Український науково-дослідний інститут цивільного захисту протягом останніх років розгорнув активну роботу щодо вивчення історичної складової пожежництва на теренах України та популяризації професії пожежного-рятувальника. Натхненником став професійний пожежник, заслужений працівник цивільного захисту України, начальник українського науково-дослідного інституту цивільного захисту Віталій Кропивницький. Його ідеї втілені в ювілейній монеті, наборі поштових марок, конвертів, ілюстрованій книжці “Вогнеборці. Історія пожежництва на теренах України”, а також першому етапі функціонування сайту цього спрямування. Саме про зроблене за цим напрямком і творчих планах наша розмова.

Віталію Станіславовичу, в Україні видано змістовні книжки на тему розвитку пожежної справи Києва, Одеси, Львова, Київської, Волинської, Хмельницької, Рівненської, Івано-Франківської областей та інших регіонів України. Ви ж неодноразово презентуєте новинки загальнодержавного масштабу. З чого все почалося?

Як професійний пожежник завжди прагнув відкрити для себе глибиннішу історію служби. Коли очолив Інститут, окрім розвитку усталених для наукової установи напрямків, вирішив попрацювати також над історією становлення, розвитку та популяризації пожежної справи в Україні. Першою ластівкою в утвердженні пожежництва в масштабах держави стала ювілейна монета, присвячена 100-річчю появи першого пожежного автомобіля на нашій території (Київ, 1916 рік, – прим. авт.), яку випустив Нацбанк України. До речі, всього чотири держави – Великобританія, Канада, Австралія, а тепер і Україна – мають пожежну символіку на монетах. Наступний крок – серія поштових марок і конвертів, які присвячені пожежно-рятувальній техніці, виготовленій в Україні. Упорядкували й видали Довідник керівника гасіння пожежі. Нещодавно реалізовано ще один проєкт – ілюстрована книжка з історії пожежництва на теренах України.

До слова, пожежна служба бралася за випуск такого видання неодноразово: створювали робочі групи, але, на жаль, ще під час збору й опрацювання матеріалів вони не знаходили спільного бачення на предмет об’єктивного результату. Головно суперечки виникали через місця командирів і свої власні у майбутньому виданні. І на тому все закінчувалося. У моїй уяві книжка складалася рівновіддаленою від політики, керівників і, навіть, авторитетів, тобто максимально наближеною до історичної правди. Не слід шукати собі місце в історії – вона сама його визначить. Отож переглянув кращі видання інших країн, вітчизняні книжки за цим напрямком. Було створено робочу групу, яка опрацювала першоджерела й закордонні видання, добрали багато вітчизняної інформації, зокрема й ексклюзивну. Коли завершили збір матеріалів, то приємно здивувався великою кількістю текстових та ілюстративних артефактів. У мені боролися два відчуття. Перше – велика гордість за професію, адже ще до відкриття Америки, будівництва Москви, у Києві вже діяли княжі укази щодо запобігання та боротьби з пожежами, відповідальні особи стежили за нормами пожежної безпеки під час зведення дерев’яних будівель. І друге: чому про такі багаті історичні факти, насичені яскравими подіями, які ставлять нас в один ряд із родоначальниками пожежної справи у світі, тільки зараз дізнаємося?

Видання зібраного матеріалу в окремій книжці – чудова просвітницька можливість для посилення мотивації вибору професії рятувальника, вихованні особового складу на історії, традиціях. Книжка “Вогнеборці. Історія пожежництва на теренах сучасної України” називає час започаткування вогнеборної справи на наших землях?

Додатково скажу, що цю книжку видано ще й англійською мовою, щоб на належному рівні презентувати історію української пожежної служби закордонним колегам. Мої численні друзі виявили бажання мати таке видання у своїй бібліотеці. Натомість у нас упродовж років триває реформування пожежної служби: говорять про французьку модель, німецьку, польську… Виявляється, і ми можемо щось запропонувати світові. На наших теренах є своя історія. Наші предки були в перших лавах пожежництва Європи та світу. А ми тільки зараз відкриваємо ці пласти. На жаль, у навчальних закладах системи ДСНС України відсутній предмет з історії вітчизняного пожежної і рятувальної справи, оскільки вона зовсім не була дослідженою. А вогнеборству на теренах нашої держави – 1000 років, якщо не більше. Початок організованої боротьби з пожежами у Русі, на думку істориків, пов’язаний з іменем Ярослава Мудрого, який заступив на князювання тисячу років тому. Документальним підтвердженням цього факту може бути Статут князя Ярослава Мудрого, про церковні суди – пам’ятка права Русі, один із найвідоміших давньоруських церковних статутів, де вперше згадується потреба боротьби з вогнем і встановлено відповідальність за підпал. Історики зазначають, що часи його князювання – 1019-1054 роки – можна вважати початком законодавчої боротьби з пожежами на території сучасної України. Слід вивчити підвалини власної історії, провести самооцінку. Важлива паралель видання: нарис про давній період боротьби з вогненною стихією на теренах України має паралель зі світовою історією. Скажімо, описуємо період трипільської культури та поруч розповідаємо, як цю справу було поставлено в Стародавньому Римі. Цікавий факт: видатний письменник і поет Йоганн Ґете був ще й відомим організатором пожежної справи в містах і селах Веймарського герцогства.

Переглядаючи історичні матеріали різних періодів, спало на думку: процес пішов донизу за радянських часів, коли почали все спрощувати. Систему слід покращувати, удосконалювати, примножувати та розвивати. А спрощування – це зниження стандартів і поваги до Служби, до професії. Образно кажучи, почалося все з ґудзика. Одним із перших указів радянської влади була вказівка поміняти на формі пожежників мідні ґудзики на залізні. Це спрощення, на жаль, дійшло й до сьогодні. Проте в останні роки спостерігаються прогресивні зміни в технічному забезпеченні пожежників.

Випуск книжки “Вогнеборці. Історія пожежництва на теренах України” є своєрідною противагою спрощенню? Хто ця команда небайдужих професіоналів?

Ми прагнули закласти високі стандарти інформаційного, ілюстративного та поліграфічного виконання книги. Спочатку планували 300 сторінок, у макеті набралося за 800. Довелося скорочувати до 445, але неопублікований здобуток використаємо в майбутньому. Проте показали всіх керівників Служби часів СРСР, очільників УПО, ГУПО, МНС, ДСНС України, зазначивши період перебування на посаді, і що в той період відбулося важливого.

Що ж до команди “архітекторів” книжки, то вона сформувалася швидко. Ніхто нікого спеціально не запрошував. Я озвучив ідею та напрями тематики. І поступово все почало вишиковуватися в структуровану систему. Автор книжки Сергій Котельников. Велику допомогу в доборі матеріалів надали І. Мамалига, М. Єрмаков, А. Бондаренко, В. Арістов, А. Королевська й інші.

Зараз Служба переживає непрості часи реформування. Чи плануєте продовження проєкту?

Так. Проєкт розпочато, і в його продовженні відчуваю велику потребу. Хочеться, щоб усе зібране лягло в основу реформування. Цей проєкт продовжуватиметься, сподіваюся, не один рік. І це у зв’язку з тим, що дуже важливо поєднати здобутки, які були в пожежній охороні України, службі цивільного захисту з новими підходами у реформуванні. Якісно цей процес можна побудувати, опираючись на досвід функціонування пожежної служби. Його не варто ігнорувати, а слід аналізувати й розвивати напрацьоване, створюючи вітчизняну систему цивільного захисту та пожежної безпеки. А наступний етап – видання багатотомника: доісторичні та ранні віки, середньовіччя, дореволюційний період, радянська доба, сучасний період… Зараз збираємо інформацію.

У межах ХVIII Міжнародного виставкового форуму “Технології захисту/Пожтех-2019” ви презентували сайт з історії розвитку цивільного захисту та рятувальної справи. Розкажіть детальніше.

Перший етап цього електронного проєкту реалізуємо цьогоріч, де буде представлено історію і сьогодення пожежно-рятувальної служби всієї України в зручному та якісному форматі. У подальшому його можна буде доповнювати новою інформацією та ілюстративним матеріалом. Прагнемо зробити ресурс максимально інформативним, цікавим, зручним у користуванні та необхідним у роботі. Скажімо, сидячи за комп’ютером у Києві, можна здійснити віртуальну 3D-екскурсію до навчальних закладів, підрозділів ДСНС тощо. Для цього співпрацюємо з главками й управліннями ДСНС України, навчальними закладами, обласними пожежно-технічними виставками, музеями, науковими установами. Сподіваюся, цей ресурс інформаційно об’єднає службу цивільного захисту України.

Настав 2020 рік. Чим цікавий був цей період у професійному становленні пожежної справи на законодавчому рівні 100 років тому?

У дослідницькому напрямку проведено значну роботу в архівах, зокрема й з документами 1920 року. Якщо говорити по цьому періоду, то із завершенням громадянської війни постало питання організації ефективних заходів щодо боротьби з пожежами. У березні 1920 року управління пожежною справою в УСРР було передано Пожежно-страховому відділу при Організаційному бюро по відбудові промисловості в республіці, яке діяло в Харкові. На місцях, на базі колишніх страхових структур, почали формувати пожежно-страхові відділи як централізовані губернські органи. Проте домінування страхової справи призвело до потреби створення самостійного органу, який займався б тільки питаннями пожежної безпеки. З огляду на це, Рада Народних Комісарів України 30 липня 1920 року ухвалила постанову “Про зосередження пожежної справи в Наркоматі внутрішніх справ”, відповідно до якої пожежний напрям відокремлювався від страхового. Це перший документ, який зробив суттєвий вплив на масштабне структурування пожежної охорони як провідника державної справи, спрямованої на запобігання пожежам, захист життя і здоров’я громадян, а також збереження матеріальних цінностей.

На завершення хочу наголосити, що 30 липня пожежно-рятувальній службі в Україні виповниться 100 років.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram