Томос про автокефалію Православної церкви України – одне з найбільших досягнень з часів незалежності нашої держави, якому передував довгий та складний шлях. Перший крок зроблений. Що це означає для українців, як відбуватиметься перехід вірян до ПЦУ, якою буде роль Патріарха Філарета у новій церкві та про закулісся Об’єднавчого собору – “Українському інтересу” розповів релігієзнавець та доктор богословських наук Дмитро Степовик.

Надання Томосу про автокефалію називають історичною подією для нашого народу. Ви погоджуєтесь із цим твердженням?

Томос не можна недооцінювати. Це справді віха в історії розвитку світової церкви, і зокрема української, і навіть греко-католицької. Найцінніше у Томосі – це старт визнання Київської церкви як рівної серед рівних. Я запитав у Святійшого патріарха Філарета, чи означає ця подія незалежність нашої церкви тільки від Москви, чи й від Константинополя, який позиціонує себе як Церква-мати, хоч тут можна посперечатися. Він відповів, що Томос твердить абсолютну незалежність. Наша церква має свою обрядовість тисячолітньої давності. Вона усталена і міняти її ніхто не збирається.

От скажімо, спів. Якщо порівняти, як співають греки у Богослужінні, і як співаємо ми – то це дві великих різниці. Наш спів багатоголосний, партесний. Особливо виділяються жіночі голоси. А в них – грубі голоси, які не викликають великого естетичного задоволення. Навіть Павло Алеппський у творі “Подорож Патріарха Макарія” дуже точно порівнює спів москалів, а він схожий до греків, і спів українців. Він каже, що спів українців радує душу, підносить людину до Бога. Тобто каже не лише про естетичну частину, а й про духовну. І ми маємо зберегти свої традиції співу. Ми маємо зберегти свою національну ідентичність.

Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

Разом з Томосом, ми отримали зауваження, що в українській православній церкві не треба етнофілетизму. Бо православ’я не сприймає надмірного підкреслення своєї любові до народу. Як на мене, це абсолютно не правильна теза. Я розумію, що коли ти – громадянин Туреччини, але грек за національністю, то підкреслювати велике греколюбство на тлі ісламської держави не варто. Але ж ми не живемо під підпорядкуванням Москви, чи Польщі, чи будь-якої іншої країни. Тому тут є багато умовностей.

Вселенський патріарх Варфоломій позиціонує себе як першого по честі. Я не знаю, як це визнають інші три великі патріархати. Скажіть, де у Святому письмі є поняття серед апостолів першого, другого, третього по честі? Коли вони сперечалися, хто на небі буде ближче до Ісуса сидіти, він їм дуже суворо зауважив, що хто тепер останній – може стати першим, а хто перший – може бути останнім. Тому поняття першого по честі, скажімо, в українській традиції не існує. Так і сьогодні є вигадки, що нова церква, яка утворилася шляхом об’єднання – це якась православна церква в Україні чи православна церква України. Абсолютно не правильно з канонічної точки зору. Це в католицизмі прийнято казати: католицька церква в Італії, католицька церква в Іспанії і так далі. Але у православній церкві існує зовсім інша традиція – традиція помісності, яка йде з євангельських часів. Якщо ми уважно прочитаємо слова Івана Богослова, другу главу, звану як Апокаліпсис, то там говориться, що коли Бог дає вказівки ангелові, щоб він об’їхав усі сім тодішніх помісних церков, незалежних одна від одної, то каже: скажи Ефеській церкві, Лаодикійській церкві і так далі. Він вживає прикметникову форму. Не сказав: церкві в Ефесі, а Ефеській церкві. Ця форма значить, що вони втілені у певний національний етнічний ґрунт. І сьогодні після цього всього говорити, що не повинно бути етнофілетизму – не правильно.

Ми повинні цей Томос обов’язково пристосувати до своїх традицій. Нам було сказано, що якщо будемо дуже відходити від вимог Томосу, то його відкличуть. Звичайно, ми його ніколи не повернемо.

Зараз часто маніпулюють питанням, хто варитиме миро. Мовляв купувати його в Константинополя не вигідно.

Це традиційно їхати по миро до церкви-матері. Але ми вже й самі варили миро, коли були під Москвою. І коли в 1990 році постали як церква патріарша, теж варили у Києві. Оскільки Варфоломій зняв з Патріарха анафему, яку наклали у 1997 році, то всі його дії визнали канонічними, у тому числі і варіння миро. Бо благословляє варити глава церкви. Очевидно будуть переговори, де Епіфаній домовлятиметься про благословіння. Поки відбувається цей процес приєднання, ми не будемо виставляти претензій. І може якийсь рік чи два будемо їздити у Константинополь по миро. Звичайно, їздити туди з пустими руками не можна. Але поки маємо, що маємо.

30 січня зареєстрована Київська митрополія ПЦУ. Чи можуть Православну церкву України визнати патріархатом у майбутньому, та який статус наразі буде у Патріарха Філарета?

Ми маємо 29 років патріархат – з 1990 року, коли висвячений був перший патріарх Мстислав. Дехто каже, що Київський патріархат починається з 1992 року, коли до нас
приєднався тодішній Святійший екзарх і митрополит Філарет Денисенко. Я перепрошую, а перші два патріархи Мстислав і Володимир були не патріархами?

Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

Епіфаній уже у віці 40 років готовий бути обраний патріархом. Але так, як у нас є патріарх, то він обраний митрополитом. У майбутньому може бути й патріархом. А може й хтось інший бути.

Філарет як і був, так і залишаться духовним главою церкви і учителем Епіфанія. Він не буде патріархом-пенсіонером, бо такого поняття взагалі не існує.

Святійший також залишається настоятелем Володимирського кафедрального собору, Епіфаній служитиме у Михайлівському Золотоверхому монастирі. Більше того, Видубицький монастир, яким досі опікувався Епіфаній, переходить під пряме управління Святійшого патріарха Філарета. Матеріальна частина і нерухомість залишиться у руках патріархату, а периферія і зовнішні зв’язки за Епіфанієм.

Наскільки довготривалим та складним буде перехід до ПЦУ?

Я був делегатом Об’єднавчого собору 15 грудня 2018 року, і хочу зауважити, якщо дивитися фактам прямо в очі, то це приєднання до Київського патріархату інших православних угруповань – так їх назвемо. Тому що повністю приєдналася до Київського патріархату лише автокефальна церква. Це невеличка церква, яка відділилася під впливом п’ятої колони Москви. Це все робота кремлівських спецслужб, щоб створити три церкви, бо коли дві будуть боротися проти церкви Філарета, то може Кремль досягне цим своїх преференцій. А вийшло все навпаки. Ця створена фейкова автокефальна церква – начебто більш націоналістична, більш патріотична, більш українська, але фактично створена Москвою, у повному складі, тобто всі 14 єпископів, приєдналися до ПЦУ. Символічно, що із церкви Московського патріархату 2 архієреї – митрополит Симеон і Олександр Драбинко, які, як на мене, представляють усю церкву, прийшли на собор. Хотіли прийти 10 чи 12, але чому не прийшли – не відомо. Кажуть, були залякування і погрози. Президент Порошенко сказав, що ті, хто переходить до ПЦУ, будуть під його захистом.

Кажучи про ці всі події, зрозуміло, що процес буде тривалий. Якщо 50% народу, тобто на рівні парафій, будуть переходити, тоді й церква і вся інша нерухомість УПЦ Московського патріархату, що належала до цієї церкви, переходить. Не хочете переходити – створюйте нову російську православну церкву в Україні, будуйте свої храми, а українські будь ласка поверніть тим, хто їх будував.

Греко-католики підтримують створення єдиної помісної церкви. Чи можна говорити про приєднання УГКЦ до ПЦУ після того, як ми отримали Томос?

Теоретично – це можливо. І це звичайно потрібно для України як держави, і українців як нації. Розумієте, є різні точки зору на постання греко-католиків у кінці ХVI століття. Я, як професор Богословської академії, вивчав це питання не тільки у нас, а й багато їздив по світу. Ще задовго до 1686 року, коли ті ж константинопольці продали нас Москві, не існувало православної церкви. Вона була частково або повністю окатоличена. І цей греко-католицизм врятував наш східний обряд, бо вони не вимагали змін. Єдина вимога Папи тоді була, щоб його поминали на всіх службах. Тепер, скажу, можливе не об’єднання, а приєднання, тому що це буде потужна церква. Греко-католиків у рази менше сьогодні, хоч вони є – досить сильні і патріотичні. А нам таких і потрібно. І обряд у них схожий.

Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

Як сказав, здається, Владика Святослав Шевчук, давайте спочатку єднатися, а потім буде приєднання, а потім буде об’єднання. Тобто він не виключає, щоб церква була одна.

І якби УГКЦ сьогодні приєдналася, і увесь народ, який ще знаходиться обдурений у Московському патріархаті, плюс автокефальна і потужна п’ятимільйонна Київського патріархату – ми стаємо найбільшою по кількості віруючих православною церквою у світі.

Перевершуємо навіть на 10-15% кількість віруючих у РФ. Сьогодні ми ще другі після них. Але облік, який роблять на службах, показує, що українців більше ходить до церкви у пасхальні дні, ніж росіян. Там церкви на периферії порожні.

Чи можлива після отримання Томосу зміна церковного календаря з юліанського на григоріанський? І як ви до цього ставитеся?

Я обома руками за григоріанський календар. На церковному рівні не тільки всі протестанти і католики перейшли на новий календар, а й православні церкви: болгарська, грецька, кіпрська та всі інші. Юліанський тільки у Росії і у сербській церквах начебто залишився. Всі святкують давно уже Різдво Христове 25 грудня. Але тут така проблема, що люди можуть обуритися. Вони звикли до 7 січня. Тому треба робити поступовий перехід. Його механізм наразі не вироблений. Хоча я б це зробив різко, так як це зробив папа Григорій 4 жовтня 1582 року.

Ви були членом Об’єднавчого собору. Що цікавого відбулося у цей день?

Ще на початку заходу розгорілася суперечка. Один з наших митрополитів Михаїл Зінкевич виступив проти того, що тільки по одному кандидату від кожної церкви висунули. Третина нашого єпископату з ним погодилася. Інші ж почали переконувати, що це уже погоджено на священному Синоді, і змінювати щось не бажано, бо буде хаос. Про те, що відбувся так званий розкол довідався ведучий собору митрополит Еммануїл. І тут оголосили, що грецька делегація відлітає у Стамбул, і ніякого собору не буде. Це всіх збентежило. Ми почали
молитися. Протягом години усі повторювали: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних!”. Коли зайшов президент, він запросив Святійшого патріарха і митрополита Михаїла на нараду. Дві години вони вели переговори. Президент сказав йому, що коли обиратимуть патріарха, то Михаїл може висунути свою кандидатуру. Також пообіцяв взяти його у президентський літак до Стамбула за Томосом. Ми ж думали вже, що його кар’єрі кінець. І він дійсно був у Стамбулі, я бачив по телевізору.

Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

Голосування мало відбутися у 2-3 тури. І раптом Еманнуїл, ні з ким не порадившись, оголошує, що у першому турі усі присутні 60 єпископів ідуть на вибори. Перші троє, які наберуть найбільше голосів, ідуть у другий тур. Святійший тоді встав і каже: “Такої домовленості не було. Ми протестуємо”. Ми ще дві години чекали, поки зробили списки 60 єпископів. Голосували усі 200 присутніх. Підрахунок вели тільки представники Стамбула. Епіфаній набрав 40% у першому турі. У другому, де вже голосували 60 єпископів, він набрав 80%.

Здобуття незалежності церквою – один із головних інтересів українців. У чому ще полягає український інтерес?

Український інтерес полягає в тому, щоб зберегти наші цінності, які виробила українська нація за багато років. Ми повинні відстоювати тільки своє. Переймання чужого зробить з нас маріонетку. І цим же скористається той же Європейський Союз, у який ми точно ввійдемо. І маємо ввійти з нашими етнічними цінностями, нашою піснею, з нашим мистецтвом, культурою. У нас багато чудового. Наше сільське господарство сьогодні може прогодувати у 10 разів більше людей, ніж населення України. Ми повинні свої цінності пропагувати. І треба змінити нарікаючий характер середнього українця. Бо все у нас погано: і уряд, і сусіди, і в тролейбусах тісно, і сніг не так йде, то мороз сильний, то занадто спекотно. Треба навчити людей пишатися країною.

Передрук. Оригінал інтерв’ю був виданий у спецвипуску газети “Український інтерес”. Веб-версія доступна тут.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter