2032 року Корсунь-Шевченківський, Біла Церква та Богуслав святкуватимуть своє тисячоліття. Доля цих міст нерозривно пов’язана з легендарною Россю. То чому б до ювілею не очистити річку-праматір, подавши гарний приклад для порятунку інших малих і великих річок України?

Ба більше. Щоб Україна була з водою через найближчі десять років – необхідно негайно (як мовиться, ще вчора) розпочати комплексну очистку річок з відпрацюванням на одному об’єкті пілотного проєкту задля тиражування його по всій Україні. У цьому переконаний наш співрозмовник – почесний громадянин міста Корсунь-Шевченківський, заступник міністра побутового обслуговування населення України (1987 -1992 роки), заступник голови Київської міської державної адміністрації (1993-1996 роки) , поет-пісняр, член Національного Олімпійського комітету, учасник Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (1995 рік) Владлен Ковтун.

За п’ять-шість метрів під водою можна було бачити рибу, а нині – жаби й сморід

Владлене Кузьмовичу, ви народилися та зростали на берегах Росі. Напевне, тому й болить вам її фактично поступове вимирання. Якою пам’ятаєте річку свого дитинства?

Рось для мене є уособленням водної проблеми в Україні й очистки річок, які у нас забруднені, заростають і які конче треба рятувати, але держава поки що на це – нуль уваги.

За моєю інформацією, з річки Рось споживають питну воду понад 500 тисяч людей. Басейн Росі міститься на території чотирьох областей: Київської, Вінницької, Житомирської та Черкаської. Річка бере початок з Погребищенського району та має протяжність 350 кілометрів. До річки Рось впадають аж 1 136 малих річок.

Роки німецької окупації я малим провів у селі Нетеребка Корсунь-Шевченківського району на Черкащині, де жила батькова мати, моя бабуся. Це село стоїть на річці Рось. Саме там я навчився плавати. Гарно плавав, хоча кілька разів ледве не втонув через сильну течію. Рось була швидкоплинною, чистою і гарною річечкою. А ще – судноплавною від Корсуня до Стебліва.

Потім з 1946 року я з другого до десятого класу жив і вчився в Корсунь-Шевченківському, де Рось стрімкіша: пороги, скелі, каміння, буває затиснута або розлога. Дуже чиста. 1960 року я став підводником-легководолазом і вперше в Корсуні запровадив підводне мисливство на Росі. Саме тоді у мене зродилася й така віршована фраза: “Вирує Рось, а хвилі всі – ідуть з глибин, як сльози чисті”.

Адже настільки чистесенька вода була, що я за п’ять-шість метрів під водою міг побачити рибу.

Якщо подивитися очима 1945-1946 років на Рось біля Нетеребки чи поглядом з 1946-1956 років біля Корсуня та порівняти з її нинішнім станом – то огортає жах і відчай. Зараз окрім жаб ви нічого не почуєте, тому що річка Рось втратила течію, стала болотом і, звиняйте, смердить.

Місто Корсунь засноване 1032 року (до речі, відзначає день народження у вересні). Богуслав і Біла Церква також мають проблеми з чистою водою. Однак Корсунь-Шевченківський – у гіршому стані, оскільки згори по руслу розбирають воду, а вниз допливає те, що залишається.

СРСР наніс Україні величезну шкоду, змусивши побудувати неефективні гідроелектростанції

У чім причини разючих змін?

У роки мого дитинства та юности на Росі існувала лише одна гідроелектростанція з розряду малих (побудована 1934 року та відновлена в Корсуні-Шевченківському після війни).

Коли створювався так званий “план Гоелро” , то один із його авторів зізнався, що на Дніпрі не можна будувати гідроелектростанції, оскільки це не раціонально, хіба що за винятком однієї – у місті Запоріжжі. І тому побудували Запорізьку ГЕС. Ідеться про те, що гідроелектростанції на Дніпрі та й на Росі насправді неефективні, адже шкода, яку вони спричиняють, неспівмірна з їхньою користю.

Ба більше, зараз ми бачимо, яку шкоду СРСР наніс Україні, змусивши побудувати оці гідроелектростанції.

Що відбувається з річкою через малі та мінігідроелектростанції?

Щоб діяла електростанція потрібно зробити греблю, щоб зібрати воду й утворити рукав-канал, на який поставити турбіну. Щоб турбіна “викрутила” кіловати електроенергії – необхідна певна кількість води, а якщо її немає, то у верхньому водосховищі вода акумулюється впродовж кількох днів. За цей час у нижньому водосховищі зникає кисень, і все живе починає жорстоко гинути.

Такий екологічний злочин вчинявся дуже багато разів у водосховищі біля Корсуня. Тому, як на мене, гори вона вогнем, ця електроенергія, що не варта загибелі такої річки як Рось та всього живого, що є у її водах біля Корсуня та Стеблова.

Читайте також: Найголовніший з ресурсів: чому світ опинився на межі війни за воду

Якщо зупинити зараз мініелектростанціїї – це коштуватиме нам копійки та суттєво не відобразиться та енергетиці України. А коли немає кисню у воді й припиняється самоочищення – це екологічна катастрофа, що потребує дуже дороговартісного відтворення. Не кажучи про те, що процес може бути незворотнім.

Необхідно подумати, як, наприклад, притягти до відповідальности Стеблівську гідроелектростанцію (містечко Стеблів Корсунь-Шевченківського району,що в 10 кілометрах вище Корсуня). Адже ця гідроелектростанція, щоб зібрати воду для своїх потреб, припиняє подачу води вниз по руслу, а, отже, зникає кисень, вимирає риба, з’являється сморід . Після того упродовж місяця люди в Корсуні не можуть користуватися питною водою.

На Росі та її притоках міститься 66 водосховищ та 2 322 ставки

Окресліть, будь ласка, основні причини забруднення річки Рось.

На Росі та її притоках міститься 66 водосховищ та 2 322 ставки. І ще десять руслових водосховищ. Більшість – не узаконені. От захотів якийсь господар перекрити річку й мати ставок у своєму городі – і його більш нічого не хвилює! А цього категорично не можна робити!

Або, наприклад, у селі Яблунівка Корсунь-Шевченківського району фірма “Урожай” минулого року раптом вирішила полити 15 гектарів землі. Кинули труби до Росі, почали качати воду, водночас порушивши природозахисні смуги й навіть не поставивши до відома органи місцевого самоврядування. З якого дива? Як так можна? Це далеко не дрібниця.

Та найперша причина забруднення Росі – каналізація, що зливається у річку зовсім без очистки або без належної очистки. Відповідно вода забруднюється і не відтворюється.

Наразі відбувається суцільне порушення правил забудови. У Рось біля Корсуня впадає притока Корсунка, на якій створений Мартанський став. Біля цього ставу ніколи не було хат і близько, а зараз – уже стоять. Подейкують, що всю каналізацію з цих житлових будівель просто зливають у Мартанський став, бо їм так зручно й дешево. А треба було б робити стічні ями подалі від річки, та це дорожче та потребує більше зусиль. Ці процеси теж ніким не контролюються.

Друге: зливова каналізація, яку ніхто ніколи й не думав чистити. А в зливовій каналізації – може бути найрізноманітніший бруд.

Третє: природоохоронна зона річки відповідно до нормативів не дотримується. Органів контролю немає. Ніхто бачити не хоче й знати, як гинуть береги та річки.

У Корсуні та в інших містах зараз побутує нахабна звичка: побудувати хату ближче до берега та забетонувати собі ще й причал. А відтворює чистоту води у річці зокрема й берег. Береги не можна відгороджувати.

Четверте. Усі й усюди сільськогосподарські поля й угіддя впритул наблизилися до річок. Відтак добрива, отрутохімікати, гербіциди після дощів потрапляють до річки та стимулюють ріст синіх водоростей, які теж зменшують рівень кисню у воді. Це також призводить до загибелі, зокрема, раків, риби та навіть жаб.

П’яте. Усі цивілізовані країни перейшли на безфосфатні засоби миття. У нас цього покищо не сталося: шкідлива хімія від засобів миття потрапляє у воду й чинить на неї згубний вплив.

Шосте. До чого призводять дамби на малих річках? До Росі впадають 1 136 малих річок, на кожній з яких – не по одній дамбі, тому вода не доходить вниз по руслу. Ніхто не думає про нижче розташовані водойми, про Дніпро, що вода туди не потрапить.

Окрім того, за часів Ярослава Мудрого дзеркало річки Рось було маленьким, а нині – величезне. Відбувається випаровування води – нашого найдорогоціннішого ресурсу. Чим більше дзеркало – тим більше випаровування. Води не стає. Чому в Дніпрі мілководдя і водорості? Бо дзеркало випаровування через моря та супутні водойми – страшенно велике.

Тобто треба увібрати річки, зокрема й Рось , у старі береги. Річка – не ставок, вона має текти, мати швидкість, тоді відроджується, весь непотріб гине, а хороше й потрібне самовідтворюється.

Везу для себе в Київ очищену німцями воду з річки Рось міста Корсуня

На вашу думку, якими мають бути основоположні кроки щодо очистки Росі й інших річок України?

Я закликаю взятися за комплексне оздоровлення річки Рось. Цю ідею треба донести до уряду та інших гілок влади. Починати з малих річок, рухатися далі й далі, і батька- Дніпра теж врятувати.

Рятувати українські річки, зокрема й Рось, необхідно лише спільними зусиллями. Бо якщо кожен хутір буде щось робити окремо – загальна справа не рушить з місця. Маленькі потуги ні до чого доброго не призведуть навіть у межах одного ставка. Необхідна комплексна метода. Потрібен штаб порятунку річок. Це може бути тимчасовий орган при Кабінеті міністрів, але зі значними повноваженнями. А краще – утворити підрозділ Кабміну чи комітет з порятунку річок України. Насамперед скласти пілотний проєкт одного об’єкта, на якому відпрацювати методику з корекцією законів і нормативів, а потім множити. І це дасть нам можливість порятувати малі й великі річки України. А отже порятувати й самих себе, адже без води наше життя неможливе.

У Корсуня є два міста-побратими: – Хойніце в Польщі та Гіхфорн у Німеччині. Так от німці з Гіхфорна надали Корсуню установку для очистки та зробили одну локальну станцію очистки води.

Я особисто приїжджаю з Києва в Корсунь і там купую собі по 70 копійок за літр очищену воду та везу в Київ. Вдумаймося: у Києві я п’ю очищену німцями воду з річки Рось міста Корсуня. Бо німці пожаліли корсунців. А ми самі себе не шкодуємо. Ба більше: вони приїжджали до нас знову, щоб далі продовжувати цю справу.

Цю роботу рано чи пізно почнуть. Краще – рано

Наскільки часто питання стану річки Рось порушується в публічній площині Корсунь-Шевченківського та прилеглих громад?

Коли громадськість міста Корсуня влаштовує обговорення цього болючого питання – я зазвичай беру участь у таких форумах. Однак, на мою думку, дотеперішні наміри – локальні, окремі, розірвані. А потрібен комплексний підхід.

Громадськість має дійти думки, що чистити річки взагалі й річку Рось зокрема треба спільними силами. Для цього – або вносити відповідний законопроєкт у Верховну Раду, або подати урядову постанову на розгляд до парламенту. Адже потрібно змінювати чимало законодавчих норм.

Зрозуміло, що треба відпрацювати методику й технологію. Створити програму. Задіяти Міністерство захисту довкілля і природних ресурсів України та підпорядковані йому Державне агентство рибного господарства, Державну екологічну інспекцію України, Державне агентство водних ресурсів, а також – Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, провідних вчених.

Маю намір особисто сконтактувати з ученими Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної Академії Наук України, щоб створити документ про наміри, об’їхати керівників трьох міст – майбутніх ювілярів, зібрати їх разом із громадськістю, обговорити шляхи масштабної очистки річки Рось.

Я прагну донести до суспільної свідомости таку думку: все й одразу зробити не вдасться. Давайте приберемо, очистимо річку Рось до тисячоліття заснування трьох міст. Подаймо гарний приклад для наслідування! І тоді місто Корсунь, а також і всі інші населені пункти вздовж русла, питимуть нормальну воду з річки Рось.

Покращення екологічного стану річки Рось – одне з найактуальніших завдань для цієї місцевости. Утім, як і для всієї України.

Необхідно встановити жорсткі норми та неухильно контролювати їх виконання. Звернути увагу на комунальне господарство, зливи, очистку каналізаційних стоків, відсунути від берегів орні землі холдингів та фермерів, розібрати греблі (більшість – незаконні), привести до ладу очисні споруди. Очерети почистити. Вирішити долю гідроелектростанцій на малих річках. Привести у відповідність до законів і здорового глузду орендарів-рибоводів.

Потрібна велика державна програма. Це одній людині – не під силу, але під силу державі, яка має підключити вчених, інженерів, чиновників і щонайшвидше рятувати річки.

Суть у тому, що цю роботу рано чи пізно почнуть. Краще –рано.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram