Валентин Щербачов: Наші рекордсмени на голову вище багатьох

457
Валентин Щербачов: Наші рекордсмени на голову вище багатьох. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Слово “рекорд” у багатьох з нас асоціюється з Книгою рекордів Гіннеса, де фіксують найдивовижніші світові досягнення. Але далеко не всі знають, що українці можуть похвалитися власною Книгою рекордів, яка зібрала безліч досягнень наших земляків: силачів, спортсменів, колекціонерів, винахідників, народних майстрів! А ще неймовірні флешмоби та яскраві події. Все, звичайно, і не перелічити.

Уявіть собі, лише 2017 року Національний реєстр рекордів України зафіксував понад 700 досягнень. За цей час наші співвітчизники здобули визнання й на сторінках Книги рекордів Гіннеса.

Про найцікавіші рекорди України та нові здобутки “Український інтерес” запитував у заслуженого журналіста України, засновника “Національного реєстру рекордів України” Валентина Щербачова.

– З чого розпочався проект “Національний Реєстр Рекордів”?

У Голландії, ще у 80-х роках став свідком, як один хлопець встановив цікавий рекорд: пальцями він “вистрілив” вишневою кісточкою на 40 метрів. Мене це дуже вразило. Відтоді я почав шукати рекордсменів у країнах колишнього Радянського Союзу. Але тоді до рекордів ставились несерйозно і за такими цікавинками не слідкували.

Тоді я вирішив, що потрібно розповідати про досягнення співвітчизників і час від часу “протискав” такі новинки до газет. Згодом, у 1989 році, коли про моє хобі дізналися журналісти “Радянського Спорту” (головне спортивне друковане видання часів СРСР – ред.), мене запросили до Москви й запропонували очолити Всесоюзний Клуб Незвичних Рекордів… а вже потім з’явився всім відомий “Національний реєстр рекордів України”.

– Який перший рекорд Ви зареєстрували як голова Клубу Незвичних Рекордів?

Піраміду з пивних кришечок. Тоді у павільйоні київського парку на Нивках (зал “Юність”) команда дівчат і хлопців вирішили побити рекорд сінгапурців.

1990 року 11 юнаків і дівчат з Чернігова за п’ять діб збудували піраміду з 364 тисяч 194 металевих пивних кришечок. Українці перевершили команду з Сінгапуру (там 1989-го року за 6 діб піраміду збудували з 263 тисяч 180 кришечок – цей рекорд увійшов до Книги рекордів Гіннеса) за двома критеріями: термін виконання та кількість кришечок.

До першої збірки “Книга незвичайних рекордів України” (вийшла 2004 року– ред.) увійшло 60 рекордів. Видання було невеличного формату і тиражем близько 10 тисяч. Щоб поповнювати збірку новими рекордами, на останніх сторінках були відривні талони-анкети з підписом – “Кожен із вас – рекордсмен”. Усі, хто могли встановити рекорд, інформували нас про свою ідею. Так я отримав близько 15 тисяч листів із новими вражаючими та цікавими рекордами.

Я розумів, що це дуже велика мотивація для людей, які не опускають рук і бачать себе у майбутньому.

– Перша книга зафіксувала 60 рекордів. А скільки остання?

Оприлюднили інформацію про понад 3,5 тисяч. Хоча, насправді, рекордів набагато більше. Починаючи з 90-х років, архіви налічують понад 10 тисяч. І з кожним роком рекордів стає дедалі більше – в середньому по 100 на рік.

Українці продукують дуже багато ідей. Однак, передусім, зважаємо на безпеку. Наприклад, якщо між двома повітряними кулями протягнули трос (на висоті приблизно 100 метрів) і людина на ньому має страховку і її життю нічого не загрожує, – такий рекорд обов’язково зафіксуємо.

– Така велика кількість рекордів пов’язана з піаром чи з бажанням показати світу, яка талановита Україна?

Звісно, піар має місце. Однак зараз в Україні не все гаразд з економікою, триває війна, багато людей в депресивному стані. Тому з’являється чимало охочих перевірити себе та свої сили. Така мотивація значно потужніша, ніж жага пропіаритись.

Найбільше ж вражають рекорди наших маленьких рекордсменів. Наприклад, семирічна киянка Ніколь Князєва торік відтискалася на одній руці 80 разів за хвилину. На таке не спроможний жоден дорослий чоловік. А це талановите дівча займається сімома видами спорту та ще й музикою. Загалом, вона встановила рекорд із підтягування на перекладині та пробігла напівмарафон за 2 години 37 хвилин.

– За встановлений рекорд Національний Реєстр вручає лише сертифікат чи й грошову винагороду?

Лише сертифікат. Ми не державна організація і не можемо виписувати чеки. До речі, у Книзі рекордів Гіннеса також не практикують грошових винагород.Там, навпаки, рекордсмени витрачають власні кошти.

– Українські рекордсмени, які щороку дарують свої здобутки Україні, вони на світовому рівні гірші чи кращі?

Я багато бачив рекордів, які встановлювали в інших країнах. Наші рекордсмени на голову вище багатьох.

У нас на кожен рекорд ідуть обдумано. Наприклад, хлопець із Івано-Франківщини у 2013 році на полонині запустив найбільшого повітряного змія. Він змайстрував його зі звичайної церати та вудок.

24-літній прикарпатець Євген Мицкан зробив найбільшого в Україні повітряного змія. Його вага – 18 кілограмів, довжина – 10 метрів, а розмах крил – понад 40 метрів. Щоб з’єднати деталі,він  витратив понад 300 метрів скотчу та півкілометра ізоляційної стріяки. Змій ілітав понад 20 хвилин і став рекордсменом України як за габаритами, так і тривалістю польоту.

Інший приклад: хлопці на паратрайку пролетіли з Києва до Запоріжжя на одній заправці. За всіма законами фізики пального мало вистачити лише на половину шляху. А вони долетіли! Такі рекорди люди встановлюють завдяки точним розрахункам та силі волі. І це вражає!

Знаєте, людина й гадки не має про реальні можливості свого організму. Ще в юності я мріяв підкорити Північний Полюс та Антарктиду. Довго думав, щоб таке цікаве й унікальне вчинити. Тоді прийшла ідея стрибнути з парашутом над Північним Полюсом. Багато хто відмовляв, багато хто казав: “Це нереально”. Справа в тому, що на той час четверо американців вже наважувалися на такий стрибок і двоє з них розбилися. Вони хибно розрахували час відкриття парашутів.

Я ж зібрав команду з 22-х однодумців-любителів екстремального спорту та стрибнув з парашутом прямо “в нуль”.  Так, ми встановили унікальний рекорд. А потім ще й у футбол арктичний зіграли… Я змусив (сміється – ред.).

– Книга рекордів Гіннеса та Національний реєстр рекордів України – конкуренти?

Книга Гіннеса – це світовий проект. Але навіть вони не можуть охопити всі континенти. Тому, свого часу, вони “віддали” нам Піденно-Східну Азію: Індонезію, Малазію та Шрі-Ланку.

– Що Ви маєте на увазі?

Йдеться про тамтешню реєстрацію рекордів. Ще з 1999 року, я почав влаштовувати невеличкі експедиції у гори (таке моє хобі) і грати там у “гірський” футбол. Невдовзі розголос про наші матчі дедалі більше ширився після кожної нової експедиції. До нас почали приєднуватися туристи й альпіністи з різних країн. Так народилася ідея провести “Малі олімпійські ігри в Гімалаях” на висоті 5-6 тисяч метрів. Досі такого там також ще ніхто не робив.

Учасниками української Гімалаїади стали понад 60 іноземних альпіністів. На це звернули увагу у Книзі рекордів Гіннеса.

За 40 гімалайських експедицій Валентин Щербачов організував та зіграв у 23-х футбольних матчах на висоті 5-6 тисяч метрів. З них – 5 групових турнірів (4-5 команд). Зокрема у 2003, 2005, 2011 та 2012 роках відбулися комплексні змагання “Малі олімпійські ігри в Гімалаях”. Учасники ігор стрибали у з місця у довжину, штовхали ядро, боксували, боролися та грали у волейбол.

Читайте також: Українка вперше підкорила сім найвищих вершин Землі (ФОТО, ВІДЕО)

– Якщо так багато здобутків… Чому так мало українських рекордів у Книзі рекордів Гіннеса?

Причин кілька. По-перше, не всі українські рекорди перевершують світові. Наприклад, хлопець стрибнув на 6 метрів у довжину, а хтось у США – на 6 метрів 10 сантиметрів. Та ще й раніше нашого співвітчизника.

По-друге – Книга рекордів Гіннеса для українців – це непідйомний проект із точки зору фінансів. За приїзд експерта треба заплатити 10-15 тисяч доларів. Ще 800 доларів коштує запит на експертизу рекорду. А може статися, що ви заплатили кошти, а експерти вирішили: це не їх формат.

– Хто ж з українців таки став рекордсменом Гіннеса?

5-й канал працював безперервно у форматі телемарафону 52 години. Це у Книзі Гінесса зафіксували. Є й інші рекорди – найтриваліший пісенний марафон національної пісні, стронг-вумен Оля Лящук силою стегон за 14 секунд розчавила 3 кавуни. Це не під силу багатьом чоловікам.

“23 серпня 2011 року о 12:00 на “5 каналі” стартував телемарафон “Українська Незалежність”, присвячений її 20-річниці. Впродовж 52 годин студія каналу вела безперервну трансляцію і 25 серпня о 14:09 українці побили попередній світовий рекорд. О 16:00 ведучі оголосили про завершення телемарафону. За два місяці, 28 жовтня 2011 року, Книга рекордів Гіннеса офіційно оголосила телемарафон “Українська Незалежність” найтривалішим ефіром у світі”.
“29 березня 2012 року о 5:30  стартував мегапроект “Пісня об’єднує нас!”. Він тривав безперервно до 2 квітня 19:30 упродовж 110 годин. За 5 діб у прямому телеефірі пролунало 1 807 пісень та виступили 375 колективів і виконавців”.
“У студії міланського телеканалу Ольга Лящук розчавила стегнами три кавуна за 14,65 секунд. Це досягнення українки стало світовим рекордом”.

– Які цікаві рекорди не потрапили до Вашої книги торік?

Дуже яскравий рекорд зафіксували у листопаді в Кам’янці-Подільському. Понад 400 вихованців на 8 перекладинах за 15 хвилин, змінюючи один одного, виконали 6 277 підтягувань. Свій рекорд майбутні офіцери ЗСУ присвятили воїнам, які воюють на сході.

Я коли оголосив про рекорд, хлопці одразу не повірили, дуже зраділи і почали співати Гімн. Тоді офіцери-вихователі підійшли і зізналися, що навіть для них це був неочікуваний результат.

Також був цікавий рекорд у вересні 2017-го в Харкові – там на місцевому хлібозаводі спекли коровай – 567 кілограм. Щоб “зібрати” його в одну композицію, пекарі виготовили кілька конструкцій, щоб коровай можна було рухати. Після того, як ми зареєстрували рекорд, його відвезли на Сорочинський ярмарок.

На виготовлення короваю пішло: 270 кілограм борошна, 100 кілограм цукру, 50 кілограм маргарину, 380 яєць, 108 літрів води, 10 кілограм дріжджів і 80 кілограм родзинок.

Потім схожий рекорд зафіксували в Одесі: там майстрині зробили 400-кілограмовий коровай із 2 770 квіточок. На День свого міста одесити презентували шедевр на приморському бульварі біля Дюка.

Читайте також: Талановиті та сильні: у Києві представили нових рекордсменів України

– Минуло понад 20 років. Які рекорди вас найбільше вразили?

Це було у 90-х. Особливо запам’ятався рекорд нашого співвітчизника, каскадера і майстра спорту з мотокросу. Він задумав із Кривого Рога, стоячи у сідлі мотоцикла, проїхати всю Україну аж до Лондона. Однак, до столиці Британії його не пустили (хоч він задовго оформив всі транзитні візи). Але британці його просто не зрозуміли і ввічливо відмовили у перетині кордону.

– А він зміг проїхати таку відстань, стоячи на сідлі?

Він прилаштував усі важелі керування до вертикальних штанг і їхав, стоячи в сідлі. Я потім його запитав: – чи складно було? А він відповів, що найскладніше було їхати нашими дорогами, особливо від Кривого Рога до Дніпропетровська (сміється – ред.)

– А як саме виглядає процедура встановлення рекорду?

Все починається відтоді, коли у людини виникає ідея. Потім треба подати заявку на сайт. За три дні ми її опрацьовуємо та робимо експертизу. Тобто перевіряємо, чи не було вже такого рекорду раніше. Якщо ні – починаємо етап підготовки до реєстрації рекорду. Ще одна головна умова – публічність. За весь час нашої роботи, ми жодного разу не зареєстрували рекорд кулуарно. Усе відбувається в присутності, так би мовити, численних свідків.

– Хто визначає номінації?

Самі рекордсмени. Ми лише допомагаємо, як зрозуміло і коротко назвати рекорд.

– Скільки часу минає між тим, коли людина надіслала заявку, і днем, коли ви зафіксували рекорд?

Як правило – тиждень. Звісно, коли є змога виїхати, і якщо організатори все заздалегідь підготували, придбали для нас квитки і т.д.

– В чому проявляється “Український інтерес” наших співвітчизників встановлювати нові рекорди?

По-перше – інтерес самоствердження: ми українці! У мене і гасло є: “Ми українці – розумний, сильний, красивий народ, і ми гідні жити краще, ніж зараз”. Саме такі почуття піднімають українців на рекорди. Вони хочуть довести всім: наш народ найкращий. А “Український інтерес” в тому, – щоб ствердити наш народ як титульну європейську націю.

“Український інтерес”, Олена Лаєвська