Що таке сімейне щастя та де його шукати? Що робити, якщо в шлюбі не почуваєшся щасливо? Розлучатись чи спробувати знайти компроміс? На ці питання інколи люди шукають відповідь усе життя. Однак, мене досі насторожує, коли я зустрічаю людей, що марнують своє життя, навіть не намагаючись нічого змінити, бо “дітям потрібен батько”, “у нас спільне майно” чи “кому я ще потрібен/потрібна?”. Що ж робити: терпіти приниження в надії на те, що завтра все зміниться, розлучитися чи працювати над собою? Відповіді на питання я шукала у львівського практичного психолога Богдана Збирко та протоієрея, кандидата богословських наук, ключаря катедрального собору св. Костянтина та Єлени м. Тернополя Євгена Заплетнюка.

Якщо чоловік/жінка почувають себе у шлюбі нещасною/нещасним, але водночас соціально-залежать від шлюбу, мають спільних дітей тощо. Що потрібно у такій ситуації робити?

Психолог: Тут дуже важливу роль відіграє чому вони не щасливі. З практики скажу, що найчастіше причиною нещасливого життя є перебування в стосунках. Одружені вони чи ні, мають дітей чи ні – це зміна ролей. Чоловік із домінанта став пасивним, а жінка стала тягнути сім’ю на собі. Чоловік приносить гроші як обов’язок і все. Немає чарівної пігулки, що робити із сім’єю у такому разі. Проте є стратегія. Спершу розібратися з причиною, а вона може бути зовсім іншою ніж здається, тому рекомендую робити це зі спеціалістом. Далі треба навчитись дружити, бо ще одна причина – це почуття. Вони з часом перестають виділяти звичну дозу ендорфінів вам у голову, і ви вже не ходите з ейфорійним щастям від закоханості. Вони стають практично невідчутними. Тому важливо від початку зародження стосунків спершу подружитися з дівчиною/хлопцем, а потім переходити до інтимніших відносин. Це скоріше питання комунікації ніж питання сексу. Якщо не подружитися, то за рік ви вже не захочете одне одного. Це дуже об’ємне питання. Головне що вам треба розуміти: комунікація – це найважливіше над чим треба працювати. А все решта можна поправити набагато швидше. Часто люди влазять у стосунки із непропрацьованим душевними ранами, з надією що хтось інший зробить їх щасливим. Запам’ятайте, що поки ви не щасливі самі в собі, то ніхто інший вас щасливим не зробить. Проте ваше оточення дуже впливає на ваш внутрішній ріст.

Протоієрей: Для початку ці люди мали би з’ясувати самі для себе чого вони, власне, прагнуть. Які в них плани на майбутнє. Якщо важко чи не можуть у силу певних обставин, то категорично заохочую звертатись за допомогою до спеціалістів – до духівника – священника, психолога чи психотерапевта.

Як розлучення впливає на подальшу долю людини? Чи потрібно звертатись до психолога чи психотерапевта?

Психолог: Взагалі в нас тільки зароджується розуміння важливості психологів та психотерапевтів у житті людини. Наприклад, в Америці вже давно психолог, як сімейний лікар. Це видно по голлівудських фільмах, де герої фільму постійно ходять до психолога. Кожна людина має свій набір страхів, проблем і тривог. Хтось вміє переживати події і спокійно йде собі по життю далі. А хтось старається придушити біль, забувши, чим робить тільки гірше, бо не пережитий біль переходить у невроз. Людина, яка залишає партнера теж може бути травмована. Мати постійне відчуття провини, що це вона зруйнувала сім’ю. Чи, може, від того, що вона просто втекла від відповідальності. Знову ж таки нагадую, що це все індивідуально й чарівних пігулок, порад нема.

Протоієрей: Якщо внутрішньо сімейні проблеми можна порівняти з хворобою, а їхнє рішення – з лікуванням, то розлучення – це безумовно ампутація. До того ж без жодних гарантій, що стане краще. Зазвичай усі проблеми не у вашому партнерові, а у ваші голові. Тому міняти треба насамперед голову.

Шлюб для жінки і шлюб для чоловіка. Чому, на вашу думку, сучасні люди не поспішають одружуватися?

Психолог: На це питання в мене немає чіткої відповіді, бо до мене з такими проблемами не зверталися. Це може бути страх відповідальності з боку чоловіка, а може бути страх помилитись у партнері в жінки. Або ж повна протилежність знецінення взагалі самого акту “одружитись”. Особисто для мене важливим є внутрішній зв’язок. От, що мені важливо, щоб було гармонійно у відносинах. Узаконення стосунків – це лише формальності.

Протоієрей: Шлюб – це не тільки права, але й відповідальність, а для цього треба бути дорослим, зрілим, не тільки роками, але морально, духовно. А інфантилом бути значно простіше – мама й татко за тебе все зроблять, а тобі лише лежи та дивися фейсбук і думай про нігтики. Іще можна суші додому замовити або піцу.

Церковний шлюб та державна реєстрація? Що собою являє процедура розвінчання та чи користується популярністю серед вірян?

Психолог: Церковний шлюб – релігійне питання, до нього торкатися не буду. А шлюб – це юридична формальність. Бо зараз ніщо не заважає вам розійтись.

Протоієрей: Власне, ніякої процедури “розвінчання” не існує. Це суто бюрократично – паперова процедура, відповідальність за яку лежить на єпископу та єпархіальному суді. Люди просто пишуть прохання/заяву/, готують і подають в управління пакет необхідних документів та очікують резолюції архієрея. Якщо суд вважатеме ситуацію такою, яка варта уневажнення шлюбу – розлучать. Якщо ні, то ні. Популярністю користуються, бо для того щоб вдруге одружитись чи вийти заміж треба скасувати чинність першого шлюбу.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram