Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою

Сашко Положинський піснею “Не кажучи нікому” дуже вдалою окреслив біль війни та наступ ворога. Його слова можуть перегукуватися з будь-якою війною, але цей щем, і водночас, рішучість цієї пісні завжди у мене асоціювалася з Героями Крут.

102 роки тому 600 молодих людей під завивання міцного морозу, зігріті юнацьким максималізмом пішли в бій проти кількатисячної армії більшовиків. Це сталося наприкінці січня неподалік столиці – на залізничній станції Крути, щоб зупинити наступ ворога на Українську Народну Республіку. Студенти-добровольці разом із уже бувалими в боях бійцями виконали своє бойове завдання – зупинили армію Муравйова.

Що це були за події, чому варто пишатися подвигом молодих людей, яке значення цього бою, хто був серед тих студентів? На ці та інші питання мені відповів кандидат історичних наук, краєзнавець, громадський діяч Юрій Митрофаненко.

Чому хлопці вирушили на фронт

Радянська Росія оголосила війну Українській Народній Республіці 4 грудня 1917 року. Наприкінці грудня більшовики почали вести активні бойові дії проти УНР. Тому хлопці вирішили добровільно йти на фронт, адже захоплювалися міста України. Сили Муравйова готувалися взяти столицю УНР, і щоб прикрити Київ на важливій залізничній станції – Бахмач–Київ – керівництво Центральної Ради відправило військові частини саме в Крути. Наголошую, що більшість із них мали бойовий досвід, хоча й не великий. Основний тягар бою на собі винесли юнаки військової школи імені Богдана Хмельницького, які були сильно потомлені в боях. Крім них, на станцію Крути прибув Студентський Курінь Січових Стрільців.

Бойове завдання добровольців

Перед ними стояла задача захистити Київ від наступу більшовиків. Добровольці вирушили на станцію Крути. Їх загін нараховував 600 бійців проти 3-4 тисяч підрозділів Муравйова. Перед вояками УНР була поставлена задача – затримати ворога, і вони це зробили. На інших ділянках фронту так само йшли бойові дії. Бій тривав одну добу в дуже складних умовах. Були сильні морози, багато снігу. Більшовики мали задачу на марші захопити станцію Крути, а потім атакувати Київ.

Читайте також: Крути: легенди і дійсність

Втрати українців

Українські військові частини, які в основному складалися з молоді, зуміли затримати ворога. Коли вони зрозуміли, що можуть потрапити в оточення та понесли втрати (з особового складу загинуло близько 200 чоловік), то організовано відступили, розібрали залізницю та затримали ворога. Але після відступу основних частин, загін, який перебував на безпечнішій ділянці фронту, увійшов на станцію Крути, яку вже контролювали більшовики. Так вони потрапили в полон. 27 хлопців були закатовані ворогом. Саме про них Павло Тичина склав вірш “На Аскольдовій могилі”.

З якого регіону були ці бійці

Там були бійці з усієї України – херсонці, галичани, кияни, єлисаветградці (нині кропивниччани), черкащани й інші.

Як склалася доля крутян надалі

Крутяни, які відступили до Києва, брали участь в успішних боях на заводі “Арсенал” і придушили більшовицьке повстання проти УНР. Багато хто з них продовжив воювати в лавах армії Української Народної Республіки, а один навіть дожив до Незалежності. Декотрі з них у мирний час стали успішними людьми. Учасники бою залишили спогади про ті події.

Значення бою під Крутами

По-перше, вояки затримали ворога, який рухався до Києва. Тому більшовики не змогли виконати свою бойову задачу. Отже, крутяни виграли час для перемовин, які делегація УНР вела в Брест-Литовську з Німеччиною та Австро-Угорщиною про надання військової допомоги. Ця угода дозволила УНР вже за місяць повернутися до Києва.

Другий момент – треба було показати, що Україна воює, захищаючи свою столицю. Бо більшовики, які теж брали участь у переговорах доводили протилежне.

По-третє, не слід забувати слова українського поета, публіциста, учасника визвольних змагань Євген Маланюк, який уже описав значення бою під Крутами: під час бою народився новий тип українця, який зі зброєю в руках захищає свою державу. Згодом на прикладі крутян було виховано не одне покоління вояків армії УНР, УПА та незалежної України. Країною ширився культ героїв Крут: писалися вірші, складалися пісні.

Як вшанувати пам’ять крутян

Під час вшанування цієї події плакати не треба: хлопці не заслуговують на жаль, вони гідні поваги та захоплення. Молоді люди, добровольці вирушили під Крути взимку, вміло воювали, організовано відступили, розібравши колію. Один із учасників бою змайстрував платформу для гармати, якою рухався залізницею, обстрілюючи ворога. Тому ці хлопці не викликають жалю, а лише захоплення їхнім подвигом. Звісно, ми повинні вшановувати пам’ять полеглих, але на жалість вони не заслуговують.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram