну кулю”.

Останні повітряні “творфеї” Кожедуб здобув у квітні 1945-го. Перемогу зустрічав у Берліні, де й отримав третю Золоту Зірку. “Точний маневр, приголомшлива стрімкість атаки і удар на гранично короткій дистанції”, – так Кожедуб визначав основу повітряного бою. Він був народжений для бою, жив боєм, жадав його.

Читайте також: Владлен Мараєв. Українські аси брати Глінки

У своїй автобіографії, яку Іван напише після війни, ас розповість про бойовий один випадок. У 1945-му на хвості його літака опинилися два американські винищувачі. Імовірно, через червоний ніс винищувача, його сприйняли за ворога і почали обстріл. Та гинути в плани льотчика не входило, тому він вийшов з-під обстрілу і сам відкрив вогонь на ураження – американські пілоти загинули.

Після війни Іван служби не полишив – продовжив її у лавах ВПС. Для кар’єри потрібно було мати вищу освіту, тому Кожедуб вступив до Військово-повітряної академії. У 1948-му він випробував реактивний МіГ-15.

Під час Корейської війни 1950-1953 років Іван Кожедуб командував дивізією винищувального авіакорпусу. Його навички принесли 216 перемог менше ніж за рік. Після повернення з Кореї, 1956 року Кожедуб закінчив Військову академію Генерального штабу.

Іван Кожедуб в останні роки

У 1985 році йому було присвоєно військове звання маршал авіації. Помер Іван Кожедуб 8 серпня 1991 року від серцевого нападу. Поховали льотчика на Новодівичому цвинтарі у Москві.

Бувши асом і страшним кошмаром противника, Іван лишався дуже скромною людиною. Він ніколи не приписував собі перемог, які здобувалися у групових боях. Ніколи не говорив про знищення ворожого літака, доки на власні очі не бачив, як той упав на землю.

8 травня 2010 року пам’ятник Кожедубу було відкрито в Парку Слави в Києві.

Пам’ятник українському льотчику-асу Тричі Герою Радянського Союзу Івану Микитовичу Кожедубу

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.