Здавна рід Терещенків в Україні славиться своєю доброчинністю. Меценати будували для людей цілі вулиці та всіляко допомагали їм, а загалом підприємці цього роду, які займались виробництвом цукру, пожертвували для рідного міста Глухова понад 1,5 мільйона рублів. Для звичайного люду цукрозаводчики зводили дитячі притулки, церкви, школи та гімназії, театри та музеї. Будівля сучасного Охматдиту в Києві була побудована для чорноробів, де їм надавали безкоштовну медичну допомогу. Проте внаслідок Жовтневої революції родина Терещенків у 1917 році була змушена емігрувати до Франції.

Через 86 років нащадок славного українського роду, підприємець Мішель Терещенко приїхав до України. Він вів справи у французькому Марселі, працював у Марокко та на Філіпінах, проте залишився в Україні, започаткував тут свій бізнес і став міським головою рідного для своїх пращурів Глухова.

– У який момент ви вирішили переїхати до України?

– Уперше до Глухова я приїхав у 2002 році та побачив Батьківщину своїх предків, де вони жили до революції. Приїхав сюди вдруге, втретє. Згодом орендував тут житло, ще пізніше придбав будинок і от зараз став тут міським головою. Це було дуже цікаво та по-новому. Коли ми відкрили саркофаг мого прапрадіда в 2003 році, і я його побачив, моє життя докорінно змінилося. Але всі ці зміни призвели тільки до кращого, до позитиву. Тут набагато цікавіше та краще, ніж на пенсії у Парижі.

– А як доля пов’язала вас із Інститутом луб’яних культур?

– У ньому працювало дуже багато талановитих наукових співробітників, але багато з них пішли, тому що вони не отримали достатнього фінансового забезпечення. Вони просили мене налагодив зв’язки з французами та західними партнерами. І я із задоволенням почав займатися цим. Зустрів французів, які вирощували коноплі та льон, і вже у 2003 році ми підписали з ними угоду, яка діє й досі. Вони були готові інвестувати гроші, платити роялті, але їм потрібні були гарантії “чистої” роботи. Я погодився бути посередником між французькою стороною та директором Глухівського інституту, а згодом ми почали працювати.

Я побачив, що є великий попит на коноплі та льон, є перспектива. Але, на жаль, в Україні занепадали льонокомбінати, а все обладнання було в стані металобрухту. Я орендував землю навколо Глухова, щоб вирощувати тут льон, а згодом і коноплі. Адже є попит, а мої французькі друзі казали, що це матиме успіх у майбутньому. Тому чому б не займатись цим в Україні? І вже у 2007 році я засіяв перші 100 гектарів льону. Все розвивалось абсолютно нормально. Тут був старий завод, побудований у 1926 році, який не працював близько 20-ти років. Він був у жахливому стані. Ми придбали його за ціною металобрухту, переобладнали та почали роботу й досить успішно. І це невелике підприємство тепер переробляє льон і коноплі, на ньому працюють 153 співробітників, які отримують стабільний, нормальний заробіток. Ми все експортуємо до Китаю, Бельгії та Франції. Я вважаю, що це перспективна культура. Ми знаємо, які технології необхідно використовувати та як працює цей ринок, тому й розвиваємо цю галузь.

– Скільки ви інвестували у цей проект?

– Це досить таки невеликі інвестиції. Я п’ять чи шість років працював сам, а потім мені почали допомагати українські партнери. І, я вважаю, що ми розвиватимемося далі. Адже раніше Глухову приносило прибуток цукрове виробництво, а зараз, на маю думку, майбутнє за льонарством і коноплярством. Зараз цукор ліпше виробляти на Вінниччині або на західній Україні, тому що там більші врожаї та кращий відсоток цукру. Радянський Союз далеко не завжди ухвалював правильні рішення, проте створення тут Інституту луб’яних культур для льону та коноплі – це правильно, адже тут ідеальна земля та кліматичні умови.

– Ви говорили про іноземних партнерів. Хто вони?

– У нас є бельгійський партнер. От я був у Кортрейку (Бельгія – Ред.), який розташований у Західній Фландрії. Його можна назвати столицею льонарства Західної Європи. Ми зараз працюємо, щоб поріднити Кортрейк і Глухів. Ми тут створюватимемо музей льону та коноплі, а бельгійські партнери нам допомагатимуть. Це співробітництво для розвитку міста. Україна має ідеальне місцезнаходження для продажу льону в Китай і Європу.

Ринок дуже широкий, тому є попит на експорт цієї сировини. Також з’являється зацікавленість і в Україні, тому що люди розуміють потенціал і перспективу та також починають займатися цим. Це “зелений” бізнес, екологічно чистий, який зараз у тренді. У нас є китайські партнери, які готові купувати нашу сировину ще найближчі десять років, тому проблем із реалізацією продукції немає абсолютно.

– А яка вартість цієї сировини?

– Є різна якість волокна. Якщо ми говоримо про довге волокно, то це дві тисячі євро за тону, а якщо це коротке волокно, яке використовується в автобудуванні, це 500-600 євро за тону. Якість рослини залежить від природи – ми кажемо: як природа дасть. Ще близько трьох-чотирьох років тому ми не могли продавати насіння дорожче 400-500 доларів за тону, адже це було тільки для тваринництва. А зараз вже люди починають використовувати конопляну олію, адже вона корисніша за оливкову. Зараз вартість однієї тони якісного насіння складає близько 1200 євро. Раніше ми його майже не збирали на полі, його їли птахи, а зараз робимо це обов’язково. Я вважаю, що це дуже перспективна культура. Мої пращури займались цукром 150 років тому, а зараз, я вважаю, більш актуальним та адаптованим є льонарство та коноплярство.

Поле засіяне льоном. Фото: Facebook-сторінка Мішеля Терещенко

– Кажуть про лікування коноплею. Наскільки це реально?

– Ми вирощуємо коноплі, які не мають наркотичних складових. При дозволеному вмісті ТГК (тетрагідроканабінол, головний психоактивний компонент забороненої наркотичної речовини – канабісу – Ред.) 0,2% наша рослина містить 0,08%. Водночас вона зберігає усі лікувальні властивості, тому її можна використовувати для покращення здоров’я та як косметику.

Як міський голова спілкуюсь з мешканцями Глухова. І найбільшу кількість проблем, які я спостерігаю, це проблеми охорони здоров’я. А особливо – онкологія. На жаль, для лікування ракових захворювань використовується лише хіміотерапія. І крім того, що вона “вбиває” рак, вона знищує все всередині людини. Також, це дуже дорого. Ми намагаємось надати максимальну допомогу, але цього недостатньо. Я бачу родини, які змушені брати позики для лікування, а для людей це дуже важка ситуація. Я вважаю, якщо конопля може лікувати або призупиняти прогрес раку, то треба швидко це дослідити.

Мішель Терещенко з урожаєм конопель. Фото: Facebook-сторінка Мішеля Терещенко

– Чи є якісь проблеми у сфері льонарства та коноплярства?

– У Глухові зараз існує лише один льонозавод, але цього недостатньо. Тому що ми можемо виготовити саме волокно, а для його переробки у готову продукцію – автозапчастини, утеплювачі для будинків або текстиль – потрібні більші об’єми, яких у нас немає. Тому ми можемо продавати тільки волокно.

Також існує проблема з клієнтами. Наприклад, із китайськими трейдерами. Ми можемо продавати від чотирьох до восьми контейнерів волокна, але вони хочуть 80-100. Вони кажуть: а що, у вас більше немає? А ми: ні, вибачте, ми невелике підприємство. Наші клієнти не можуть уявити, що цим більше ніхто не займається. Тому я зараз, як міський голова, хочу допомогти майбутнім інвесторам створити бізнес у Глухові, щоб вони стали для нас не конкурентами, а партнерами.

– Наскільки вигідний такий бізнес із точки зору українського інтересу?

– В Україні – дуже вигідний. Я не розумію, чому цим більше не займаються. Є чудові природні умови, є досвідчені люди, які дуже люблять працювати. Тут для бізнесу дуже гарні умови. Інфраструктура, звісно, не завжди ідеальна, але у нас у Глухові з цим все добре. У нас є глухівські траси, ми скоро відкриватимемо невелике летовище, яке раніше працювало. Що нам ще потрібно? Залізничне сполучення у нас також є. Мої предки у 1870 році вирішили перенести своє підприємство з Глухова до Києва, тому що там була краща інфраструктура: був і телеграф, і телефон. Однак зараз це непотрібно, адже є інтернет, є все, що необхідно. Я можу бути у Парижі ввечері, якщо є така необхідність.

Матеріал підготував Антон Владиславський, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram