В’ячеслав Васильченко
Лінгвіст, автор детективів, журналіст

В’ячеслав Васильченко. Мова: Чи варта варта вартісного вартування?

В’ячеслав Васильченко. Мова: Чи варта варта вартісного вартування?
В’ячеслав Васильченко. Мова: Чи варта варта вартісного вартування?

Сьогодні наше розслідування пов’язане з нікому не потрібним надаванням словам невластивих їм значень. На жаль, таке трапляється. Спробуємо розглянути такі випадки. А стартонемо зі старого анекдоту. Чапаєв каже Петьці:

– А отут побудуємо консерваторію.
– Угу, – відповідає той замріяно. – І на дах кулемета поставимо…
– А кулемета ж навіщо? – дивується Чапаєв.
– Як НАВІЩО?! – обурюється ординарець. – Щоб консерви не тирили!

“Нащо цей анекдот?” – запитаєте ви. І додасте: “Та й не смішний він”. Не сперечатимусь, але пояснити спробую. От дивіться. Петька натякає, що консерви краще таки вартувати. Бо знає свій народ. І оком не змигнеш – нічого не залишиться (“Все вокруг колхозное, все вокруг мое”). А з кулеметом вартувати надійніше. Результативніше.

А тепер до анекдотичних помилок у ЗМІ. Почитаємо деякі заголовки: “Якісна вакцина вартує дорого”, “Скільки вартує полуниця на ринках у Луцьку”, “Митці й війна. Чого вартує слово митця, коли стріляють “Гради”?”, “Порошенко про Домагоя та Огнена: хорвати як ніхто інший знають, чого вартує підтримка в часи скрути”. Ну а ця “перлина” – “уже воше”: “Свобода вартує дорого, але вона того вартує…”. У мене одне запитання до автора цього “шедевру”: “Якого вона вартує”? “Той, який…”, мабуть, таки дуже вартісний, оскільки його навіть свобода вартує. “Заплутав”, – скажете ви. “А може, й сам заплутався”, – подумаєте. Що ж, спробую розплутати. А, до речі, не забудьмо ще й фрази на зразок “він нічого не вартує”, “не вартує уваги” тощо.

А тепер читаємо уважно: слово вартувати має значення “1. Охороняти, стерегти кого-, що-небудь. 2. Невідступно перебувати в якомусь місці певний час (біля хворого або вичікуючи кого-, що-небудь і т. ін.”.

Його дуже близькими родичами є:

а) вартовий (“який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь // стос. до варти, пов’язаний із вартуванням”; це слово може вживатися в значенні іменника (має форми чоловічого та жіночого роду), рідко – “те саме, що черговий”; слово вартова також називає “приміщення для вартових”); до речі, раніше вартового називали ще й вартівником;

б) варта (“1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа. 2. Вартування, перебування десь протягом певного часу для охорони кого-, чого-небудь”);

в) вартонька (“пестливе до варта у першому значенні”);

г) вартування (“дія за значенням вартувати”);

ґ) вартІвня – застаріле – (“приміщення для сторожа або військових вартових”.

Зі словом “варта” є низка сталих конструкцій: почесна варта – “група людей, вишикуваних для вшанування когось”; з-під варти звільнити (випустити і т. ін.) – “надати свободи заарештованому”; на варті бути (стояти і т. ін.) – “охороняти кого-, що-небудь”; під вартою – “під конвоєм; будучи заарештованим”; під варту взяти – “позбавити на певний час свободи; заарештувати”.

Забув сказати, що слово “вартувати” має ще одне значення, діалектне (тобто його вживають на обмеженій території, яка менша за територію поширення літературної мови) – “кОштувати”. Нічого не маю проти діалектизмів, однак… У мене питання: навіщо використовувати слово “«вартувати” саме в цьому (діалектному) значенні? Навіщо плодити омоніми? Омоніми – це проблема для мовлення, оскільки при тотожній формі маємо абсолюно інше значення. Саме цю проблему й створюють мовці, що активно вживають слово “вартувати” у значенні “коштувати”. Безумовно, вихід за межі системи й норми може призвести до появи чогось якісно нового. Але не думаю, що це той випадок.

Будемо пам’ятати, що в нашій мовій є ще й таке слово, як вартість – “1. Виражена в грошах ціна чого-небудь. 2. Позитивна якість, цінність. 3. ек. Економічна категорія, властива товарному виробництву, яка становить собою втілену і уречевлену в товарі суспільно необхідну працю”. Воно функціонує в низці сталих сполучень: вартість додаткова – “це вартість, створена працівниками понад вартість робочої сили й безкоштовно привласнена власником засобів виробництва”; вартість мінова – “форма виявлення вартості через прирівнювання одного товару до іншого в процесі обміну”; закон вартості – “об’єктивний економічний закон товарного виробництва, за яким вартість товару визначається суспільно необхідною кількістю абстрактної праці, затраченої на виробництво цього товару”; споживна вартість – “властивість товару, речі задовольнити якусь потребу покупця”.

Є у нас ще й прикметник від цього слова – вартісний.

А ще згадаємо й про “вартий / варт” і “варто / варт”. Присудкові слова “варто / варт” вживаються в значенні “слід, треба”. Також (здебільшого у сполученні зі словами тільки, лише) вони мають значення “цілком достатньо для чого-небудь”, а в складному реченні, (звичайно зі сполучниками і, як, щоб у другій частині) означають умову швидкого здійснення чого-небудь.

Слова “вартий / варт”, коли вживаються у значенні присудка, мають значення “який заслуговує чогось, який має певну цінність, коштує щось”. Іншими їхніми значеннямм є “який своїми якостями цілком відповідає кому-, чому-небудь” та “потрібний, важливий”. Синонімом до слова “вартий” у цих двох значеннях є діалектне “вартний”: вартні папери – “цінні папери”. Функціонують слова “вартий / варт” і в таких фразеологізмах: не варта шкурка вичинки – “що-небудь не коштує затрачених на нього праці, часу і т. ін.”; не вартий [ламаного] гроша (шага, шеляга, фунта, клоччя і т. ін.) – “не має ніякої цінності”.

А тепер для кращого розуміння слова “вартувати” подивимося на синонімічний ряд із ним: чатувати, караулити (розм.); конвоювати (супроводжувати кого-, що-небудь конвоєм); пікетувати (перебуваючи в пікеті); охороняти (оберігати кого-, що-небудь від небезпеки, якоїсь загрози і т. ін.), стерегти, пильнувати, сторожити, сторожувати, розм. убезпе́чувати[вбезпе́чувати].

Далі виправимо помилки в наведених на початку нашої розмови заголовках: “Якісна вакцина коштує дорого”, “Скільки коштує полуниця на ринках у Луцьку”. І ніхто нікого не “вартує”. Бо використали правильне коштувати: “1. Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні. 2. Вимагати певних грошових витрат; обходитися в якусь суму // чого та з інфін., перен. Вимагати певних зусиль, утрат для свого здійснення” Є воно і в кількох фразеологізмах: це коштувало [великих і т. ін.] зусиль – “хтось витратив багато сили та енергії для досягнення чогось, оволодіння чим-небудь”; що б там (то) не коштувало – “за будь-яких умов, незважаючи ні на що”.

А зараз наведемо кілька наших відповідників до російського слова “стоит”, бо й воно, буває, вносить розгардіяш до нашої проблеми:

один стоит трёходин вартий трьох
стоит вниманиязаслуговує на увагу, вартий уваги
стоит напомнитьварто нагадати
чего стоитчого варт
что тебе стоит это сделатьневже тобі важко це зробити.

Виправимо помилки і в решті заголовків: “Митці й війна. Чого варте слово митця, коли стріляють “Гради”?”, “Порошенко про Домагоя та Огнена: хорвати як ніхто інший знають, чого варта підтримка в часи скрути”, “Свобода коштує дорого, але вона того варта…”

Ось такі хитросплетіння… А ви кажете…

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.