В’ячеслав Васильченко
Лінгвіст, автор детективів, журналіст

В’ячеслав Васильченко. Мова: Не-добро не-пожалувати!

В’ячеслав Васильченко. Мова: Не-добро не-пожалувати! Фото: ukr-mova.in.ua

Сьогодні наше розслідування націлилося на ще одну сферу етикетних фраз. Почалася наша розмова про мовний етикет у блозі Звідки взялися “спасибі” та “дякую”. І оскільки ми там обіцяли “не зупинятися на досягнутому”, як завжди, обіцянку виконуємо. А що ж ви думали? Ми такі!

Отже. Коли ми чемно звертаємося, прохаючи або даючи згоду, кажемо будь ласка; коли (як, якщо) [буде] [твоя, ваша і т. ін.] ласка; з ласки вашої (твоєї і т. ін.). Головним словом у цих фразах, як не важко зрозуміти, є ласка. Воно має кілька значень: “1. Доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь. 2. у знач. прислівника ласкою: а) ласкаво, привітно; б) з доброї волі. 3. Милування, пестощі як вияв ніжності й любові. 4. Те саме, що послуга (“дія, вчинок, що дає користь, допомогу іншому”)”. До цього слова є омонім – “невелика хижа тварина з тонким і гнучким тілом”.

“Працює” наше слово і в низці фразеологізмів: бути (лишатися і т. ін.) на чиїй ласці – “жити у кого-небудь із милості”; запобігати ласки – “добиватися прихильності, милості”; з ласки – “а) користуючись чиєю-небудь милістю; б) роблячи милість кому-небудь”; з ласки кого, чиєї – “завдяки кому-небудь, за допомогою когось”; може, ваша ласка – “чи не бажаєте?”.

“Форми множини будьте ласкаві, якщо ваша ласка, з ласки вашої, – зазначає М. Білоус, – відомі в ситуації чемного звертання до старших із проханням і порівняно з попереднім [будь ласка, коли (як, якщо) твоя ласка – В. В.] мають вищий ступінь увічливості, а отже, характерні для піднесеної тональності спілкування. Приміром: “Будьте ласкаві, напишіть мені, як стоїть справа з “Запомогою” (М. Коцюбинський); “На це я пристаю, – коли ваша така ласка, – тихо промовив Улас” (І. Нечуй-Левицький); “То викличте мені, з ласки вашої, Любов Олександрівну на хвилинку” (Леся Українка). Особливою витонченістю вирізняється вислів будьте люб’язні, поширений серед інтелігенції старшого покоління: “Будьте люб’язні, сюди, Неоніло Григорівно” (В. Собко). Вислови привернення уваги є чарівними словами, які роблять співрозмовника чуйним, прихильним, доброзичливим”.

Споріднений з іменником “ласка” – прикметник ласкАвий (рідко ласкав) – “1. Який виявляє ласку, ніжність // Приязний, привітний. 2. перен. Приємний для сприймання; ніжний (про неживі предмети). 3. У якому виявляється доброзичливість, привітність”. Це слово теж активний учасник сталих висловів: будь ласкавий / будь ласкав / будьте ласкаві – “чемне звертання при проханні”; бути на ласкавім хлібі – “жити з милості інших, бути під чиєю-небудь опікою”; ласкавий хліб / ласкаві гроші – «”милостиня”. Колись давно чемно зверталися за допомогою фрази ласкавий пане (добродію).

Синонімічною до “будь ласка” формою ввічливого прохання є будьте люб’язні («люб’язний – “уважний, привітний до кого-небудь // сповнений уваги, привітності // (рідко) уживається як форма ввічливого або фамільярного звертання // (у знач. іменника) люб’язний»). Діалектне люб’язний – це “любий”».

Кілька сталих висловів зі словом милість / милость (“доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь”) теж мають близьке до аналізованих вище призначення. Так, застаріле коли б ваша милость має те саме значення, що й “коли (як, якщо) [буде] [ваша] ласка”. Щоб висловити підсилене прохання, спонукання до якоїсь дії, вчинку, використовують сталий вислів зроби (зробіть, май, майте) милість (милость). Шанобливе прохання (як і здивування, незадоволення, розгубленість) передає стала фраза скажи (скажіть) [мені] на милість (на милость) [Божу, Бога].

Коли українці когось хочуть радо запросити, вони кажуть ласкаво просимо. Росіяни в таких випадках вживають сталий вислів “добрО пожАловать” (“выражает приветствие тем, кто прибыл, пришёл”). За радянських часів були спроби запровадити в нашу мову безглузду кальку з цієї фрази – “добро пожалувати”. “Хіба не з оцих словників, – пише Борис Антоненко-Давидович у книзі “Як ми говоримо”, – пішло горезвісне “Добро пожалувати!”, що й досі часом “прикрашає” фасади деяких будинків в урочисті дні? Навіть у IV томі Українсько-російського словника, що вийшов із друку 1961 р., коли вже преса, радіо й різні заклади відкинули цей вислів, який не лізе ні в український тин, ні в російські ворота, все ще бачимо на двадцятій сторінці “Добро пожалувати!”. Але шанований письменник не міг навіть подумати, що цей живучий покруч і через стільки десятиліть “прикрашатиме” сторінки ЗМІ: “Волинь вітає високоповажного гостя, шановного Пана Володимира Гройсмана! Добро пожалувати до нас!”.

До речі, в одинадцятитомному СУМі примостилося милості прошу (просимо) (“уживається як ввічливе запрошення”), яке перейшло і в словники, що позиціонуються як сучасні (див.: Великий тлумачний словник сучасної української мови, 2003, с. 524). Незрозуміло, правда, чому, оскільки наше традиційне “ласкаво просимо”, як на мене, цілком упорується з покладеними на нього обов’язками. Та й дуже вже ця фраза нагадує застаріле російське “милости просим (прошу)” – “в речевом этикете: выражение вежливого приглашения прийти, приехать в гости или войти, чтобы принять участие в беседе, в обсуждении чего-либо”. Як на мене (хоча я можу помилятися), чуже це для нас, неприродне.

Насамкінець згадаємо застарілу шанобливо-ввічливу форму прохання уклінно прошу (прохаю), а також ще один синонім до “будь ласка” – ради Бога, який також має значення “дуже прошу”.

Гадаю, ви легко переконалися, що наша мова має багатющий арсенал для вираження ввічливого прохання. І вона не потребує чужого, неприродного, наносного. Єдина проблема – запам’ятати й використовувати своє. Невже це нам не під силу? Сумніваюся. У собі я впевнений на 100 відсотків. А чи впевнені в собі ви?

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.