Микола Іванченко: Від саморобних петард до очищення води від нафти

Микола Іванченко - переможець міжнародної олімпіади "Genius" у США. Фото: "Український інтерес"/Антон Владиславський

Микола Іванченко – цьогорічний випускник однієї з київських шкіл. У свої 17 років хлопець є членом Малої академії наук України й уже третій рік займається хімічними дослідженнями. Таке незвичне захоплення принесло юнакові перемогу на міжнародній олімпіаді “Genius” у США. Він представив винахід, який очищує воду від нафти, завдяки чому у разі техногенної катастрофи можна зберегти і природу, і не втратити корисну копалину. Також хлопця запросили на ще один міжнародний науковий конкурс у Тунісі “І-Fest”, куди він потрапить одразу на фінальний етап.

В ексклюзивному інтерв’ю “Українському інтересу” юний науковець розповів звідки у нього така любов до хімії, чого не вистачає українським дослідникам та про свої перші успішні відкриття і мрії.

– Розкажи про свій винахід, який приніс тобі “золото” на олімпіаді у США. Звідки з’явилася така ідея ?

– Я давно хотів зайнятися чимось, що пов’язане з очищенням води. І от перше прийшло у голову саме очищення від нафти. Думав зробити якийсь абсорбент, бажано економічно вигідний. Обрав перліт, адже він недорогий і в Україні його багато, особливо на Закарпатті. Це пориста порода. Щоб зробити його більш здібним абсорбувати саме нафту, я гідрофобізував перліт. Завдяки цьому мій абсорбент повністю відштовхує воду і збирає лише нафту. А якщо він не буде гідрофобізований, то вода тоді заповнить пори перліту. До прикладу, на 10 тон нафти перліту потрібно у 7 разів менше. Потім нафту можна відділяти і вона не втрачає своїх властивостей. В цьому і суть, щоб не утилізувати бактеріями, а зібрати і використовувати її далі.

Гідрофобізований перліт вбирає нафту, Фото: “Український інтерес”/Антон Владиславський

– Скільки часу ти працював над винаходом?

– Розпочав роботу у 10 класі. Через пів року був перший захист, де професори, які мене слухали вказували на недоліки. Я поступово розширював роботу, виправляв помилки, і вже десь через півтори роки маю ось такий результат. Збирати нафту абсорбентами ідея була й раніше. Але використовували гідрофобізоване активне вугілля. Його виготовляти дуже дорого, і воно програє моєму перліту, бо вбирає лише поверхнею, а мій винахід збирає більші об’єми, бо заганяє їх у пори.

А звідки у тебе таке захоплення хімією?

– Коли мені було 11 років, мама забороняла купувати петарди. І тому довелося робити їх самому. Навіть піротехніком хотів стати. Тоді зрозумів, що всі піротехнічні ефекти – це хімія, і почав її вивчати. Я більше маю своїх особистих знань, які здобував з літератури чи інтернету, ще до вивчення її у школі.

– Батьки підтримують твої починання у науці?

– Спочатку, коли я робив петарди, вони трішки остерігалися. Навіть одного разу згорів балкон. А ще якось на кухні вибухнула колба з соляною кислотою. Але вони вже звикли, а коли побачили мої перші успіхи і почали радіти за мене.

– Які ще наукові відкриття ти робив?

– У Малій академії наук я з 9 класу. Відтоді займаюся маленькими дослідженнями. До того я ще на різні олімпіади з хімії ходив, займав призові місця. У 9 класі моя вчителька з біології і хімії порадила зайнятися науковими роботами, тоді я зробив своє перше дослідження по люмінесцентних покриттях. Це покриття, які заміняють світло. Мені сподобалося дуже. І от в 10 класі я почав займатися роботою по абсорбенту. Є ще у мене дослідження, яке, можна сказати, ще ніхто ґрунтовно не проводив – як впливає ультрафіолет на окиснювальні властивості різних окисників. Виходить, за рахунок опромінення окиснювальні властивості збільшуються, і це допомагає очищати воду від органічних забруднень.

– А чим крім наукової діяльності захоплюєшся? Вистачає часу на відпочинок?

– Я також займаюся програмуванням. Це мій підробіток, пишу сайти на замовлення. Часу взагалі вистачає на все. Більше навіть мене школа навантажувала, ніж моя наукова діяльність. В 11 класі більше часу проводив в КПІ, ніж у школі.

– Школу закінчив на відмінно?

– Та ні, школу закінчив важкувато (посміхається). Мені ближчі науки природознавства – хімія, фізика, біологія, трішки математика, інші предмети не дуже. Важко було з українською мовою та історією.

Микола: Мені ближчі науки природознавства – хімія, фізика, біологія, трішки математика, інші предмети не дуже. Фото: “Український інтерес”/Антон Владиславський

– На олімпіаді ти отримав грант на навчання у США. Плануєш туди вступати?

– Грант представляє собою 9 тисяч доларів щорічної стипендії, і дозволяє вступити до університету США без складання іспитів. Тільки потрібно здати іспит в Україні на знання англійської. Щоб зрівняти академрізницю, мені потрібно навчатися перший курс в Україні. І лише з другого зможу вступати до них. Але я ще думаю, бо грант лише 9000, а всі інші гроші потрібно шукати самому. Моя родина не зможе покрити таких витрат. Тому я вступатиму до КПІ – він теж дає багато можливостей. Вивчатиму органічну хімію. А щодо США буду думати, ще рік попереду.

– Ти неодноразово брав участь в олімпіадах. Цього разу вірив у перемогу?

– Я думав, що хоч якесь місце буде. Єдине, що хвилювався за свою англійську, бо я все добре розумію, але вимова дуже жахлива у мене. А за захист я не сильно переймався. Мене всі підтримували: друзі, рідні, вчителі вірили у перемогу і казали, що приїду із золотою медаллю.

– А хто з науковців є прикладом для тебе?

– Захоплююся Ломоносовим. Бо він людина унікальна і талановита. А взагалі багато хіміків робили значні відкриття, навіть ті, про яких мало відомо. На них можна рівнятися.

– Яка твоя мрія як винахідника?

– Поки що важко відповісти. Є деякі ідеї, але потрібно розширювати їх знаннями. Працюватиму саме у сфері хімії. Ідеї приходять поступово, і не всі відразу. Ще я мрію побувати на гірськолижному курорті. Об’їздити увесь світ, побувати хоча б по місяцю у кожній країні. От поїздка на олімпіаду – це моя перша подорож. Мені дуже сподобалося у Нью-Йорку. Відразу все там для мене було трішки «crazy», а потім я якось звик і було весело. Побував на Ніагарському водоспаді. Крім того, було багато екскурсій.

– Чи були серед учасників представлені проекти, які ти справді вважав конкурентними для себе?

– Учасників було майже 2000. І усі сильні. З України було десь 14 чоловік, точно не пам’ятаю. З Дніпра учасники представляли проект з науки – вони отримали «срібло». Також із Києва хлопець зайняв 4-те місце. І з мистецтва знаю отримували місця, але не скажу які. Були люди цікаві і з інших країн. До прикладу два юнаки з Румунії: вони представили проект будинку, який сам себе забезпечує водою і електрикою. Я б особисто дав їм золото, але вони отримали бронзу. Багато було хороших проектів.

Микола: Я завжди відкидаю все зайве і зосереджуюсь на тому, що люблю і що у мене виходить. Фото: “Український інтерес”/Антон Владиславський

– Які винаходи зараз необхідні не лише Україні, а загалом людству?

– Мабуть винаходи, які стосуються альтернативних джерел електроенергії. Або винаходи для покращення отримання електроенергії зі збереженням саме ресурсів. Зараз добування електроенергії з тих місць, з яких навіть важко уявити є трендом світової науки. До прикладу з грозових хмар, або є спроби отримати з клітин рослин. Ресурси закінчують і їх потрібно чимось заміняти. А от екологією буду я займатися.

– Наскільки реально зараз втілювати в Україні ці новітні технології?

– Це реально. Вітер у нас є, дощ є, сонце є – все, що потрібно є, та ніхто за це не береться. Все дуже просто – мені здається нашим науковцям просто не вистачає фінансування. Є багато молодих талановитих науковців, які надають перевагу роботі за кордоном, бо там їм пропонують максимально комфортні умови для праці.

– А твій проект готовий до використання?

– Він показує себе добре. Його об’єм один абсорбує 7 об’ємів нафтопродуктів. Його можна втілювати у життя вже сьогодні, але потрібні інвестори, які готові зайнятися очищенням водойм. Деякі люди цікавилися роботою, але поки пропозицій немає. Я б хотів, щоб його використовували, і не лише в Україні.

– Маєш свою особисту формулу успіху?

– Це мабуть концентрація саме на своїй справі, тому що я взагалі по життю роблю те, що хочу. Вчителька навіть називає мене анархістом. Я завжди відкидаю все зайве і зосереджуюсь на тому, що люблю і що у мене виходить.

– У чому ти бачиш інтерес України?

– Для будь-якої країни є інтересом розвивати науку і взагалі розвиватися у всіх сферах. У нас теж в Україні були випадки, коли на Дніпрі при перевезенні гасу він розливався і ту пляму дуже довго утилізували. І від цього загинуло багато флори і фауни. А маючи перліт таку проблему можна швидко вирішити, і далі використовувати цю нафту. Це перший варіант. А якщо мій винахід використовуватимуть за кордоном, це ще одне  досягнення для нашої держави.

Ірина Савчук, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.