В Україні постійно публікують дані соціологічних досліджень. Декотрі з них суперечать один одному, а рейтинги політиків відрізняються в рази. Чи можна взагалі довіряти соціології? Чи існує соціологія в Україні? Як повинен працювати соціолог? Про це “Українському інтересу” розповідає український соціолог, доктор філософських наук, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології, професор катедри соціології Університету “Києво-Могилянська Академія” Володимир Паніотто.

Ви – людина з ім’ям та репутацією. Тому до вас питання – зараз в Україні величезна кількість досліджень, які суперечать одне одному. Довіра до соціологів падає. Соціологія вмерла?

Те, що соціологічні дослідження суперечать одне одному, це міт, що не відповідає дійсності. Знаєте, я багато років уважно слідкую за результатами моїх колег-конкурентів, навіть відповідаю за оцінку соціологічних центрів у Соціологічній асоціації України як член Правління, і в останні 15 років не бачу великої кількості досліджень, що суперечать одне одному. Так що з цим твердженням категорично не згоден.

Можна виділити декілька причин таких тверджень. По-перше, під видом соціологічних досліджень друкуються вигадані рейтинги піарних агенцій. Ось, наприклад, дані трьох організацій.

КомпаніяГрупа “Рейтинг”СОЦІСІнтер-акція
Дата4-7 квітня8-20 травня16-17 травня
В. Кличко39%41%24%
А. Пальчевський8%9%23%
Різниця31%32%1%
Опитано2 0004 0001 500

Група Рейтинг і СОЦІС є професійними соціологічними компаніями, акредитовані при Соціологічній асоціації України, мають соціологів у складі компаній, проводять сотні досліджень. Їхні дані не розрізняються в межах похибки вибірки. В Інтер-акції в описі діяльності немає соціологічних досліджень, у переліку співробітників немає жодного соціолога й окрім досліджень, за якими Пальчевський начебто наздогнав Кличка, немає жодних інших. Які підстави вважати це соціологічним дослідженням? Ірина Бекешкіна колись казала: “Якщо я надягну на себе білий халат, візьму скальпель і почну різати людей – то будуть винуваті медики?”. До чого тут соціологи? Я не думаю, що Інтер-акція взагалі проводила дослідження. Проблема в тому, що ЗМІ замість перевірки друкують такий матеріал.

По-друге, цей міт підтримують усі ті, кому не подобаються дані, що надруковані соціологами. Якщо твоя партія має погані результати, то пишуть про те, що ці дані “куплені”.

По-третє, це елементарне невігластво, дуже часто журналісти, політики й інші порівнюють рейтинги з різними списками чи порівнюють відсотки щодо всіх із відсотками щодо до тих, хто прийде на вибори та визначився. Якщо порівняти дані досліджень соціологічних компаній між собою з результатами виборів, наприклад, у першому та другому турі президентських виборів, то різниця дуже невелика. Див.

Якось відомий журналіст Євген Кисельов у своїй щотижневій передачі “Реальна політика з Євгеном Кисельовим” (24 травня 2020) сказав: “Невіра в дані соціологів – це форма інтелектуального жлобства й дрімучого невігластва”.

Але попри те, що якість соціологічних досліджень підвищилася, довіра до даних соціологічних центрів дещо знизилася, кількість респондентів, які довіряють соціологічним дослідженням була 50% у 2016 році, а стала 42% у 2019. А кількість тих, хто не довіряє, в 2019 році була 21% (інші не знають). Тобто довіряють вдвічі більше, ніж не довіряють. За цим показником соціологи за рівнем довіри поступаються лише волонтерам, церкві й армії й набагато випереджають інших, наприклад, журналістів. Українським ЗМІ довіряють приблизно 30%, а не довіряють 40%, баланс негативний. То журналістика вмерла?

Наступне питання також стосується вас як професіонала – як повинен працювати соціолог? Чого ви, наприклад, ніколи не зробите за жодних умов?

За шість років – чотири бакалаврату та два магістерки – можна розповісти, як повинен працювати соціолог. Але ви, мабуть, натякаєте на те чи може соціолог змінювати результати чи ставити запитання, які наводять респондента на ту чи іншу думку. Це ще один міт – “хто платить гроші, той і музику замовляє”.

На відміну від політологів чи журналістів у соціологів є певне регулювання діяльності професійною спільнотою. Наприклад, КМІС є членом Європейської асоціації дослідників громадської думки (ESOMAR), яка видає “Директорію” своїх членів, її використовують для проведення тендерів. Щоб стати членом ESOMAR, ти маєш чітко виконувати розроблені вченими стандарти проведення дослідження (наприклад, запитання мають бути нейтральними, суворо заборонені запитання, що нав’язують ту чи іншу думку респонденту, дослідницька компанія не може займатися маркетингом чи пропагандою тощо). Якщо ти щось не виконав і конкуренти чи клієнти поскаржаться на тебе, то компанію викинуть із “Директорії”, і ми не зможемо брати участь у тендері, що зменшить наші доходи в декілька разів. Репутацію треба довго заробляти, але можна швидко втратити, тому девіз, яким мають користуватися співробітники КМІСу – “репутація важливіша за прибуток”. Він висить у КМІСі в різних місцях.

Кому взагалі можна довіряти серед соціологічних інституцій у наш час?

Я довіряю всім професійним соціологічним компаніям. Деякі з них акредитовані при Соціологічній асоціації України, яка за запитом компанії перевіряє її рівень професіоналізму (наприклад, Київський міжнародний інститут соціології, Центр імені Разумкова, група Рейтинг, GFK, Kantar). Якщо компанії там немає, то рівень професіоналізму можна подивитися за ознаками:

  • скільки років існує і скільки досліджень провела;
  • чи є членом професійних асоціацій, насамперед уже згаданої асоціації ESOMAR та двох національних співтовариств – Соціологічної асоціації України (САУ) й Української асоціації маркетингу (УАМ);
  • чи є керівники цих компаній професійними соціологами, які роботи вони опублікували, якщо ні, то хоча б чи є соціологи серед співробітників центру;
  • чи існує на сайті цієї компанії інформація про методологію проведення дослідження;
  • нарешті, що думають про цей центр керівники професійних асоціацій і керівники інших центрів.

На мій погляд, це мають робити ЗМІ, які публікують дані, а не читачі. Але, на жаль, у нас майже всі ЗМІ належать тим чи іншим олігархам чи політичним силам і дані, що вигідні цій політичній силі, оприлюднюються некритично.

До речі, журналісти створили цікаву базу псевдосоціологів. До центрів із цієї бази треба ставитися особливо прискіпливо.

Розкажіть про теми, над якими ви працюєте останнім часом?

Написав статтю для журналу Києво-Могилянської академії про динаміку ставлення українців до Росії і росіян до України, декілька пресрелізів, зокрема щодо динаміки рівня щастя в Україні й факторів, що впливають на рівень щастя. Пишу книгу “Соціологія в анекдотах”. Річ у тім, що деякі анекдоти дуже добре характеризують соціальні явища та допомагають зрозуміти соціологічні теорії.

Дуже цікаво, можете навести приклад?

Наприклад, можна довго розповідати про соціальні групи, про норми й цінності, правила прийому в групу, понять “ми” і “вони”, про закономірності переходу з однієї соціальної групи в іншу. Якщо людина перейшла з однієї соціальної групи в іншу, то в новій групі її будуть підозрювати в лояльності до старої групи, і вона повинна бути “святішим за Папу”, доводячи відданість новій групі, вона також повинна демонструвати негативне ставлення до групи, з якої вийшла. Замість усього цього можна розповісти анекдот про крокодила, який з’їв рибалку, надів його капелюх і став вудити рибу. Повз пропливав інший крокодил, він висунувся з води в подиві – “Ти чого це?”. На що крокодил в капелюсі, презирливо глянувши, відповів: “Пливи, пливи, лайно зелене!”.

Питання, яке хвилює наразі дуже багатьох – коронавірус. Ви кажете, що нас чекає сплеск пандемії. Ви – не лікар. Як ви дійшли такої думки? Як соціологія може прогнозувати такі речі?

На жаль, цей сплеск уже відбувся. Імовірність захворіти зараз приблизно вдвічі вища, ніж під час суворого карантину. Якщо б карантин не послабили з 11 травня, а він продовжувався б ще місяць, то кількість нових захворювань впала б до нуля чи до поодиноких випадків.

Графік 1. Кількість діагнозів на день (згладжування методом ковзких інтервалів, період – 7 днів)

Тим паче, що 80% населення готові були ще місяць бути на карантині. На жаль, послаблення карантину люди сприйняли мало не як його повну відміну. До 21 травня прогноз і реальні дані збігалися, але потім почалося зростання (не відразу з 11 травня, а з деяким запізненням, тому що хвороба має довгий інкубаційний період). Наше дослідження показало, що 60% населення виходило з дому протягом тижня більше, ніж раз на день, сиділо постійно вдома лише 10%.

Чому я казав, що це відбудеться ще під час нашої з вами першої розмови (і це, на жаль, підтвердилося) і як соціологія може прогнозувати такі речі? Таке питання виникає, якщо асоціювати соціологію лише з дослідженням громадської думки. Але соціологія як наука має десятки напрямків (я був якось на міжнародній соціологічній конференції в Пекіні, працювало більше ніж 100 наукових секцій в декількох університетах, розкиданих по місту, і громадська думка – це тільки одна секція). Є також і соціологія здоров’я – соціологи використовують математичні моделі (на жаль, не так інтенсивно, як представники природничих наук чи навіть економісти). Я закінчив мехмат університету Шевченка, у 80-х керував відділом комп’ютерного моделювання соціальних процесів в Інституті соціології Академії наук УРСР, зараз читаю курс моделювання і прогнозування соціальних процесів в Могилянці. Виявилося, що досить проста нелінійна регресійна модель на основі методології прогнозування з використанням життєвого циклу й так званої S-кривої досить непогано прогнозує ситуацію із захворюванням, не гірше, ніж складніші SEIR моделі.

Рейтинг президента та влади досить стрімко падає. Чи вдасться їм втриматися в українській політиці, скажімо, за рік-другий? Узагалі Зеленський добуде свій термін? “Слуга народу” має політичне майбутнє?

Чому ви думаєте, що рейтинг президента падає? Рейтинг президента в порівнянні з першим туром президентських виборів не впав, а підвищився. За нашими останніми даними, якщо б вибори були на початку червня, Зеленський отримав би 38%, а під час першого туру виборів він отримав лише 30%. Щодо другого туру. Якщо б у другий тур знов вийшов Порошенко, то Зеленський отримав би рівно стільки ж, скільки під час виборів. Так що рейтинг президента зовсім не падає.

Але ситуація дещо парадоксальна. Падає підтримка Зеленського, падає довіра до Зеленського. Наприклад, позитивне ставлення до Зеленського з вересня 2019 до квітня 2020 впало із 74% до 44%, тобто на 30 процентних пунктів, а рейтинг не впав, а зріс. Річ у тім, що рейтинг – це оцінка відносна, ставлення до інших політиків теж не покращилася, а нових популярних політиків не з’явилося.

Читайте також: Бекешкіна про вибори: Люди мають голосувати головою, а не шлунком

Щодо “Слуги народу”, то їхній рейтинг дійсно зменшився на 15 процентних пунктів у порівнянні з виборами, і довіра до них дуже сильно впала, ще більше, ніж до президента. Поки що падіння їхнього рейтингу йде на користь ОПЗЖ. В цілому ж це досить типова ситуація і для всіх попередніх президентів (Зеленський навіть втрачає довіру й підтримку повільніше, ніж всі інші президенти) і поки що немає ознак того, що він може не добути свій термін. Але чи буде наступний президент кращим – велике питання.

І ще трохи про політику. Попереду – місцеві вибори. Результат “Слуги народу” буде для них “холодним душем”, як те прогнозують? Чи їм вдасться втримати “планку”?

Через коронавірус темпи зниження підтримки влади збільшилися, тому може бути що завгодно. Але поки що я не бачу ознак “холодного душу”, вони дещо втратять, але не радикально, “Європейська солідарність” набере трохи більше ніж раніше на заході (особливо, якщо переслідування Порошенка по незначних справах будуть продовжуватись), ОПЗЖ й партія Шарія отримає більше на сході та півдні. Але я не політолог і тут вже не є експертом.

Вибори в Києві. Хто наразі має найвищі шанси? Вдасться “слугам” посунути Кличка?

За даними реальних соціологічних досліджень, а не шахраїв, які мімікрують під соціологів, Кличко випереджає будь-кого з можливих претендентів приблизно на 30 процентних пунктів. Таку відстань за декілька місяців подолати дуже важко, тому, якщо не трапиться щось екстраординарного, посунути Кличка навряд чи вдасться.

Український інтерес. Що це для вас? Як ви це розумієте?

Це таке стандартне запитання для всіх ваших респондентів? Хотілося б сказати щось розумне та оригінальне, але мої думки з цього приводу досить тривіальні. Мені здається, що для України найважливішим є формування української політичної нації – це для нас головний український інтерес. Ми маємо дуже небезпечного ворога й маємо об’єднатися, щоб відстояти свою незалежність і не підпасти під владу якщо не тоталітарного, то авторитарного режиму. Хотілося б, щоб люди допомагали один одному, підтримували (як під час Майдану), щоб підвищувався рівень гуманізму, формувався доброзичливий психологічний клімат, підвищувався рівень солідарності.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram