З роботами Олександри Сікоєвої та її бренду KNIGA знайомі не лише українки, а й модниці всього світу. Херсонка вже давно заявила про себе на модній арені, адже одяг від KNIGA ART STUDIO нещодавно побував на виставках у Парижі та Дубаї. Однак, попри те, що Олександра постійно працює над створенням нових речей, вона вирішила спробувати себе у зовсім новій іпостасі – як художницю з костюмів.

Над виставою “Територія жінки”, що стала прем’єрою у Херсонському театрі, працювала справді зіркова команда: це і головний режисер театру, заслужений діяч мистецтв України Сергій Павлюк, і українські письменники та видавці Брати Капранови, і фахівці театру.

Про те, як дизайнерка опановувала нові вміння та які результати цієї діяльності говорила із дебютанткою віч-на-віч.

Олександро, розкажи, як тебе занесло до театру, адже це твій перший досвід роботи художниці з костюмів?

Мені зателефонував головний режисер Сергій Павлюк і запропонував попрацювати з ним. Сказав, що бачив мої роботи на етнопоказах і показах осінньо-зимової колекції у театрі і йому подобається те, що я роблю. Він мені вислав сценарій, я його прочитала, а потім ми поспілкувались, і так розпочалася наша активна співпраця. У нас було мало часу, тому одразу стартувала бурхлива робота. Спочатку я відвідувала читки, потім репетиції, на яких ми з режисером обговорювали варіанти майбутніх костюмів. Він дав мені свободу дій: дослухався до моїх ідей, а інколи давав конкретні завдання, які потрібно було виконати за короткий проміжок часу. Часто на це у мене була одна ніч і ранок наступного дня. Доводилося шукати речі всюди де тільки можна: на базарах, у крамницях, а інколи в костюмерній театру. Звісно, щось ми шили спеціально, щось добирали чи замовляли. Словом, викручувались, як могли.

Чи складно було працювати із такою великою кількістю персонажів, адже у виставі задіяно близько 40 артистів?

Це було непросто, адже у кожного свої побажання. Хтось хотів коротше, хтось довше, ще хтось намагався капризувати типу – пасує чи не пасує. Тому вже наприкінці роботи я навчилась говорити фразу “Я художник, я так бачу”, яка дійсно працює (сміється).

Узагалі, я не маю спеціальної освіти дизайнера чи художника, я більше дизайнерка-практик, але до театру я дотична з дитинства, також вивчала психологію та режисуру. Утім, саме після цієї роботи я остаточно вирішила здобувати фахову освіту – художника з одягу. Мене також зацікавила робота сценографа.

А що приємно вразило чи здивувало? Були якісь несподіванки?

Одного разу мені потрібно було знайти жіночі шкіряні штани (за задумкою режисера їх повинні були одягти хлопці з балету), я знайшла їх на базарі, але було важко визначитися з розмірами. Приємно, що продавці йшли на зустріч і давали одяг із можливістю обміну, у разі, якщо той не підійде.

Також пам’ятаю, що коли я шукала штани для головної героїні вистави, то в одному з магазинів дівчина запропонувала взяти їх на примірку без грошей. Сказала, що дивиться мої сторіс і знає чим я займаюсь. Мене це приємно вразило. Це говорить про довіру. Та й узагалі, коли я, у пошуках речей, говорила людям, що я з театру, то всі одразу починали метушитись і намагались мені чимось допомогти. Це свідчить, що херсонський театр має позитивний імідж, і я знаю завдяки кому (сміється).

Чи задоволена результатом?

Так, бо картинка вийшла гарна (особливо якщо враховувати термін за який ми це зробили). Мені пощастило, бо ми працювали над сучасною виставою, тому не треба було глибоко занурюватися в історію костюму. А в модних тенденціях я ніби непогано орієнтуюсь. Загалом, після нашої плідної праці, я була дуже втомлена, але це таке неймовірне відчуття щастя і задоволення, коли ти сидиш у залі, дивишся на сцену і розумієш, що тут вкладена твоя душа. Також приємно, що цю роботу позитивно відзначив мій тато – Олександр Книга, адже у нас в родині не заведено хвалити просто так, тому те, що тато визнав мене, як художницю – для мене це велика втіха і стимул розвиватись далі.

Загалом я дуже задоволена роботою із Сергієм Павлюком, адже якщо для мене це була перша робота, то для нього – сота. Працювати із таким метром – велике задоволення. Мені пощастило працювати з професійною командою: цехом із пошиття одягу та костюмерним цехом, яким я завдячую новим досвідом.

Над чим зараз працюєш та які подальші плани?

Зараз я працюю над новою колекцією KNIGA couture. Там я представлю вечірні луки з вишуканих тканин: шовку, жакарду, оксамиту, органзи тощо. Сучасна жінка може багато, вона поєднує у собі витонченість, вроду, але попри це займає активну позицію в суспільстві. Саме тому, я відчуваю, що сукні, які мають декілька функцій та можуть трансформуватися – це саме те, що необхідно нашим модницям. Весна й літо – це найкращий час, щоб демонструвати свою самобутність. А це і є покликанням українського бренду KNIGA, який зараз продається в Дубаї, Дніпрі, ну і звісно в Херсоні.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram