Двадцятирічна киянка Дарина за своє життя побувала у всіх частинах світу, крім Австралії та Антарктиди. Навіть пандемія не стала на заваді подорожам. Про всі плюси та мінуси карантинних мандрівок дівчина розповіла “Українському інтересу”.

Дарина почала подорожувати з батьками з семи років. Першою країною, яку відвідала, був Єгипет. Згодом вона побувала у Франції, Німеччині, Нідерландах, Італії, Іспанії, Словенії, Словаччині, Польщі, Чорногорії, Хорватії, Люксембурзі, Туреччині, Греції, Швеції, Норвегії, Данії, США та інших країнах.

Дівчина полюбляє відпочинок і на березі моря, і в горах і в затишних історичних містах. План подорожі складає самостійно з батьками чи друзями, або разом замовляють в турагентстві. Час від часу їй доводилося подорожувати самостійно. Так дівчина сама їздила до Мюнхена, а звідти до Італії, де вже зустрічалася з друзями.

Влітку 2020 року, коли більшість країн були закриті для в’їзду, а любителі мандрувати змушені були залишатися вдома, Дарина з сім’єю не гаяли часу і спонтанно вирішили зібрати речі на море в Чорногорію:

“Спочатку я боялася, була не впевнена: їхати чи не їхати? Але обмеження не були суворими. Ми з мамою побачили гарячу путівку до Будви в один із найдорожчих готелів на березі моря. Через низький потік туристів він коштував у два рази дешевше! Отож ми вирішили їхати за два тижні. До цього я навіть не сподівалася кудись вибратися за кордон”.

Фото надане автором

Чорногорія була однією з небагатьох країн, які впускали до себе українців минулого року. Для в’їзду не потрібно було довідок про стан здоров’я, чи негативних тестів на коронавірус. Лише оформлення страховки, що завжди було вимогою, ще до карантину. Страховий поліс покриває лікування від ковіду в тому числі.

Фото надане автором

“Правила були майже такі самі, як в Україні. Але заселено було лише пів готелю. Їжу зі швецьких столів подавали офіціанти. Самому брати не можна було. У приміщеннях рекомендували носити маски, але на вулицях і пляжах всі ходили без. І досить людно було. Особливо багато українців, адже тоді не багато країн відкрилися для нас. До того ж все дешево було. В Чорногорію ми не робили жодних тестів, але, коли поверталися в Україну, треба було. Наступного дня після приїзду ми пішли й здали тест. Все було добре”.

Фото надане автором

Дарина запевняє, що під час пандемії важче самому складати план подорожі, адже можна не врахувати багато дрібниць, обмежень. В турагентстві на цьому знаються, попереджають про всі нюанси, рекомендують, що краще обрати і куди зараз ліпше їхати. Тому всі її подорожі 2020-2021 років не були самостійними. Знайома з агенції порадила поїхати взимку в Туреччину, адже Дарина обожнює лижі.

“Я ніколи не знала, що в Туреччині розвинутий лижний курорт. Наша знайома з турагенції розказала, що там дуже круто і це зараз популярно не тільки серед українців. Отож за два місяці до поїздки я її вже запланувала. Допомагала знову знайома, адже в таких умовах важко планувати насичену мандрівку”.

Туреччина славиться не тільки відпочинком на морі, але й гірськолижним курортом та історичними місцями. 

Фото надане автором

Лижний курорт Ерджіяс розташований в центральній Туреччині біля міста Кайсері. Найкращий сезон катання тут навесні, тоді випадає багато снігу. Місцевість приваблює не лише катанням на лижах, але й давніми містами-печерами.

“Погода нас підвела. У січні там мало снігу і дуже тепло. Перепад температури коливався від +15 до -10. Відкрили лише три траси. Покаталися буквально два дні і мені не сподобалося. Була на кращих курортах в Європі та в Буковелі. Але, звичайно, ми не розгубилися – орендували машину і каталися по печерних містах в окрузі Каппадокії”.

Фото надане автором

Каппадокія – популярне туристичне місце в центральній Туреччині з вулканічними ландшафтами, каньйонами, наземними та підземними печерними містами. Відоме своїми інсталокаціями та повітряними кулями.

“Кулі не літали через погану погоду. Були вітри. Ми просто подорожували і розглядали ті містечка. І, скажу чесно, під час карантину це набагато краще. Людей майже немає. Оглядаєш все навколо і ніхто не заважає. Звичайно, умови карантину суворі були – всі ходять в масках, не важливо чи ти в приміщенні чи на вулиці. Заклади харчування закриті. Але можна брати їжу на виніс. У місцевих жителів був карантин вихідного дня – вони не могли виходити на вулицю без важливої потреби. Гуляли тільки туристи. Спочатку ми поїхали на екскурсію цими містечками на автобусі з іншими туристами. Звичайно, в автобусі українці не дотримувалися правил карантину: сиділи без масок, без дистанцій, автобус був повний”.

Каппадокія включена в спадщину ЮНЕСКО. Її ландшафти утворилися завдяки давнім виверженням вулканів: лава розливалася горами, проходили хімічні, біологічні та фізичні процеси, внаслідок чого з’явилися м’які скали. Люди видовбували їх і селилися там.

“Це унікальна місцевість. Цілі міста у печерах, деякі під землею, деякі завалилися і лишилися тільки скелі. Наступного дня після екскурсії ми вирішили взяти в оренду машину і відвідати місця самостійно, ні за ким не бігаючи, не поспішаючи. Ходили саме там, де хотіли, і побачили набагато більше”.

Оренда машин в Каппадокії не дорога – від 1 300 гривень за три доби. Дарина каже, можна знайти цю послугу через готель, турагентство, або без посередників – безліч реклам оренди машин є на вулиці та в Інтернеті.

“До нас приєдналися ще чоловік з дружиною старшого віку, років десь по 60. Ми познайомилися в готелі й вирішили разом їздити. Так дешевше оренда виходила. Хоча вона й так не дорога. Це варто зробити, щоб насолодитися тими краєвидами в безлюдному спокої. Ще рік тому, до карантину, моя мама їздила сюди ж і згадувала, що не було де зупинитися. Було багато людей. Тож, думаю, зараз саме час відвідати Каппадокію”.

У містечках Каппадокії люди селилися, а деякі і зараз живуть, в скелях. Туристи теж можуть знімати кам’яні готелі. Це виходить дорожче, але більш екзотично. Дешевше виходить поселитися в сучасному місті Кайсері, де жила Дарина, а вже звідти їздити в містечка.

Фото надане автором

“У Кайсері карантин був суворий, а ось в маленьких містечках власники закладів відчиняли свої двері й запрошували нас на каву та перекус. Там дуже смачне м’ясо та фірмова кава, а ще чай в їхніх традиційних філіжанках у формі пісочного годинника. Одного разу нас закликав до себе в кафе чоловік похилого віку і запропонував каву. Він розмовляв різними іноземними мовами. Ми добре розумілися англійською. Виявляється, він взяв цей камінь (це не печера і не скеля, а саме камінь, який стоїть серед міста) в оренду ще 20 років тому. На першому поверсі він відкрив кафе, а на інших живе. Мене дуже вразив та надихнув цей чоловік. Той випадок, коли поспілкувався з людиною 10 хвилин, а відчув повний заряд енергією. Він сяяв добротою та теплом, я теж звідти пішла наповнена. Чоловік не ставить цін у кав’ярні, він просто пригощає, а туристи залишають скільки хочуть. Пам’ятаю цю зустріч, як сьогодні. У мене було таке піднесення! Він навіть іспанською говорив. Казав, мав багато там жінок в молодості”.

У цих містечках зараз є житлові райони зі звичайними будинками, магазинами та ресторанами, але найбільше туристів приваблюють печери та скелі. Для огляду Каппадокії багато часу не треба, запевняє Дарина:

“Ми там були тиждень. Два дні покаталися на лижах, за один день ознайомилися з містом Кайсері, а решта їздили в інші містечка”.

Щоб потрапити до Туреччини, Дарина робила тест на ковід. Повертаючись додому, він не потрібен був, адже Туреччина не була в червоній зоні.

“Туреччина відрізнялася тим, що було дуже мало людей, але всюди потрібно було ходити в захисних масках, навіть на лижах каталися в них. Громадським транспортом не їздила, не можу сказати чи були там якісь обмеження. Але на курорті люди як хотіли – так заходили в підйомники-кабінки, обмежень не було. Там людей було достатньо – не мало, але й не забагато”.

У кінці січня Дарина вирішила поїхати й на українських лижний курорт – Драгобрат.

Фото надане автором

“Зібралася за два тижні. Ми з другом вирішили пофрирайдити, а цим легко можна зайнятися в Драгобраті. Їхали теж не самостійно, а через Снегтревел. Вони організовують повністю переїзд, проживання в готелі, лекції про лижний спорт та навіть вечірки! Ми слухали лекції про фрирайд, про речі, які повинні завжди бути у лижника, як правильно складати рюкзак. Цей відпочинок тривав три дні, але дуже інтенсивно. Я вставала о 7 ранку і каталася на лижах до закриття підйомників – до 17:00. Через декілька годин починалися вечірки, які могли тривати до 4 ранку. Звичайно, ніяких обмежень не було, не зважаючи на пандемію чи карантин”.

Драгобрат розташований біля селища Ясіня Рахівського району. Туди можна добратися потягом, автобусами або власною машиною. Проте, щоб виїхати до курорту, треба позашляховик.

“Ми їхали потягом до Івано-Франківська, звідти автобусом до Ясіня, а до Драгобрату нас підвозили невеликі спеціальні бусики. Дорога там звичайно погана. Цей курорт порівняно, наприклад, з Буковелем – дикий і маленький, його готелі розкидані один від одного. Всі учасники подорожі жили в різних готелях. А мені дуже пощастило, бо я жила в тому, де проходили вечірки. Звичайно було багато людей під час розваг – понад сотню, про якісь правила чи обмеження ніхто не задумувався. За три з гаком тисяч гривень відпочинок вдався на славу. В цю ціну входило майже все, крім скіпасів. За них я окремо платила 600 гривень на три дні”.

Дарина любить фрирайд – катання на лижах чи сноубордах на непідготовлених трасах. Це небезпечно, але Драгобрат дає таку можливість кожному – там можна їздити в лісах та кулуарах кому заманеться.

Фото надане автором

“Траси в Драгобраті не дуже: не підготовлені, підйомники не зручні. Але там класний фрирайд. У них навіть є така послуга – тебе вивозять на ратраках (спеціальна машина, якою вирівнюють сніг на трасах) поза курорт за 2000 тисячі гривень і ти фрирайдиш. У Туреччині такого собі дозволити не можна. Гора Ерджіяс – вулкан, на ній багато великого чорного каміння. Тому їздити за межами траси заборонено, дуже небезпечно”.

Сезон катання в Драгобраті теж кращий навесні, коли і сонячно і ще є багато снігу.

“Не можна порівняти Драгобрат і лижні курорти високого рівня, але в ньому є особлива атмосфера відлюдності. Тут ви точно надихнетеся Карпатами та відпочинете від буденності”.

Відвідавши три туристичні місця за рік карантину, Дарина все ж очікує, що невдовзі ми повернемося до звичайного життя і зможемо подорожувати без обмежень.

“Для мене було набагато легше подорожувати до пандемії. Думаю, як і для більшості людей. Адже я сама могла обрати країну, куди хочу поїхати, не треба було перевіряти чи закрита вона чи відкрита. Можна було піти в будь-яке місце, музей чи театр в цій країні, що зараз неможливо. Я могла планувати свою поїздку заздалегідь, наприклад, за пів року. А зараз це нереально, бо ніхто не може спрогнозувати, що буде через місяць-два. Однозначно подорожувати стало набагато важче”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram