У кінці серпня у Білорусі російські спецслужби незаконно затримали 19-річного Павла Гриба. Він поїхав до Гомеля на зустріч з дівчиною, з якою познайомився у соцмережах. Російські правоохоронці викрали хлопця, і вже близько трьох місяців він перебуває у СІЗО в Краснодарі. Студента філософського факультету звинувачують в організації теракту в Росії.

“Український інтерес” зустрівся з батьком юного українського політв’язня – Ігорем Грибом. Він розказав про стан здоров’я Павла, прогнози адвокатів, роль Білорусі у викраденні хлопця та боротьбу родичів українських політв’язнів за визволення своїх рідних.

Де зараз перебуває Ваш син, як він себе почуває? І що з ним сталось?

24 серпня він поїхав до Гомеля у Білорусь на зустріч з дівчинкою з міста Сочі, з якою познайомився у соціальній мережі. Йому щойно 19 років виповнилось, їй майже 18. Нічого такого, просто зустріч, двоє молодих людей захотіли подивитись один одному в очі. Потім виявилось, що це була продумана спецоперація ФСБ Російської Федерації, щоб витягнути Павла на територію третьої країни – Білорусі, щоб там його затримати та вивезти в РФ. Цей випадок чим відрізняється від інших? Його затримали на території третьої країни, такого раніше не було. І це є безпрецедентним та викликає вже багато запитань не лише у мене, але й в України стосовно подальших можливих кроків наших громадян на території Білорусі.

Давайте згадаємо, 10 серпня був візит президента Білорусі Олександра Лукашенка до Києва, де його гостинно зустріли, була дружня зустріч глав країн. Лукашенко наголосив на підтримці України, розвитку двосторонніх відносин. І буквально через два тижня, 24 серпня, відбувається затримання Павла невідомими людьми на території Білорусі у Гомелі.

Павла затримали на території третьої країни, такого раніше не було. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Нещодавно відбулась ще одна зустріч Лукашенка з Порошенком, вже в Об’єднаних Арабських Еміратах. Знову очільники країн домовлялись про розвиток економічних та політичних відносин. Що характерно. Там Лукашенко проговорив, що вже є домовленість про проведення першого економічного форуму регіонів України та Білорусі в Гомелі. Коли почув про Гомель, я здивувався, як туди можуть поїхати українці, адже там не можуть гарантувати безпеку нашим громадянам.

Після того, як викрали Павла 24 серпня, десь через три тижні у Мінську проходив форум політологів, і два наших українських політологи відмовились туди їхати та застерегли інших через невпевненість у гарантії безпеки. Факт викрадення порушив великі питання щодо безпеки перебування українських громадян на території Білорусі.

Ви сказали, що викрадення Павла було спланованою спецоперацією. Як ви вважаєте, проти кого вона була спрямована? Проти Вашого сина, проти Вас?

Вже відбувались судові засідання, ми знаємо, що йому інкримінують. Що ми знаємо на сьогодні? З цією дівчиною Павло спілкувався протягом півроку. Які питання можуть обговорювати люди в такому віці? Спочатку вони й політику обговорювали, через це у них, власне, і зав’язалось подальше спілкування. Вона нібито підтримувала українську визвольну боротьбу, виступала за повернення земель, які Росія незаконно анексувала. Згодом це переросло у симпатію, і вони вирішили зустрітись. Це те, що ми знаємо офіційно.

Те, що це затримання трапилось на тлі цих зустрічей президентів, розширення контактів між Україною та Білоруссю, може бути й збігом, а може бути й “гарним збігом” обставин та часу для російських спецслужб, щоб зашкодити розвитку відносин між нашими країнами.

Соцмережі Павла моніторили не менше, ніж півроку. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Я так розумію, що соцмережі Павла моніторили не менше, ніж півроку, коли він переписувався з дівчиною. Хоча, можливо, і довше. Коли почався Євромайдан, потім війна на сході, анексія Криму, десятки тисяч людей, звичайно, висловлювали свою позицію в соціальних мережах. Якщо виходити з цих міркувань, то справу можна завести на всіх. А законодавство РФ було адаптовано до реалій вимог уряду Росії щодо свободи слова, політичних поглядів, були внесені зміни.

Павлу інкримінують статтю 205 КК РФ – це терористичний акт, підпункт щодо заклику до здійснення терористичних дій. Ну, те, що йому інкримінують…підірвати випускну лінійку в школі, де вчилась ця дівчинка? У нормальної, розумної, свідомої людини це нічого, окрім усмішки не викликає, якби це не було прикро для сина. Можливо, вона і поскаржилась йому на цю школу, хтось її образив, написали, що треба “підірвати цю школу”. Але це ж було сказано емоційно. Жодних дій там не було і бути не може.

Тобто реальної доказової бази російська сторона немає?

Нічого, окрім скріншотів переписки в соцмережах. Правоохоронці вилучили у цієї дівчинки ноутбук, тому вони отримали доступ до переписки. Як вже ми, маючи деякі матеріали на руках, зрозуміли, що цю справу порушили після лінійки, ця дівчинка вже й випустилась зі школи, нічого не відбулось. А справа з’явилась, його оголосили в розшук. Вони почали цю спецоперацію, аби витягнути його на територію іншої країни, це підтвердила й сама дівчинка. Вона заявила, що спецслужби примусили її спонукати Павла на зустріч в Білорусі.

Це політична справа. Стаття, яку йому інкримінують є політичною. І він же зараз перебуває не у звичайному ізоляторі, а в ізоляторі №5 в місті Краснодар, який “обслуговує” ФСБ. Цей СІЗО прямого підпорядкування Москві.

Чи була у вас можливість побачитись з Павлом?

Зараз вже відбулись два судових засідання. На останній їздила моя дружина. Напередодні ми писали, адвокат писав, наші дипломати писали прохання щодо надання дозволу побачення сина з матір’ю, але російська сторона відмовила. До того ж Павла на засідання не привезли, все відбувалось у режимі відеоконференції. Тобто дружина бачила Павла лише на моніторі телевізора.

Дружина бачила Павла лише на моніторі телевізора. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

А як ви з ним підтримуєте зв’язок?

Ніяк. Телефону немає, ми написали, але відповіді немає. До нього доступ зараз має лише адвокат, консулів довго не пускали. За три місяці були лише два рази. До того ж під час відвідування примушують розмовляти російською мовою, що вже є порушенням права. Все, що не візьмеш, починаючи від затримання на території третьої країни, фальсифікація, всі дії є незаконними. Ну яке законодавство може бути у теперішній Російській Федерації? На догоду правлячій еліті. Дуже гарну фразу сказав російський адвокат Ілля Новіков, який також бореться за звільнення українських політв’язнів: “Адвокати борються не за звільнення підозрюваного в Росії, а за зменшення терміну перебування за гратами”. Апріорі зрозуміло, що людина буде сидіти. Терміни дають величезні, всі умови в цих закладах жахливі.

Ми, родичі українських політичних в’язнів, вимушені були створити громадську організацію “Родичі політв’язнів Кремля”, яка б добивалась відповідної реакції нашої держави для звільнення українських політв’язнів в РФ. Чому? Розумієте, всі дії міністерств і відомств України, все працює так, як би це мало працювати у мирний час. Тобто в умовах окупації Криму, військових дій на Донбасі держава повинна проводити відповідні дії, створювати якесь нове законодавство, але цього не сталось. Тому ми вирішили об’єднатись та добиватись, щоб до політв’язнів була відповідна увага від держави. Бо, якщо за заручників (полонені в зоні АТО – ред.) ведуться переговори на мінському майданчику, то за українських політв’язнів в Росії такого немає. Ніяка інституція в країні не займається ними зараз.

Тому ми виступаємо за те, щоб в Україні був створений інститут Уповноваженого з питань звільнення політв’язнів Кремля.

Якщо людина потрапила в біду, то це її особисті проблеми. Зараз понад 60 політичних в’язнів, Павло був 49-им. Це те, що ми просто знаємо, а скільки їх? Такий інститут, звичайно, мав би відповідні повноваження, координував роботу всіх структур, мав окремий фонд, ви ж розумієте, адвокатські послуги, поїздки, часто за тисячі кілометрів невідомо скільки разів – це ж колосальні суми. А хочеться і продуктову передачу зробити, в’язниця ж – це не курорт. Також покласти якісь кошти на рахунок ув’язненого, щоб він міг там щось собі купити.

Зараз понад 60 політичних в’язнів, Павло був 49-им. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Нашим політв’язням в РФ не надається належної медичної допомоги. Павло – інвалід дитинства. Він з дитинства перебуває на медичному обліку, регулярно приймав медичні препарати, дотримувався суворої дієти. А в тюрмі Павлу все це забороняють. Все це може привести до фатальних наслідків.

А що кажуть адвокати? Які прогнози вам зараз дають? Чого чекати?

Ми розуміємо, що вирок буде. І вирок буде обвинувальний. Я бачив матеріали. Павло підтвердив всі обвинувачення. Тобто, ви розумієте, тебе привозять в ліс з мішком на голові невідомі люди. Перший допит був у лісі. І вже там він все підтвердив, під час таких “допитів” люди зізнаються у вбивстві Кеннеді та Цезаря. Коли дружина дивилась результати аналізів, то вони свідчили про те, що його били. Коли нас б’ють, то це відображається на певних показниках нашого організму. До того ж, це ізоляція, вплив, перебування в ФСБшному ізоляторі.

Ми ознайомлювались з аудіоматеріалами та стенограмою судового засідання. Мене здивувало те, що на уточнююче запитання про місто його народження – Чернігів чи Чернівці – він відповів Чернівці. Хоча він з Чернігова. Тобто, коли людина навіть не може відповісти на таке легке запитання, про що можна казати? Хоча у нього був і паспорт, різні документи. Це говорить про той примус та тиск, під яким він там знаходиться.

Також його адвокат мені каже, що у Павла погана пам’ять. В якому сенсі? А вона відповідає, що він не запам’ятовує те, що вона йому каже. Я не можу повірити, бо він стільки знає, зокрема, як хлопець, він знає всі технічні характеристики там різних танків, літаків, зброї, калібри, дати. До того ж, він навчається на філософському факультеті у Києво-Могилянській академії. Він читав купу спеціалізованої літератури, античних авторів. Ми з ним це обговорювали, він мені багато чого нового розповідав. У нього чудова пам’ять. А зараз вже й не знаю, що й думати. Те, що відбувалось на суді та слова адвокатів наводять на різні роздуми. Що ж там з ним роблять? При рості 177 сантиметрів вага у нього 57 кілограмів.

Ви казали, що Павло навчається на філософському факультеті. А чим він взагалі цікавиться, що любить?

Раніше дуже цікавився бойовою технікою – літаками, танками тощо. Різні тонкощі, характеристики, деталі. Йому це дуже подобається. І він у цьому розуміється. Також він любить читати. При цьому книжки в нього не такі, які зараз більшість читає – фантастика, пригоди. Ні, він читав серйозні книжки, сам цікавився античною літературою, сучасною філософською та світоглядною літературою. І фільми також нестандартні, не для широкого загалу, авторські, не попсові. Він не по роках розвинутий. Різні там тусовки, пиво його не цікавило. А вони про пам’ять кажуть. У нього феноменальна пам’ять, він цитував ці книжки мені. Тому ми дуже хвилюємось через те, що каже адвокат.

Я не виключаю, що там також застосовуються й медикаментозні засоби для впливу на психіку.

Звільнення політв’язнів вирішує лише Путін. Фото:Український інтерес/Олександр Бобровський

До кого Ви ще звертались чи плануєте звертатись?

До кого я тільки не звертався. У європейських інституціях мене дуже уважно вислухали, розмовляли та виразили глибоку стурбованість. Постійно спілкуємось з Іриною Геращенко, але ж її майданчик у Мінську, там політв’язнів не обговорюють. Тобто поки в Україні не буде створена окрема інституція, користі не буде.
Ми вже звернулись до Київського Патріарха Філарета. Ми його попросили підписати наше звернення до Президента, тому що таку інституцію може створити лише Президент. Він відгукнувся, ми зараз все створили та збираємо підписи, щоб це дійшло до Президента. Хоча це питання вже порушувалось, але через певні обставини воно не було вирішено. Але далі чекати вже не можна.

Як звільнили кримських татар Чийгоза та Умерова? Звільнення політв’язнів вирішує лише Путін. Для звільнення наших політв’язнів треба задіяти будь-які зв’язки, формати. Родичі політв’язнів їздили і у Європу, виступали на різних самітах, але це нічого не дало. Але, все одно, ми використовуємо будь-який майданчик.

А як Ви вважаєте, коли Павло все ж таки повернеться додому?

Ну, дивіться, судове слідство триває не менше півроку, зараз йому продовжили арешт до 4 січня. Я думаю, що буде ще наступний суд по продовженню арешту, бо вони не встигнуть. Січень – це щонайменше півмісяця свят, потім вони мають провести, за їхніми словами, дуже важливі слідчі дії. І це займе певний час. Тому спрогнозувати зараз дуже важко. Але. При політичній волі певних людей в певних кабінетах в РФ, при переговорах, це може бути й набагато швидше. Треба боротись. Бо всі звинувачення безпідставні. Розумієте, якщо він залишиться у в’язниці, він просто помре. Тому, чим швидше ми його звідти заберемо, тим швидше врятуємо його і будемо впевнені, що Павло житиме.

Спілкувалась Юлія Далецька, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram