Петро Дудка: Для зізнання ФСБшники катували брата струмом

221
Петро Дудка: Для зізнання ФСБшники катували брата струмом. Фото: Олександр Бобровський/"Український інтерес"

Петро Дудка – брат політичного в’язня Кремля у Криму Володимира Дудки. Володимир – колишній капітан корабля радіоелектронної розвідки “Сімферополь” Військово-морських сил України, зараз у відставці.

У листопаді 2016 року брата Петра та ще двох українців на території окупованого Криму затримали представники ФСБ. Російський “суд” звинуватив чоловіків у підготовці диверсій у Сімферополі. За версією “слідства” вони начебто працюють на Управління розвідки України.

Зараз Володимир Дудка разом з іншими фігурантами справи перебуває у сімферопольському СІЗО, вони чекають на ознайомлення з матеріалами справи та суду.

В ексклюзивному інтерв’ю “Українському інтересу” Петро Дудка розповів подробиці російського “розслідування”. Про здоров’я та умови тримання свого брата і чого чекати від завершення цієї справи.

– Як ви дізналися про арешт Володимира?

Мені зателефонували мої друзі з Чернігова і сказали, що в інтернеті з’явилась інформація про затримання кримського диверсанта Дудки Володимира.

Через деякий час зателефонувала його колишня дружина Рита і підтвердила, що Володю заарештовано. Тоді вона сказала, що його підозрюють в організації якохось диверсій.

Тоді я подумав, що цього не може бути, я не повірив. Але потім з’явилось офіційне підтвердження, зокрема, у багатьох російських ЗМІ про це почали писати.

– Крім Володимира затримали ще двох так званих “диверсантів” Дмитра Штиблікова та Олексія Бессарабова, вони теж українські військовослужбовці у відставці?

Так, вони усі втрьох колишні військовослужбовці, дуже близькі друзі, часто зустрічались та спілкувались.

– Розкажіть, ким був ваш брат.

Він був командиром корабля “Сімферополь”, який при Радянському Союзі мав назву “Юпітер”.

Після звільнення з ВМС України у запас він працював у адміністрації Ленінського району Севастополя. Звідти він пішов на роботу в українську Державну службу надзвичайних ситуацій, де він і працював на момент анексії Криму.

Володя займався розмінуванням інкерманських штолень, там дуже багато всього ще залишилось після війни. Російська влада після анексії потихеньку прикрила цю програму, але моєму брату довелося залишитись там працювати.

Одного ранку він вийшов з будинку, бо збирався до лікарні, і його одразу заарештували.

Фото: Олександр Бобровський/”Український інтерес”

– Зараз з ним є якась комунікація, зв’язок?

Мало, дуже мало. Він зараз знаходиться у СІЗО Сімферополя. Вікон у камері, наскільки мені відомо, немає, там зараз дуже холодно. До нього постійно їздить син, возить передачі, теплі речі, необхідні ліки.

Слава Богу, у камері він не сам, з ним сидить ще один кримськотатарський політв’язень Ахтем Куку. Пощастило, що не з карними злочинцями.

– Ви сказали, що йому син постійно возить ліки, який стан здоров’я у Володимира?

Я у племінника запитував, коли ми останній раз зв’язувались, про стан здоров’я. Він сказав, що зараз більш-менш задовільний стан, але ж треба розуміти, у яких умовах він знаходиться. Час від часу відбуваються серйозні загострення, у нього проблеми зі шлунком.

– Чи якось допомагають йому ті, хто його там утримує, можливо, дають ліки чи приводять медиків для обстеження?

Та які там у в’язниці ліки? Те, що син передасть, тим він і лікується. Ніхто про його здоров’я там і не думає.

– У чому конкретно його звинувачує окупаційна влада? Росія стверджує, що Володимир та інші затримані начебто працюють на Управління розвідки України.

У підготовці диверсійних актів на території міста Севастополь, а також у незаконному придбання та зберігання вибухових речовин. Про роботу на розвідку – це, звісно, повна нісенітниця. Людина собі спокійно жила, працювала, у нього народилась онука. Навіщо йому було потрібно це все втрачати?

– А щодо двох інших затриманих, що можете сказати?

Штиблікову, наскільки мені відомо, вже дали п’ять років і штраф у 200 тисяч рублів. Штибліков пішов на співпрацю зі слідством, а мій брат та Бессарабов – відмовились. Зараз їх ознайомлюють з так званою “карною справою”.

Суд буде повністю закритий, туди не допускатимуть журналістів чи ще когось. Вони таке рішення аргументують “військовою таємницею Росії”.

Фото: Олександр Бобровський/”Український інтерес”

– У них при обшуках знайшли якусь вибухівку, яку намагаються прив’язати по справі?

Та нічого не знайшли, самі підклали. Знаєте як воно було? Під час обшуку на квартирі брата ФСБшники начебто знайшли якийсь телефон, всунули його моєму брату у руки і питають: “Це ваш телефон?”. Він відповів, що це, звісно, не його і віддав телефон назад, але ж відбитки на пристрої залишились. А вони туди потім “забили” усі їм потрібні смски, дзвінки, дані.

– Тобто, відбувається повна фальсифікація доказів?

Звісно, у розслідуванні повно нісенітниць. Там у них до діла прив’язана довідка, що начебто у листопаді Бессарабов і Дудка навідувались для перевірки у схованку з якимись вибуховими речовинами. Але суть у тому, що у цей час Бессарабов лежав у лікарні і взагалі ніяк не міг кудись піти з Дудкою перевіряти вибухівку.

До восьмого лютого вони перебуватимуть під арештом, а потім їх почнуть ознайомлювати з обвинуваченнями та судити.

– Ви казали, що були у Верховні Раді, як цим питанням переймаються там чи є якісь організації, що займаються його звільненням?

Зараз парламент готує депутатське звернення до Президента, воно стосуватиметься усіх кримських бранців.

Я щиро вдячний українській організації, що бореться за звільнення бранців Кремля – “Let my people go”. Також до цього підключилась кримська правозахисна група, яка і надала брату захисника у суді.

Йому та Бессарабову зараз загрожує від 15 до 20 років в’язниці, це дуже багато. Вони своєї вини не визнають, на співпрацю з російським слідством йти не збираються.

– У російських ЗМІ з’являлась інформація, що вони начебто визнали свою провину.

Так, вони визнали свою провину у перші три дні. Коли з’явилась інформація про їх ув’язнення, ми намагались з’ясувати хоч щось, тоді і знайшли відео з моїм ув’язненим братом. Ні я, ні інші близькі його не впізнали. Виглядав він не так, мова не та.

Лише у вересні цього року ми довідались, що для зізнання фсбшники його катували струмом. Вони не давали спати, постійно катували, звісно, тут зізнаєшся у чому завгодно.

Потім вони намагались підсунути свого “кишенькового” адвоката, брат відмовився, тоді нам допомогла кримська правозахисна група. Ми отримали нормального захисника і бранці змогли відмовитись від показань, що він давав їм на камеру.

Штибліков пішов на співпрацю, брат казав, що він з Бессарабовим його розуміють та не засуджують. ФСБшники напевно також його катували, знайшли больову точку, бо у Штиблікова вся рідня живе у Криму. Напевно, заради близьких та дітей йому довелось піти з росіянами на співпрацю.

Фото: Олександр Бобровський/”Український інтерес”

– Які ваші особисті сподівання по цій справі?

Я сподіваюсь лише на сприяння нашої влади, Президента. Може, наших хлопців обміняють на якихось російських шпигунів. На те, що їх виправдають – надії мало, поки Путін при владі, це мало імовірно. Від себе можу лише додати, що хочу скорішого повернення свого брата та інших наших хлопців. Поки Крим буде російський, їм спокою там не буде.

Спілкувався Артем Голуб, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.