Нещодавно виповнилося 130 років із дня народження українського поета, перекладача, публіциста та громадського діяча – Павла Григоровича Тичини. Одна з найвідоміших та суперечливих постатей в українській культурі. Сьогодні ми спробуємо розібратися і розвіяти міфи щодо Тичини. Поговоримо про поезію та індійську філософію, якою цікавився митець. Розібратися в цьому нам допоможе зберігач фондів Літературно-меморіального музею-квартири П.Г. Тичини у Києві Сергієм Прудивусом.

На сьогодні є багато упереджень щодо персони Тичини через його політичні погляди. І це досить сильно впливає на сприйняття його творчості серед широкого загалу. Як можна подолати упередження щодо нього?

Згоден, упередження переслідують Павла Тичину. Цій темі у 2017 році була присвячена виставка, що відбулася в стінах Літературно-меморіального музею-квартири поета – “Тичина у його посмертній масці”. Ми намагалися довести, що Павло Тичина, як його сьогодні сприймають, – це симулякр, пустий образ, маска. Всім відомий образ партійного діяча, протилежний йому Тичина-націоналіст і всенародний “в чемодані на майдані”. Такі маски витіснили справжнього поета.

Упередження важко подолати. На мою думку, один із правильних способів протистояти їм – це глибше вивчати життєвий шлях Тичини, відкривати для себе справжні мотиви вчинків та справжні, в тому числі, політичні погляди поета. Щоденники, листи, спогади – власні та його сучасників – ось та база, яка допоможе впіймати дух Павла Тичини, нецензурований ні ним, ні кимось іншим. Це допоможе по-іншому прочитати його твори. Мені особисто допомогло.

Фото надане Літературно-меморіальним музеєм-квартирою П.Г.Тичини в Києві
Фото надане Літературно-меморіальним музеєм-квартирою П.Г.Тичини в Києві

Тичину називають найвідомішим українським поетом ХХ століття. На вашу думку, чи відповідає це дійсності? Наскільки є відомим Тичина у світі?

Твори Тичини перекладалися на французьку, німецьку, англійську та інші іноземні мови. Мабуть вони відомі не в більшій чи меншій мірі, ніж твори інших українських класиків.

Павло Тичина також добре відомий серед світового українства. У Краківському видавництві у 1942 році вийшла антологія українського символізму, яка носила назву “Сонячні кларнети”. До того ж, Павло Григорович був серед кандидатів на Нобелівську премію в галузі літератури 1966-го та 1967 року, але відмовився, не бажаючи отримати неприємності від влади.

Говорячи про Тичину як поета, його називають генієм, феноменом доби. Зокрема Стус назвав його “генієм, якого зламали соціальні умови”. То в чому є феномен Тичини ?

Соціальні умови, на жаль, ламали не одного генія. На мою думку, феномен Павла Тичини в тому, що він у свій час, виходячи з лав символізму, надихався творчістю Олександра Олеся, Миколи Вороного, про що сам згадував, витворив свою унікальну поезію, неповторну, не схожу ні на що інше.

Не хочеться вживати слово “злам”. Соціальні, політичні умови, незалежні від поета обставини, швидше не зламали, а загнали талант Павла Тичини в глухий кут, творити в якому було дуже важко, а то й неможливо. Мухи окремо, як-то кажуть, а котлети окремо.

На вашу думку, де є апогей творчості Тичини? 

Загальноприйнято, що перша збірка Тичини “Соняшні кларнети”, яка перевидавалася чотири рази за життя та двічі після смерті автора, вважається вершиною його творчості. Однак не слід забувати і про другу збірку “Замість сонетів і октав”, яка сповнена філософського пошуку і постановки складних світоглядних питань, продиктованих жорстокою дійсністю, розривом одвічних шаблонів світосприйняття. Крім того, вона була експериментальна і новаторська для української поезії ХХ століття.

Назвіть найкращий та найгірший вірш Тичини для вас особисто.

Мені дуже подобається за глибину символізму – “Іспит” зі збірки “Замість сонетів та октав”, за ритміку та мелодику – “Світає” з другого перевидання “Соняшних кларнетів”, за геніальну метафору – “Ми кажемо” 1924 року. З пізнього – “Ти, Павле, ходиш по землі” (1942 рік) за щемний трагізм. Найгіршого я для себе не виділяв. Для цього треба абстрагуватися від соцреалізму, але, можливо, не всього. Не вважаю за потрібне.

Більшість знає Тичину як поета, але він був ще публіцистом та перекладачем. Чи може бути, що він заміняв перекладами власну, оригінальну творчість?

Не думаю. На перекладацькій ниві Павло Тичина не зробив масштабних перекладів, таких як робили його друзі і колеги Микола Бажан, Максим Рильський, Василь Мисик. Переклад Тичини був багато в чому новаторський, експериментальний. Нині в Україні магістральним стилем перекладу є неокласичний, а Павло Тичина тяжів до кулішівського, барокового перекладу, коли твір іноземної літератури буквально перероблявся на власний кшталт і звучав не тільки українською, але й по-українськи. Здається, для Павла Тичини в перекладі важливіше та цікавіше було експериментувати зі словом, ніж реалізовувати себе як перекладача.

Сергій Прудивус – головний зберігач фондів Літературно-меморіального музею-квартири П.Г. Тичини у Києві

Відомо, що пан Павло цікавився східною філософією, зокрема індійською. Чи це зацікавлення відобразилося в його поезії і житті?

У понад двадцятитисячній меморіальній бібліотеці Павла Тичини не так і багато книг, присвячених індійській філософії. Можливо, вони загинули разом із довоєнною книгозбірнею поета.

У житті Павло Тичина був спокійним та м’яким, уникав конфліктів та не провокував їх сам. Однак, ці риси характеру були притаманні поету ще з часу народження, про що свідчать спогади. Християнська доктрина, в якій виховувався Павло, проповідує непротивлення злу методами зла, і вона гармонійно лягала на серце поета.

Що ж до східної філософії… Існують спогади, про те, що Ліда Папарук жартома націлювалась пальцем на мурашку, а Тичина стурбовано говорив: “Ліда, що ви робите?”, на що усміхнена дівчина, знаючи про ставлення Павла до живих істот відповідала: “Муравля хочу погладити”.

Павло Тичина був синкретичним у своїх поглядах і сповідував людинолюбство незалежно від вчень.

Тичина як культурний герой сучасної України. Чи актуальний він досі і як він прочитується в епоху постмодерну?

Українська культура ХХ століття постала від народницької до культури незалежної нації з потребами антропоцентризму і розуміння її місця у всесвіті. Павло Тичина своєю поезією цілком відповідав цьому запиту і реалізував його, давши, як Прометей, новий вогонь культури України: “Вогонь життя лелійте, вогонь вина!” Тому як культурний герой ХХ століття він може бути взірцем і сучасного культурного героя.

Твори Павла Тичини нині використовуються і сучасними постмодерними авторами, як-от Сергієм Жаданом. Спільно з Вірляною Ткач вони створили виставу “Тичина, Жадан і Собаки”, в якій органічно поєднали поезію Тичини та Жадана. Тобто Павло Григорович, так би мовити, випередив свій час. “Поет пише при каганці, а прожектором освітлює віки”, – так писав Павло Тичина у своїх щоденникових записах.

Тож читайте Тичину, вивчайте Тичину і приходьте до його музею.

До речі, до 130-річчя поета 27 січня відбулася онлайнова подія під назвою “Соняшні кларнети: Феєрія духу Павла Тичини”. Вона започаткувала цикл медіа-лекцій про творчість митця. Наступна лекція відбудеться у лютому і буде присвячена знаковій збірці митця “Замість сонетів і октав”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram