Різьблення по дереву – один із найстаріших видів декоративного мистецтва, яке завжди було надзвичайно поширеним в Україні. І сьогодні, попри неймовірний розвиток нових технологій та появу різноманітних штучних матеріялів, дерево залишається популярним елементом інтер’єру, прикрас, іграшок.

Секрет простий: екологічність, надійність, поєднання простоти та вишуканості. Саме такими є вироби майстра декоративної обробки деревини Дмитра Кудрі. Він не лише розвиває техніку рельєфного різьблення, а ще й навчає цьому мистецтву дітей. Під його керівництвом в Олександрії майже 35 років працює колектив-студія “Художнє різьблення”. Діти разом із майстром виготовляють екологічні іграшки, шумові музичні інструменти, скриньки тощо.

Сьогодні Дмитро Кудря розповідає “Українському інтересу” про особливості художньої обробки дерева, діяльність колективу-студії, свої творчі здобутки, а також про те, як українські дерев’яні іграшки підкорюють світ.

Читайте також: Від мрії до цілі: як “Теплі іграшки” франківця підкорюють світ

Пане Дмитре, розкажіть коротко про себе.

Мистецтво різьблення я опанував самотужки. Усе почалося з дитинства. Мій батько був справжнім господарем, сам звів будинок від фундаменту до даху. А ще в нього була майстерня, де стояли різні верстати. У дитинстві я дуже любив там проводити час. Мені подобався запах соснової стружки. Пам’ятаю, їв шматок хліба з цукром чи олією та спостерігав, як батько працює. Пізніше брав у нього інструменти та вчився мистецтву випилювання.

Мої дитячі роки минули в Малій Висці. Там у школі діяв гурток гравюри по дереву. Через вікна я спостерігав за роботою школярів.

Взагалі за освітою я музикант. Закінчив Кіровоградське музичне училище, кларнетист за фахом. Згодом служив у Київському Суворовському військовому училищі (нині Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, – прим. ред.), грав в оркестрі. Уже тоді я почав вирізати різні картинки з дерева, робити гравюри.

Після армії приїхав до Олександрії, де три роки викладав у музичній школі. За сумісництвом працював на механічному заводі, там в окремому приміщенні навчав школярів декоративної обробки дерева.

А вже згодом, у 1986 році, у колишньому Будинку піонерів організував свій гурток “Сувенір”. Ми починали з найпростішого випалювання, вирізання лобзиком, гравюри тощо. Згодом нам присвоїли почесне звання народного художнього колективу-студії “Художнє різьблення”. Й ось уже 34 роки поспіль я навчаю дітей різьбярству. Мої учні – переможці різних конкурсів, ярмарок і фестивалів. А ще ми проводимо благодійні ярмарки та аукціони.

Чи презентували роботи за кордоном?

Був на знаменитій Курскій ярмарці, їздили й на Слов’янський базар. Згодом завдяки старанням музею Івана Гончара потрапив до Туреччини на один із найкращих у світі фестивалів культури та мистецтв. Гадаю, що гідно представив Україну серед 54 країн. Приємно, що через рік мене знову покликали на той самий фестиваль.

Ще нас запрошувала українська діаспора Данії. Був на святах у Хорватії та Нідерландах. Три роки поспіль проходив відбір на знаменитий щорічний Ягелонський ярмарок у Любліні. Щоразу готую для нього нові роботи.

Яке дерево йде для виготовлення дерев’яних іграшок?

Липа – найм’якіша порода дерева в Україні. Тому використовую її для різьблення, зокрема для дерев’яних іграшок. Для корпусів може бути тополя чи верба.

Для шумових інструментів (деркачі, рубелі, тарахкала, тріскалки) потрібні твердіші породи. Наприклад, дуб чи ясен. Дуже дзвінка акація, тому використовую її для стукалок та ксилофонів.

Для різьблення по дереву можна брати також фруктові породи. Найголовніше правило – дерево має рік-два полежати, тільки потім його можна брати до роботи. Зараз у мене “відлежується” черешня, горіх та яблуня. До речі, дуже красива груша, вона має приємний коричневий колір.

Вельми цікаву й вишукану структуру має сосна. І хоча вона не особливо добре розпилюється та шліфується, з неї гарно робити заготовки для розпису. Коли накладаєш фарбу на сосну, то проявляється краса деревини.

Загалом у своїй роботі можу використовувати абсолютно всі види дерев, які ростуть в Україні.

Хочу додати, що загалом геометрична різьба не потребує особливого інструмента, я та діти використовуємо лише звичайні ножі-косяки.

Наскільки зараз популярна дерев’яна іграшка?

Замовлень у мене вистачає. Цікавість до дерев’яної іграшки має нерівномірний характер: вона то більша, то менша. Особливо люблять ековироби в Нідерландах. Взагалі за кордоном дуже звертають увагу на екологічність, там не хочуть купувати китайське та неякісне. Приємно, що такі тенденції з’являються і в Україні.

Я нічим не фарбую свої дерев’яні іграшки, тому з часом вони можуть пожовтіти чи потемніти. Проте їх легко можна протерти наждачним папером.

Розкажіть про діяльність вашого колективу-студії.

Охочих займатися художнім різьбленням вистачає, у мене черги. Батьки зацікавлені в тому, щоби дитина займалася творчістю та в подальшому могла на цьому заробити. З іншого боку, батьки хочуть, щоби діти навчилися користуватися молотком і викруткою. Зараз у школах немає того трудового навчання, яким воно було раніше. Хлопці повинні вміти як майструвати, так і ремонтувати.

Мої випускники весь рік виготовляють творчі композиції, пишуть до них технічну документацію, складають іспити й отримують свідоцтва про закінчення позашкільної освіти. Потім вступають за профілем і вже навчаються на вищому рівні.

Мої учні стають співвласниками меблевих та будівельних фірм. Зараз більшість молодих українців хоче заробляти, працюючи за комп’ютерами. Насправді ж і на дереві можна заробляти чималі гроші.

Читайте також: Багатогранний майстер Антон Лубій: Націю треба виховувати мистецтвом

У вас є колекція різьблених автівок. Розкажіть про неї докладніше.

Маю шість ретроавтомобілів із липи. Частину деталей виготовив із твердих порід дерев – бука, дуба й черешні. На створення колекції мене надихнуло старе місто Данії, на вулицях якого побачив красиві старі автомобілі.

Мої роботи – це творче опрацювання, вони не є точною копією автівок. Мої дерев’яні іграшки з усіх боків прикрашені геометричним різьбленням. У деяких експонатів відкриваються двері та багажник, є навіть запасні колеса. Одна така автівка складається із 45 деталей. На створення колекції витратив півтора місяця.

Ваші вироби мають цікаве та неповторне геометричне різьблення. Яке його значення?

На своїх роботах використовую наші стародавні символи, символи православ’я, свастику. Наприклад, хрест богині Лади чи ладинець – до ладу, здоров’я, щастя в сім’ї. Також у моїх роботах такі слов’янські символи-обереги: громовник, грозовик, солонь, родовик й інші. Звісно, не забуваю і про нашу геральдику.

Додам, що про символи та їхнє значення розповідаю своїм учням. Я не лише навчаю різьбленню по дереву, а й займаюся національно-патріотичним вихованням.

Недавно колишній доброволець АТО Павло Ротар ініціював проєкт “Військово-польовий арт”. У його межах українські митці перетворили різні військові речі, які привезли з зони бойових дій, на артоб’єкти. Там є роботи як мої, так і учнів. Наприклад, із ящика з-під патронів я виготовив коника, також є шумові інструменти з гільз, дитяча колиска з дощечок ящика. Ця виставка показує, що життя перемагає смерть. Зараз молоді українці масово цікавляться та знають нашу історію.

Чим ви пишаєтеся найбільше?

У мене багато робіт у різних країнах. Я пишаюся тим, що мої ековироби подобаються людям. Дуже щасливий, що діти в захваті від моїх іграшок. А ще надзвичайно радий, що мої вихованці виготовляють роботи самі, а не через примус батьків. Значить, на цьому світі я живу не даремно.

Що любите робити найбільше та що плануєте в майбутньому?

Мені особливо подобається виготовляти скриньки, машинки та трактори. Планую робити літаки, гелікоптери, а ще гойдалки, невеликі каруселі, маленькі дитячі меблі, які прикрашатиму різьбленням.

Додам, що художня обробка дерева – це постійне самовдосконалення. А нові ідеї підказує саме життя. Наприклад, їдеш Німеччиною та бачиш гарні вітряки – потім втілюєш їх у життя, використовуючи дерево.

Додам, що я набираюся сил під час ярмарок і фестивалів. Спілкування з колегами-майстрами, відвідувачами, особливо з дітьми, очі яких горять, заряджає позитивом та надихає на майбутню творчість.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram