Сьогодні ми відчуваємо гостру необхідність у володінні іноземною мовою, здебільшого англійською. Ми шукаємо як для себе, так і для наших дітей кращих викладачів і репетиторів, для того, щоб вони не лише давали нашим дітям знання, а й прививали любов й інтерес до предмета.

Ірина Ковтуненко, викладачка англійської з 11-річним стажем, ділиться своїм досвідом щодо викладання мови та розкриває питання, яким має бути ідеальний викладач для дитини чи дорослого. Як не зробити так, щоб дитина зненавиділа навчання, а навпаки, загорілася ним.

“Кожен учень унікальний. Ми не можемо чітко розділити дітей за віком для викладання англійської. У кожної дитини свій темп навчання і свої унікальні здібності.

Головна задача викладача – це навчити учня отримати задоволення від самого процесу навчання. І тоді дитина розуміє, що навчання – це круто й весело. Викладач не примушує дитину до навчання, і навіть виконання домашніх завдань має приносити задоволення. Але домашні завдання в моєму разі – це справа особиста, не має бути покарання за його невиконання. У разі, коли учень не виконав домашнє завдання, я просто скажу: “Ось наступного разу, коли ти його виконаєш, ми перевіримо ці вправи разом”.

Найгірше, що може зробити викладач – це відбити любов і інтерес до предмету. Або змусити боятися викладачів в очікуванні негативних коментарів щодо навчання.

Наразі діти у своїй більшості не люблять ходити до школи, зазвичай чекаючи вихідних не тому, що вони люблять більше суботу й неділю, а тому, що в ці дні немає школи. Вони не зацікавлені в навчанні та не мають контакту з учителями. Дуже часто викладач у школі не помічає індивідуальні здібності дитини, зрівнюючи увесь клас до загального показника. А дітям потрібна індивідуальна увага й підхід.

Кожна дитина має свій багатий внутрішній світ, і лише зазирнувши туди, викладач зможе стати “своїм” для дитини й достукатись до її свідомості.

Тож на заняттях з учнями молодших класів ми часто веселимося, співаємо й танцюємо. Це займає багато часу, але це працює. Можна до зубного болю вчити граматику, до п’ятого класу освоїти шкільну програму повністю і примусити дитину надовго зненавидіти предмет. А можна, не кваплячись, у прийнятному для дитині темпі навчити її просто жити англійською.

То на питання, які якості повинен мати викладач, окрім академічних, для того, щоб викладати мову дітям – це любов до дітей, та й до дорослих учнів. Також це вміння бачити в кожному з них індивідуальність, розуміти прагнення учнів. Разом із учнями викладач ставить спільні цілі, щоб разом із ними ці цілі досягати.

Дорослі учні приходять на курси англійської з різними цілями та потребами: комусь потрібна англійська для подорожей, комусь – для роботи. Є такі учні, які приходять на курси, щоб зняти тривожність у спілкуванні англійською і знайти комунікацію.

Завдання вчителя – допомогти учню відчути себе комфортно в межах свого предмету, у жодному разі не боятися робити помилки, адже не помиляється лише той, хто нічого не робить. Навпаки, помилки допомагають нам уважніше підходити до процесу й вчитися долати труднощі.

Моя улюблена викладачка сказала: “Викладання – це одна з небагатьох професій, яка дозволяє тобі постійно навчатись”. Це для мене дуже важливо, адже щодня я, будучи дипломованим викладачем, навчаюсь разом зі своїми учнями й отримую нові знання. Я маю змогу розвиватися разом із ними та з кожним роком ставати більш цінним викладачем.

Постійне навчання для вчителя – це можливість надавати якісніші знання своїм учням. Викладач не може собі дозволити стояти на місці, він має постійно розвиватися. Різноманітні курси й тренінги для мене – це звичайна справа. Такі навчання допомагають викладачам виходити на нові професійні рівні, ділитися досвідом із колегами. Одна з викладачів на таких курсах якось сказала: “Ми не навчаємо англійської, ми навчаємо людей”. І ця фраза стала для мене ключовою. Адже навіть для викладача англійської англійська мова – питання вторинне. Первинне й найголовніше – це особистість, з якою ти працюєш.

Гарний настрій – це запорука успішної роботи викладача. Свій настрій викладач завжди передає учням. Хоча, думаю, викладач, який дійсно є на своєму місці та який любить свою роботу, буде завжди мати гарний настрій. Адже він відчуватиме себе в польоті.

Викладач для дитини – це академічні знання з додаванням анімаційних заходів. Жоден учень не буде зацікавлений в отриманні знань шкільним класичним способом. Дітям потрібні емоції. Тож викладач деякою мірою є актором своєї вистави, де вдячні глядачі просять вийти на біс. Усі свої життєві проблеми і переживання викладач має лишати за порогом.

Іноді в мене самої бувають такі моменти в житті, коли важко стримати сльози. Тоді я плачу. Але в перервах між уроками. Адже душевний стан дитини – це найголовніше для викладача”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram