Леонід Кантер: “Міф”-Сліпак тепер крутіший за “Джавелін”

250
Леонід Кантер: "Міф"-Сліпак тепер крутіший за "Джавелін". Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

8 лютого в Україні стартує всеукраїнський показ документальної стрічки “Міф”. Це історія українця, оперного співака, волонтера, учасника Революції Гідності, який покинув французьку сцену і повернувся, щоб захищати Україну.

Кінокартину створив режисерський дует Леоніда Кантера та Івана Яснія, відомий за стрічками “Добровольці Божої Чоти” та “Війна за свій рахунок”. У фільмі використано безліч архівних відео, які висвітлюють героя в повсякденному житті і на сцені. Режисери поєднали два жанри: документалістика та анімація. У них переплітаються дві сюжетні лінії, подібні настільки, що глядач забуде, де вигадка, а де реальність.

Напередодні прем’єри “Український інтерес” поспілкувався з режисером документальної стрічки Леонідом Кантером та дізнався подробиці створення фільму.

Як виникла ідея створити документальну стрічку про Василя? Ви раніше знали Василя?

Я нічого не знав про нього, як і більшість українців. Про нього знали одиниці: побратими на фронті та волонтери. Лише зараз мільйони людей почали цікавитись історією його життя.

За десять днів після смерті Василя (Сліпак загинув 29 червня 2016 року – ред.) наша творча група почала міркувати, як розповісти про нього. Мене також питали побратими та друзі Василя: “А чи не хочеш ти створити фільм про “Міфа”? За два тижні після першої творчої наради ми почали знімати на фронті, у тому місці, де служив Сліпак, де відбувся його останній бій.

Леонід Кантер: “Міф”-Сліпак тепер крутіший за “Джавелін”. Фото: Скріншот

Чому “Міф”?

Таким був позивний Василя Сліпака. “Міф” – скорочене від “Мефістофель”. Це була його улюблена партія з опери “Фауст”.

Якщо так мало людей в Україні знали про Василя, як вдалося назбирати матеріалу на цілий фільм?

Ми збирали образ Василя шматочками. Спочатку матеріалу було катастрофічно мало, але з часом його ставало дедалі більше. Ми кинули клич у соцмережах, щоб усі, хто знав Василя, надсилали будь-які матеріали про нього. З усього світу полилися до нас фото, відео (навіть кількасекундні). Це нам допомогло відтворити його “живого”, який промовляє до нас з екранів.

Глядач плакатиме під час фільму, однак ця історія не трагічна, а героїчна. Ця історія про дуже щасливе життя: добродушної, життєлюбної і веселої людини.

Читайте також: Президент: фільм “Міф” – кіно, яке варто побачити

Ви не одноразово їздили знімати документальні фільми на передовій. Чи були складнощі зі зніманням цього разу?

Звісно. Сьогодні існує система акредитації та дозволів для журналістів. Для кіношників такого немає, принаймні на той час не було. Командири підозрювали нас у всіх гріхах: і що ми плануємо якісь журналістські розслідування, і що нас підіслали родичі, які хочуть дізнатися подробиці загибелі Василя.

Але бійці, з якими ми познайомились іще під час зйомок фільму “Добровольці Божої Чоти”, знали та розуміли, для чого ми це робимо. Тому саме вони вмовляли своїх командирів дозволити нам приїхати та поспілкуватися з ними.

Там ми отримали унікальні матеріали та інтерв’ю з побратимами Василя, які й увійшли до фільму. У стрічці глядач також побачить кадри з останнього бою Василя.

Це відео нам передав один із друзів “Міфа”, боєць із позивним “Розписний” – Влад Казарін. У день останнього бою Василя він був разом із ним і фільмував їхню вилазку невеличкою камерою. Коли ж дізнався, що про побратима зніматимуть фільм, запис цей вирішив передати нам. Ми мерщій поїхали на передову, але нас чекала страшна звістка – цей хлопець загинув. Про обіцянку його бійці знали і запис нам віддали.

Леонід Кантер: “Міф”-Сліпак тепер крутіший за “Джавелін”. Фото: Скріншот

Галина Клемпоуз “Перлинка”, боєць 1-ї штурмової роти Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”.

“Фільм відкрив Василя з іншого боку. Ми не знали його таким. Він для нас був воїном, який не розповідав про свої здобутки у Франції. Ми вдячні режисерам, що вони створили живий пам’ятник не тільки Василю, а й побратимам “Розписному” та “Сім’янинові”, які, на жаль, також загинули”.

Читайте також: Порошенко вручив “Золоту Зірку” батькам загиблого Сліпака (ВІДЕО)

Звідки Ви брали кошти на цю стрічку? Хто допомагав?

Загалом ми витратили 1,5 мільйона гривень, з яких 600 тисяч надало Держкіно. Перші півроку ми з Іваном Яснієм робили фільм за власні кошти. На перших етапах зйомок нам допомагав доброчинець, але потім припинив фінансувати проект.

Тоді ми вже не могли зупинятись, тому вирішили з Іваном робити все можливе, аби довести до кінця розпочату справу. Ми дали оголошення на “Спільнокошті”. Написали, що потрібно зібрати 300 тисяч гривень за три місяці. Переживали, що нічого з того не вийде. Але були приємно здивовані, коли з усього світу пішла підтримка. Так, спільними зусиллями вдалось зібрати 370 тисяч.

Леонід Кантер: “Міф”-Сліпак тепер крутіший за “Джавелін”. Фото: Український інтерес/Олена Лаєвська

За допомогою цих коштів ми долучили чудових фахівців монтажу. Завдяки їхній роботі на екрані ми бачимо якісне відео, а не просто документальні склейки, багато з яких знімалося на телефони. Якщо бути чесними, то ми могли би все зробити і без Держкіно. Просто фільм виглядав би інакше: не було б тієї анімації, графіки. Зараз ми довели фільм до такого художнього рівня, якого прагнули на початку.

Як виникла ідея поєднати документальний фільм з анімацією?

Ми анімували оповідання Джанні Родарі “Джельсоміно в країні брехунів” про хлопчика з унікальним голосом. Він потрапив у країну, яку захопив пірат. Лиходій грабував та змушував людей брехати, а тих, хто противився цьому, – саджав у божевільню. Маленький хлопчик Джельсоміно своїм чарівним голосом зруйнував цю країну та вигнав злого короля.

Це дуже нагадує події нашої країни, і власне історію Василя, однак у казці хлопчик йде дивитися футбол, а Василь поклав своє життя. Ці дві лінії паралельні у фільмі, які згодом зливаються в одне ціле.

Ще у дитинстві я читав це оповідання, однак тоді я не знав, що у світі існує наш хлопчик із неймовірним голосом.

“Міф” – анімація Юрія Журавля

Намалював анімацію Юрій Журавель, український карикатурист, фронтмен гурту “OT VINTA”. Коли Юрій погоджувався співпрацювати з нами, він іще не знав, яка кропітка робота на нього чекає (сміється – ред.) Робота кипіла вдень та вночі. Юрій просто встиг зненавидіти нас. Йому доводилось постійно перемальовували ескізи, тому що ми часто змінювали концепцію, ідею. Цей момент вимучив усіх. Коли ми попросили Юрія перемалювати зачіску Джельсоміно, він жартома зобразив його зовсім без голови (сміється – ред.)

Як рідні та близькі відреагували на ідею створення фільму про Василя?

Ми мали дві зустрічі: з братом Орестом Сліпаком та двоюрідним братом Володимиром Омеляном (міністр інфраструктури України – ред.)

Вже так сталося, що ми з Іваном не знали, до кого йдемо. Телевізори не дивимось, у політику намагаємось не лізти, тому прізвищ особливо не знаємо. Коли приїхали до міністерства інфраструктури України, здивувалися, наскільки ретельно нас  перевіряли охоронці. Ми з Іваном перезирнулися, не розуміючи, в чім річ. Потім в охоронця я запитав: “А хто там сидить у кабінеті, що такі серйозні перевірки?” Той з подивом відповідає – міністр!

Володимир Омелян виявився такою відкритою людиною! Просто дивуєшся, що у наш час ще є такі міністри. Була хороша, приємна розмова. Володимир сказав, що спробує нам допомогти.

Потім зустрілися з Орестом. Він став нашим “ключиком”, який відчинив двері у світ Василя Сліпака та познайомив із головними людьми в його житті.

Як оцінили фільм найближчі родичі Василя?

Орест Сліпак після показу стрічки у Львові підійшов до мене і сказав, що було багато інтерв’ю і репортажів про життя Василя, але в фільмі він вперше побачив правдивий портрет свого брата.

З батьками Василя ми про це не говорили… Але по їхніх очах було видно, що ми зробили все правильно.

З 26 січня у Вас був допрем’єрний тур містами України. Для чого він був потрібен?

Щоб анонсувати і познайомити українців із фільмом. Адже не всі зрозуміють та підуть на показ, просто глянувши на постер. Глядачі обирають те, що вже відоме, раніше розрекламоване. Тому потрібен був допремʼєрний показ.

У кожному місті ми збирали аншлаг, сиділи навіть на сходах. Потім пішов потужний розголос, добрі відгуки. А сьогодні телефони кінотеатрів розриваються від запитів про квитки.

Було багато моментів, коли ми думали, що цю каменюку не випхнемо нагору. Тепер, коли бачимо очі глядача, його реакцію на фільм – просто переконуємося, що все це було не даремно.

Якщо цей фільм виправдає себе у прокаті, то дасть дорогу іншим документальним стрічкам у майбутньому. Адже це вперше документальний фільм вийшов у всеукраїнський прокат.

Читайте також: “Міф”: у Рівному представили фільм про Василя Сліпака (ФОТО)

Які Ваші подальші плани стосовно фільму “Міф”?

Ми зараз розсилаємо заявки на міжнародні фестивалі. Надіслали близько 40 заяв. Власне, це наша мета – аби фільм побачили всі. Зокрема, після Києва ми одразу поїдемо до Італії та зробимо три покази. У березні відбудеться 26 демонстрацій у Канаді. Тривають перемовини, аби ми мали змогу показатись в Іспанії, Португалії та Франції.

В чому “Український інтерес” фільму “Міф”

Кожен знайде у цьому фільмі себе. Він неймовірно мотивує: коли ти бачиш таку потужну  історію життя, неймовірного життя – починаєш замислюватися над власним, думаєш про власні цінності.

Це схоже на почуття під час Майдану або початку війни. Коли вся країна підключилася до волонтерської діяльності, усі були настільки замотивовані, що суспільний інтерес виходив на перший план. Коли хотілося долучитись і допомогти перемогти та створити нову країну.

За Вашими плечима не одна документальна стрічка. Наскільки важко психологічно та морально працювати у такому жанрі кіно?

Я думаю, що це не важче, аніж усім іншим, хто дивиться це з екрана. Кожен день ми дізнаємось про якийсь біль, що відбувається довкола нас. Ми не маємо можливості його переосмислити, ми його з’їдаємо і з ним живемо.

У нашому випадку – це така собі психологічна реабілітація, і для творців стрічки, і для глядачів.

Багато хто з військових говорив, що цей фільм їм дуже допомагає. Що через Василя вони наче говорять самі із собою. Образ Сліпака – це образ усіх добровольців, він говорить від імені всіх бійців.

Леонід Кантер: “Міф”-Сліпак тепер крутіший за “Джавелін”. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Так, спочатку було дуже боляче, що загинув такий козак. Але зараз я відчуваю гордість, що зі мною жив в один час такий чоловік і боровся за такі важливі речі. Тепер я відчуваю, що він став потужнішою зброєю, ніж він собі уявляв.

Василь був малознаний в Україні оперний співак,  не був професійним військовим. Але зараз він став крутішим за “Джавелін”. І тепер він співатиме так, як ніколи раніше. І його слухатиме навіть той, хто досі не цікавився оперою. І воюватиме він тепер так за серця людей, як би ніколи з автоматом не зміг воювати.

“Український інтерес”, Олена Лаєвська