Як молода сім’я з малюком об’їздила півсвіту на велосипедах

Людей поглинають сірі будні. Більшість з них уже ввечері понеділка полегшено зітхають, що незабаром знову вихідні, які можна провести з рідними. Літня відпустка – апогей робочого року, коли врешті можна вирватися у мандри. Хоча і тут багато людей не особливо вигадливі – їм достатньо “гарячого” туру до Єгипту з необмеженим фуршетом. Фразу “відпочинок з дітьми” дехто взагалі сприймає як оксиморон. Однак є й ті, хто виходить за межі загальноприйнятих канонів. “Український інтерес” поспілкувався з мандрівниками та музикантами, які з дитиною на велосипедах об’їхали чи не півсвіту.

Мандри – одне з найпрекраснішого, що ми можемо подарувати дітям

Сім’я Ярини Квітки та Володимира Муляра побувала у 36 країнах світу, у 30 з них  подорожували велосипедами. Майбутнє подружжя наступного літа після знайомства вирушило у свою першу веломандрівку на кількасот кілометрів.

Найдовшою та найзахопливішою подорожжю вони називають велотур до Австралії. Дорогою до континенту на пару чекала приємна звістка: на Балі Ярина дізналася, що вагітна.

“Ми планували народжувати в Аргентині. Уже навіть хотіли туди летіти. Але на той момент не було вирішене питання з велосипедами: вони були в Сіднеї, а ми – в Мельбурні. Тоді вирішили їхати до Сіднея на кілька днів, щоб продати ровери, адже транспортування доволі дороге. Також планували зняти відеокліп з українським музикантом. Відео відзняли, але тут Марко вирішив народитися, і у нас все докорінно змінилося”, – згадує Ярина.

“Марко два місяці лежав у лікарні, потім ще шість – йому не можна було летіти кудись через зміну тиску. Не вистачало грошей: першими допомагати нам почала українська діаспора в Австралії. Якщо ти в’їжджаєш з туристичною візою, страхування не покриває всіх витрат. Також на зустріч пішов уряд Австралії – нам надали дозвіл на роботу. Австралія – дуже дорога країна.

Усім світом ми назбирали половину суми, щоб оплатити половину лікарняного рахунку, іншу частину – вони нам пробачили. Але вже в Аргентину ми вирішили не їхати, та й в Україну повертатися не можна було, бо тоді була зима. Тому ми на кілька місяців повернулися в Малайзію”, – каже вона.

Читайте також: Відстань не перепона: як українці з Іспанії допомагають землякам

Подорожувати маленький Марко почав з 10 місяців. Старше покоління докоряло Ярині, мовляв, вона забирає у сина дитинство – краще віддати дитину до садочку. Однак молода мама не зважає на усі пересуди. Каже, що подорожувати з немовлям їй було у радість:

“Дитина грудна, багато їжі вигадувати не потрібно. Можна було просто прив’язати до себе та й їхати”.

Коли Марко підріс, у нього значно розвинулися комунікативні здібності. Наразі трирічний малюк гарно розмовляє українською та має у запасі англійські слова:

“Коли дитина починає розмовляти, змінюються її особливості. Хоча мені як мамі це спрощує багато моментів – ми комунікуємо. Він пізнає світ на дотик, а не через екран ґаджету. Мандрувати з дитиною легше, ніж ми собі уявляємо. Марко може прокинутися о шостій ранку і вже купатися серед національного парку біля озера.

Ще одна перевага: знайомство з іншими дітьми, розвиток комунікативних здібностей. Марко у різних країнах вивчає інші слова, може різко перейти на англійську. Найголовніше – дитина вільна і щаслива, а ми поруч із нею”, – розповідає Ярина.

Читайте також: Як Антон Бондаренко перетнув Україну на дошці та з одним веслом

Мандрівники, блогери, музиканти

Подружжя відоме завдяки своєму проекту “Двоколісні хроніки”. Володимир каже, що його започаткували, щоби збирати фольклор народів світу. Однак з народженням Марка формат трансформувався. Тепер вони показують, як подорожувати з дитиною: “Фольклор збираємо лише якщо він трапляється нам випадково. Так само ми припинили наші вуличні виступи, як це було раніше. Ми вже розвинули проект до такого рівня, коли трішки можемо з цього заробляти. Це ж і допомагає нам подорожувати далі”.

“Цікавіше, коли і подорожуєш, і працюєш. Я час від часу пишу статті, Володя зайнявся вивченням продажу відео. Музика також продається онлайн”, – додає Ярина.

Подружжя має власний фольк-гурт Folknery. “Колись це був гурт з п’яти людей. Сьогодні це дует, насамперед тому, що ми почали багато мандрувати. В основі нашої музики автентика, але крізь призму сучасності, тому додалося більше електронної музики. Таку музику люблять у світі, а для нас це не просто музика, це набагато більше – емоційний та душевний стан”, – каже мандрівниця.

Далі Ярина та Володимир їдуть до Норвегії, але як музиканти. Вони б і надалі хотіли виступати по світу, однак чекають доки підросте Марко: “Дитина ще замала, якщо ми станемо і почнемо грати, він просто почне тікати”, – каже Ярина (усміхається).

Подружжя вирізняється цілеспрямованістю, адже у подорожах – головне мета та уміння досягати її:

“Одного разу ми з Володьою вирішили поєднати Чорне та Біле море у баночці. Ми вирішили, що поїдемо туди [до Білого моря] велосипедами, але за Пітером я впала – зашили коліно, на руці – гіпс. Довелося з усіма речами їхати автостопом. Але от у Фінляндії такого поняття немає. Важливий момент: ми мали мету і йшли до неї.
Зупинятися не плануємо, але час від часу щось переважає над мандрами: наразі це музика”, – каже Ярина.

Спілкувалася Діана Царук, “Український інтерес”