Киянин Ярослав Карпець став лавреатом Всеукраїнського літературного конкурсу поезії та малої прози “Юрій Котермак” від проєкту “Тріада часу” в номінації “Проза”. Ми вирішили розпитати в переможця конкурсу, що поєднує його з астрологом і філософом Юрієм Котермаком, чи знав щось пан Карпець до цього конкурсу про видатного дрогобичанина і що планує писати далі.

Як писався конкурсний твір, звідки черпав натхнення?

Цікавий факт:

Серед студентів Юрія Котермака був майбутній видатний астроном Миколай Коперник, автор трактату “Про обертання небесних сфер”, що поклав початок нового геліоцентричного погляду на будову Сонячної системи.

Почну з кінця. Я читав про Юрія Котермака, Юрія із Дрогобича у відкритих джерелах. У Вікіпедії чимало цікавих фактів про цю непересічну особистість. В Італії Юрія Дрогобича називали Джорджо да Леополі, і аж у XX столітті ця постать нам відкрилася завдяки старанням Ярослава Ісаєвича, який почав популяризувати творчість Котермака. Він написав історичну повість про астронома, науковця, філософа, астролога такої далекої від нас епохи Відродження. І не тільки це: ще в XV столітті в Італії жив українець, який, на хвилиночку, став ректором Болонського університету медицини та вільних мистецтв, професором Академії у Братиславі та Ягеллонського університету в Кракові. Можна сказати: овва! Українець досягнув таких висот, став настільки популярною особистістю у добу епохальних відкриттів і геніальних винаходів людства. Український Юрій із Дрогобича – наша гідна відповідь Леонардо да Вінчі.

Конкурсний твір писався вночі, оскільки у мене, як завжди, безліч творчих і громадських справ, тож тільки ніч мене рятує. Люблю писати, коли навколо спокій, тиша, життя на якийсь час завмирає, і ти можеш спокійно зосередитися на оповіданнях та романах. До речі, працюю над романом і вже знайшов видавця, тож, українські читачі, готуйтесь до мого мегакрутого твору. А про що роман – секрет.

Що пов’язує тебе з Юрієм Дрогобичем?

Та нічого. На жаль, він не був моїм родичем. Бо тоді я би міг зайти у будь-який столичний виш і покозиряти, мовляв, моїм родичем був професор, ректор престижних вузів Європи. Я зміг би вступити в будь-який навчальний заклад, може, мені б ще й катедру дали та дозволили викладати студентам (усміхається).

Жарти жартами, але в Україні все так і робиться: якщо є зв’язки й гроші, то можна дуже швидко просунутися вгору. Якщо ж нема, то залишається мріяти про те, щоб знаменитий Юрій Котермак виявився твоїм далеким-далеким-далеким… родичем. Або ще хтось з іменитих людей, зовсім необов’язково зі сфери освіти й науки.

Чим його персоналія є для тебе?

Для мене він науковець і філософ українського походження, який прославився у сивих віках. Особисто читав твір “Прогностичне судження про 1478 рік” магістра Георгіуса з Русі, адже саме так підписував свої твори дрогобичанин.

У 2020-му маємо його ювілей – 570 років від дня народження. У місті Дрогобичі він зірка. Його іменем названа вулиця, і не лише в Дрогобичі, а й у Львові, Калуші, Краматорську, Смілі. Колись навіть була кав’ярня (у 2014-2015 роках), яка так і називалася – “Котермак”. Українському вченому споруджено пам’ятник, який відкривав президент України Леонід Кучма. На його честь назвали школу, випустили поштову марку та навіть іменували місцеве радіо. А в самій Болоньї, у 2011 році на фасаді встановили меморіальну дошку. Славний був наш земляк і це чудово, що знайшлися люди, які популяризують його здобутки.

Чи знайомий ти з ініціаторами “Тріади часу” Галиною Жубіль та Олегом Стецюком?

Особисто, на жаль, ні. Я листувався з паном Олегом. Знаю, що вони обоє вже багато зробили для уславлення рідного міста, щоб Дрогобич став центром літературного й мистецького життя на мапі України. Перший почин, дебютний літературний конкурс про Дрогобицьку ратушу вже прогримів на всю Україну. Я дивився цю чудову презентацію на YouTube. Прекрасні й світлі особистості, вони горять яскравими ідеями. Я дуже вдячний їм за цей конкурс, за намагання розповісти українцям про нашого видатного земляка.

Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

Добре, що не тільки Львовом і Києвом повниться наше літературне життя, а географія літературних конкурсів, мистецьких проєктів розширюється з кожним роком. Через цю епідемію літературне життя в Києві майже завмерло, мені довелося скасувати декілька своїх проєктів, але 20 жовтня вдалося організувати офлайновий літературний вечір українського поета Дмитра Лазуткіна. Не всі бояться коронавірусу, не всі піддалися паніці, адже на заході було 13 людей. Враховуючи той фактор, що на підготовку в мене залишався лише тиждень, то ця містична цифра не видається аж такою простою і маленькою. Зібрати в загазованому, заінформатизованому, різнорідному Києві любителів поезії, ще й у пандемію – непроста задачка. Але ми впоралися. Надіюся, що зможу познайомитись із організаторами особисто й отримати від них альманах зі своїм оповіданням, а також взяти участь в презентації видання.

Розкажи, будь ласка, про сюжет оповідання. Адже не всі ще встигли його прочитати.

Коли я його писав, то на думку чомусь спадали шекспірівські “Ромео і Джульєтта”. Оцей мотив підліткового “кохання до гробу” зачепив мене в розрізі теми про Юрія Котермака. Хоч ніде в його офіційній біографії немає згадок про сім’ю та дітей, я вирішив увімкнути фантазію і накласти твір Шеспіра на долю Котермака, спроєктувати цей сюжет кохання на Котермакову долю. Тут не йдеться про якусь логіку чи впорядкованість, адже між Шеспіром і Котермаком немає нічого спільного. І от, що може статися, коли ректор Болонського університету закохується в студентку-першокурсницю? Відповідь знайдете в моєму оповіданні. Моя бурхлива фантазія об’єднала необ’єднуване, розрізала кордони й міста, зшила різні країни й епохи воєдино. Така от перевага письменництва: можна вигадувати те, що й на голову не налазить (сміється). Але для читачів закинув приманку й сподіваюсь, що вони клюнуть на мою прозу.

У Дрогобичі бував?

Ні, не був. Дуже хочу навідатися в Дрогобич.

Куди насамперед майнеш у місті?

Хочеться познайомитися з цим містом, подихати його повітрям, поглянути на Дрогобицьку ратушу й вклонитися пам’ятнику Юрію Котермаку, побувати у франкових місцях. До речі, минулорічні переможці жили в готелі при музеї Івана Франка. Хотів би і я пожити в цьому готелику, насолодитися атмосферою Дрогобича.

Уже намітив плани – які наступні літературні вершини збираєшся підкорювати?

Так. Нобелівська премія з літератури – ні більше, ні менше (усміхається). Спочатку отримаю Шевченківську премію, а потім і до Нобелівки недалечко.

Що таке український інтерес?

Для мене український інтерес – це намагання показати українцям, що в них є інтереси. Що українці самі по собі цікавий і глибокий народ, в якому сплелося так усього багато, що цей клубок можна розплутувати віками.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram