Україна може впевнено конкурувати на ринках ЄС – експерт

Уже сьогодні багато країн активно купують нашу продукцію, збагнувши, що вона якісна і доступна за цінами. Фото: "Український інтерес"

Про можливості вітчизняного бізнесу на ринках Євросоюзу, потенціал вітчизняних підприємств та наслідки припинення торгівлі з Росією “Українському інтересу” розповів президент Українського національного комітету Міжнародної торгової палати Володимир Щелкунов.

За його словами, попри надзвичайно важкий для України час, бізнес продовжує працювати. Утім, політична та економічна нестабільність позначаються на діяльності підприємств та на просуванні їх на міжнародний ринок.

– На вашу думку, які головні проблеми бізнесу в Україні сьогодні?

Відверто кажучи, проблем у вітчизняного бізнесу вистачало завжди. Сьогодні можу виокремити три основні. Перша – це незрозуміла дерегуляція – постійно змінюються правила гри. Друга – корупція. Ніби боротьба з нею триває, але людський фактор бере своє. Часто ті, хто веде боротьбу, – самі є корупціонерами. Такі люди підривають всю систему і авторитет країни. І третя – рейдерство. Зі зміною влади у нас починається переділ підприємств.

– Чи є шлях вирішення цих проблем?

Потрібно вести системний діалог влада-бізнес, коли бізнес розказує про свої проблеми, а влада про свої, і вони чують одне одного. А сьогодні вони дезінформовані окремими бізнесменами, які політизувалися і навпаки. Необхідно вирішувати не загальні проблеми, а за галузями. І робити це не на показ, а результативно.

– Що ваша організація робить у цьому напрямі?

Ми серйозно зайнялися ринками збуту для експортерів. Спільно з Міністерством закордонних справ відкрили 15 закордонних представництв, які працюють із посольствами на опрацювання запитів бізнесменів щодо експорту й імпорту.
Активно беремо участь у законотворчості в сфері дерегуляції, тому що ми як ніхто розуміємо реальні проблеми економіки та бізнесу, в якому працюємо.
Робимо все, аби знову зацікавити тих інвесторів, з якими працювали раніше. Нині вони притихли й очікують, що буде далі, бояться нестабільності. Ми намагаємося пояснити, що ринок стабілізується, і запрошуємо відновити ті проекти, з якими вони починали працювати. Це проекти, пов’язані з альтернативною енергетикою. Протидіємо питанням рейдерства – співпрацюємо з правоохоронними органами, Міністерством юстиції у площині запобігання рейдерським ситуаціям.

– У якому стані експорт українського виробництва сьогодні?

За підсумками 2016 року експорт скоротився приблизно на 30% порівняно з 2014 роком. Найбільший спад спостерігається в Дніпропетровській, Запорізькій та Донецькій областях. Однак Львівська, Миколаївська та Закарпатська – продемонстрували динаміку експорту товарів. Найбільшим торговельним партнером залишається Європейський Союз.

– Які, на вашу думу, шанси того, що українські товари будуть затребуваними на ринку Європи?

Якщо працювати, то цього досягти реально. Більшість українських підприємств сміливо можуть конкурувати з іноземними, адже прийняли правила гри міжнародного бізнесу. Вони зрозуміли, що євросертифікати, відповідне оформлення товару, усі необхідні документи – усе це під силу зробити, потрібен лиш цивілізований підхід. Тому сьогодні найбільший товарообіг у нас саме на ринках Євросоюзу. Тобто уже сьогодні багато країн активно купують нашу продукцію, збагнувши, що вона якісна і доступна за цінами.

– Які сфери нашої промисловості найбільш цікаві сьогодні для міжнародного ринку?

Швидко нарощує обсяги аграрна сфера. Країни Перської затоки (Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн, Катар) найбільше інвестують саме в агропромисловий комплекс. Там наша продукція вже добре відома. Аграрії Угорщини надсилають пропозиції щодо спільного вирощування продукції для реалізації у треті країни.
Поступово набирають обертів ІТ-технології, деякі напрями машинобудування – літаки, ракети, двигуни і так далі. Хоч і не у великих масштабах, але дуже зацікавлений у співпраці з Україною В’єтнам. У квітні нас запросили туди на бізнес-форум – там і оцінимо перспективи співробітництва. Затребувана й харчова промисловість. Такі відомі торгові марки, як “Гаврилівські курчата”, “Сварог”, “Чумак”, стійко стоять на ринках Європи. Навіть великі партії нашої горілки експортуються.

– Що вітчизняним підприємцям слід врахувати, щоб швидше просуватись на ринок Європи?

Важливий сегмент у цьому розвитку – ментальність наших підприємців. Наприклад, для того, щоб продукцію побачили, існують міжнародні виставки. Нас запрошують туди, але ж потрібно представити зразки своєї продукції. Для підприємства це зовсім не затратно. Та іноді вони запитують – а хто нам за це заплатить. Тоді я запитую – а кому потрібно продавати продукцію – вам чи їм. Це смішно, але є і таке. Деякі підприємства не хочуть розвиватися, вони крутяться в Україні і їм цього вистачає. Та вони не розуміють, що конкуренція росте. Ті, хто працює за загальноприйнятими правилами, досягають успіху. Наприклад, одне з підприємств Харкова після участі у виставці уклало дуже вигідний контракт і сьогодні постачає сантехніку українського виробництва на Катар.

– Чи зазнала значних втрат Україна після закриття ринку з Росією?

Ми втратили великий відсоток, особливо у фінансовому плані. Прямого експорту сьогодні немає. Добігає кінця виконання тих контрактів, які були укладені 4–5 років тому. Підприємства змушені виконати ці домовленості. Ніхто не хоче платити штрафних санкцій – вони серйозні і можуть довести підприємство до банкрутства. Є й такі, які працюють у кооперації з іншою країною – виробляють певну продукцію, яку Росія купує. Але контракт укладено не з Росією, а з іншою країною-партнером. І розірвання його теж несе досить великі втрати для підприємства. А ті, хто не розуміє ситуації, кричать про зраду і цілеспрямовану торгівлю з країною-агресором. Але це лиш їхні фантазії.

– Тобто абсолютне припинення співпраці з Росією завдасть нашій економіці надто важкого удару?

В такій ситуації народ побачить те, чим закінчилися для України блокадні справи, побачить героїв, які довели країну. Одна справа говорити про бізнес, інша – робити його. Наслідки тих ігор, які ведуться сьогодні окремими особами, ляжуть на Кабмін. І йому доведеться вирішувати ті проблеми.
На мою думку, якщо підприємство працює, виконує всі вимоги України, сплачує податки і не становить загрози для національної безпеки України, якщо воно вигідне Україні, то чому воно не може працювати?! Тим більше, коли нам немає чим його замінити.

– А як можете прокоментувати ультиматум так званих блокадників, які вимагають укласти договір про постачання вугілля з іншими країнами до 1 квітня?

Я вважаю, що це нереально, адже ніяка іноземна компанія не поспішатиме задля нас. Процедура потребує вирішення низки питань – укладання угод, затвердження умов постачань, цінова політика, конкретні терміни і так далі. Ніхто не підлаштовуватиметься під 1 квітня. Всі ці вимоги – це радше політика, ніж економіка і бізнес, де є свої правила і порядок. Іноземні підприємства не стояли й не чекали, поки ми почнемо купувати в них вугілля – вони й без того вели нормальну торгівлю. Так, враховуючи всю ситуацію, це можна зробити в стислі строки, але за правилами ведення бізнесу. Якщо прискорити процес, то на всі домовленості все одно піде не менше місяця.

– Тобто це суто політичні ігри і вони не мають впливати на економіку країни?

Так, я вважаю, що бізнес не має потерпати від політичної нестабільності. За нинішньої ситуації в Україні для бізнесу потрібно забезпечити оптимальні умови, в яких він зміг би працювати з урахуванням усіх негативних факторів. Повторюсь, влада і бізнес мають взаємодіяти. Лише тоді ми зможемо побудувати сучасну, європейську, демократичну державу.

Ірина Савчук, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.