В’ячеслав Васильченко
Лінгвіст, автор детективів, журналіст

В’ячеслав Васильченко. Мова: Обійми для обойми

В’ячеслав Васильченко. Мова: Обійми для обойми. Фото: скріншот з відео youtube

Сьогодні наше розслідування хоче розібратися із проблемою слів-фантомів. “Та хіба такі є?” – здивуєтеся ви. А ми ось спробуємо разом відповісти на кілька запитань, а потім так само разом зробимо висновок.

Що таке “обійма”? Не знаєте? Я теж. Реально – нічого, а нереально – вигадка безграмотного футбольного коментатора (та й не тільки його), який на доволі чималеньку аудиторію повідомляє: “Гравець не потрапляє в обійму…” Чи може він хотів сказати “в обійми”? ОбІйми “рух або положення рук, при якому обіймають або готуються обійняти кого-небудь”. Зазвичай у футболі обіймаються, коли забивають гол. Але на екрані – спокійна гра в центрі поля. І до гола ду-у-уже далеко (це ж грає “Динамо”). Слово “обІйми” наявне у кількох фразеологічних одиницях. Фразеологізм приймати (прийняти, зустрічати, зустріти і т. ін.) з розкритими обіймами кого – має значення “дуже привітно, гостинно приймати, зустрічати і т. ін. кого-небудь”, а у сталого вислову розкривати (розкрити) обійми таких значень аж не одне: “а) розводити руки, маючи намір обняти кого-небудь; б) тепло, приязно зустрічати кого-небудь”. До речі, до слова “обІйми”, що має лише форму множини, є омограф (омографи – це слова, що однаково пишуться, але мають різну вимову) “обіймИ” (наказовий спосіб дієслова “обійняти”). Є в нашій мові ще й слово обіймання (“дія за значенням обіймати“). Але мені здається, що не про обІйми таки хотів сказати коментатор. Хотів, але не зміг. Насправді є такі фразеологічні звороти, як бути в обоймі, потрапити в обойму, опинитися в обоймі. Вони позначають ситуацію, коли хтось уходить до певної групи чи співтовариства, куди потрапити не зовсім просто. Так, скажімо, радянська номенклатура саме й була тією “обоймою”, опинившись у якій, людина все подальше щасливе життя лише міняла посади в межах цього закритого співтовариства. Є ще й сталий вислів випасти з обойми. Він має значення “позбутися всіх привілеїв, стати таким, як і всі”. Слово ж обойма – це: “1. військ. Металева рамка для кількох патронів, за допомогою якої їх одночасно вставляють у магазинну коробку гвинтівки, пістолета і т. ін. // Патрони, вставлені у таку рамку. 2. спец. Кільцевидна деталь машини, механізму, в яку вкладаються дрібніші деталі для їх закріплення в певному положенні і т. ін.”. А наш коментатор-третьомовець, покалічивши це слово, витворив покруч “обійма”. Колись, ще в 90-х роках, коли почалася новітня історія нашої держави і наша мова почала виходити на державний рівень, мій талановитий товариш жартував: “вперід, вопріс, компіт, наоборіт“. Ну, ви зрозуміли, це – пародія на тих, хто думає, що коли в російському слові “о” замінити на “і”, воно, ніби за помахом чарівної палички, перетвориться на українське. Тобто товариш “Азарів” не був засновником цього (тут мало б іти погане слово… добре, напишу його останню частину – …ізму), він просто виявився потужною особистістю, яка цей мовний …ізм (слово майже “запікано”) піднесла до рівня апогею. Але, як казав свого часу відомий радянський коментатор: “Такий хокей нам не потрібен”.

Що таке “прививка”? Знову нічого, чергова вигадка безграмотного третьомовця. Але він не тільки сам безграмотний, а ще й решту хоче зробити такими, коли публікує на офіційному ресурсі в Мережі: “Коли роблять прививки від кору читайте на сайті…” Господь з тою пропущеною комою після слова “кору” (добре, що хоч не «кіру»). Але що то за “прививка”? Хоча стоп? Може, людина хотіла написати “прибивка” (розм. “те саме, що прибивання“)? Чи, може, “привичка” (розм. “те саме, що звичка“)? А може – “пришивка” (розм. “1. Те саме, що пришивання. 2. Те, що пришите до чого-небудь”)? Ні, таки сказала те, що сказала. Бо ці слова точно не “туляться” з огляду на контекст. Але в словниках ніякої “прививки” немає. Є “прививати/привити” – “рідко. Те саме, що присукувати (“спец. Зсукуючи, приєднувати, прикріплювати”). Тепер ще більше незрозуміло. Про яке “приєднання-прикріплення” йде мова? Гаразд, не будемо шукати чорного кота в темній кімнаті (та й, найшвидше, його там немає). Відкриваємо карти. Треба було використати слово щеплення “дія за значенням щепити“. Це дієслово синонімічне до “прищеплювати” – “1. мед., вет. Уводити в організм який-небудь препарат шляхом уколу. 2. Пересаджувати пагін або бруньку однієї рослини на тканину іншої з метою надання останній тих чи інших властивостей”. Є в цього дієслова ще одне значення, переносне, – “виховувати в кого-небудь певні навички, почуття, риси характеру і т. ін.”. Отже, любов до знань (візьмемо цю стандартну фразу) не “прививають” (не “приєднують-прикріплюють”), а “прищеплюють” (“виховують”). А ще є медичний термін пастерівські щеплення – “щеплення проти сказу”. Спільнокореневі сюди ж слова щепа (“1. Прищеплене фруктове дерево. 2. Живець для щеплення”) та щепка (“молода щепа (у 1 знач.)”). Останнє слово не варто плутати з російським однозвучним щепка, якому в нашій мові відповідає тріска (“невеликий тонкий шматок деревини, який відкололи або відколовся від стовбура, колоди тощо; тонкий шматок сухого дерева; скіпка”). Отже, як бачимо, щоб висловити відповідну думку, не обов’язково калічити російське слово (і “прививку» в тому числі), треба лише зазирнути до словника й дізнатися, що в нашій мові достатньо слів для вираження всього того, що кожен із нас хоче сказати.

Що таке “отоплення”? Гадаю, доводилося і вам чувати: “У квартирах немає отоплення”. І знову маємо ще одного привида, вигадку безграмотних третьомовців. Бо нема такого слова. Є “отеплення” (від рідковживаного “отеплювати” – “1. Захищати від холоду, забезпечуючи спеціальними пристроями або покриваючи матеріалами, що не пропускають тепла. 2. Робити теплим, теплішим; зігрівати”. Рідковживаним також є й слово “отоплювати” – “обігрівати приміщення печами; опалювати”. Що означає тут “рідковживаний”? А те, що це слово не системне, що воно використовується не “всіма, завжди і всюди”, а лише деким, не скрізь і нечасто. Хочеться застерегти таких “декого”, що можна ще заблукати поміж “топити // топлення”, “потопити // потоплення”, “охопити // охоплення”. Насправді, звісно ж, тут мова йде про опалення – “1. Дія за значенням опалити 1 (“тільки опалювати. Обігрівати приміщення печами або системою яких-небудь спеціальних пристроїв”). 2. Система обігрівання приміщень // Пристрої для обігрівання приміщень”. Але безграмотним до того байдуже, їм треба покалічити російське “отопление”, щоб одержати привиддя на кшталт “отоплення”.

Що таке “наглядно”? Гадаю, ви розумієте, що третьомовці не сплять, а творять, творять, творять. Ось іще один їхній шедевр: “Українські мислителі передавали погляди більш наглядно в контексті з життям, призначенням й життєвими обставинами людини”. Але цього фантома теж немає в словниках. Є юридичне “нАглядний” – “пов’язаний із діяльністю судового, прокурорського нагляду». Є діалектне “нАглядом” – “слідом; назирці”. А “наглядно” – немає. Та й навіщо воно там, оскільки це чуже слово? У нас є своє – наочно (“1. Прислівник до наочний 1. 2. Відверто, неприховано”). А наочний має такі значення: “1. Якого можна безпосередньо бачити, цілком очевидний при спогляданні. 2. Оснований на показі предметів, моделей під час вивчення їх // Який використовується для такого показу під час навчання”. Є стала сполука наочний свідок – “той, хто безпосередньо спостерігав що-небудь; очевидець”. Є ще й наочність (“1. Абстрактний іменник до наочний 1. 2. Предмети, які використовують для показу під час навчання, а також метод навчання, що ґрунтується на використанні таких предметів // Забезпечення наочними приладами»). Учителі добре знають, що воно означає. Та й учні теж. Іще раз кажу: на-оч-ність. А не “наглядність”. Наочні засоби, а не…

Що таке “природньо”? Та нічого, ще одна вигадка: “У книзі “Народжені бігати” автор стверджує, що “бігати щодня – цілком природньо, і що краще робити це босоніж”. Покруч, як “калідор” чи “антобус”. Немає такого слова. “Та яка різниця? – скажете ви. – Там є м’який знак, а там немає. Зрозуміти ж можна”. І тут, у принципі, можна було б погодитись, але… М’який знак, до речі, може навіть значення слова змінювати: “перелаз” і “перелазь”, “сіл” і “сіль”, “кін” і “кінь”. Наче те ж саме: там є м’який знак, а там немає. І теж “яка різниця”? І хоч у випадку “природньо/природно” значення не змінюється, усе ж таки використовуймо правильний варіант: природно (“Прислівник до природний (прикметник до природа 1 (“органічний і неорганічний світ у всій сукупності і зв’язках, що є об’єктом людської діяльності й пізнання, все те, що не створене діяльністю людини; буття, матерія”); справжній, натуральний; протилежне штучний; зумовлений звичайним ходом, розвитком подій; цілком нормальний, закономірний; непідробний, невдаваний”). Слово “природно” виконує також і функцію вставного слова, коли треба підтвердити думку, підсилити сказане (у значенні “зрозуміло, ясно”). Ще воно може вживатися як присудок, означаючи “цілком нормально, закономірно; як і треба, як і повинно бути”. Компонент “природно” також використовується як перша частина складних слів, яка відповідає слову “природний” (у 1 значенні): природноекономічний, природноісторичний, природнокліматичний тощо.

Що таке “молебен”? Знову нічого, ще один “антобус-транвай” – вигадка чергового безграмотного третьомовця. Добре, що хоч не молібден (“широко застосовуваний у техніці твердий метал із сріблисто-білим блиском на зломі”). Для третьомовців же різниці немає: “молебен” чи “молібден”. Правильний варіант, звичайно ж, молебень (іменник чоловічого роду) – це “коротке богослужіння за щасливе закінчення справи, за здоров’я, благополуччя кого-небудь”.

Що таке “матер’ял“? Ви вже знаєте. Фантом. Бо слід писати й говорити матеріал – “1. Те, з чого що-небудь виготовляють, виробляють, будують тощо; сировина. 2. Розмаїті відомості, дані, посібники й т. ін., що їх використовують як основу, джерело для чого-небудь, як доказ чогось. // Зібрання документів, відомостей з якогось питання // Факти, докази чиєїсь вини. 3. Те саме, що тканина 1 (“виріб, виготовлений в процесі ткання на ткацькому верстаті”).

Усе, що тут написано, стосується використання літературної мови – сиріч унормованої, стандартизованої. Зрозуміло, що кожен може використовувати будь-які слова, – яких знає та вміє, – однак ми захищаємо дотримання нормативності, правильності саме щодо вживання літературної мови. І коли високопосадовець Міносвіти із трибуни освітянського форуму говорить із помилками, учень, слухаючи його (уявімо таку фантастичну ситуацію), думає, як у популярному анекдоті: “І ці люди забороняють мені колупатися в носі?”

Ну, а непотрібність слів-привидів, які ми обговорили, гадаю, зрозуміла всім.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.