"Вікіпедію пишуть не янголи". Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

15 січня 2001 року вперше був запущений англомовний розділ Вікіпедії. Сьогодні їх 297 і український посідає гідне місце у вільній енциклопедії. Зокрема, у 2013 році українці запустили фотоконкурс “Вікі любить Землю”. Його суть – показати, якою красивою є наша планета. Усі знімки для цього фотоконкурсу робили волонтери. У 2017 році учасники завантажили близько 132 тисяч фотографій, і три роботи з України потрапили в топ-15 міжнародного етапу. Отже, Вікіпедія – це не просто текстові енциклопедичні статті, це поширення знань у всіх його формах, і дуже важливо, щоб українці мали доступ до цих знань своєю рідною мовою.

“Український інтерес” зустрівся зі старшим програмним директором Фонду Вікімедіа Асафом Бартовим. Він, зокрема, розповів про принципи Вікіпедії, які дають змогу подавати навіть заполітизовані теми нейтрально, про те, як волонтери захищають Вікіпедію від Кремля, про джерела інформації, яким не можна довіряти, а також про своє українське коріння.

Про нейтральність Вікіпедії

У Вікіпедії є принципи, які врешті-решт приводять до нейтральності. Типовий сценарій: хтось щось написав у Вікіпедію, і воно може бути не нейтральним, викривленим в один чи інший бік. До речі, багато хто робить неусвідомлені перекоси. Наприклад, якщо повторити те, що було в системі освіти. Ви можете думати, що так воно і було, ось факти. Але уряд дає навчальний план, який може бути не 100-відсотково заснований на фактах, бо уряд може мати власний погляд на історію. І так у багатьох країнах. Люди повторюють, що вони чули дітьми [в школі] і вважають, що це беззаперечний факт, але приходить інша людина і каже: ось документи, які доводять, що воно було не зовсім так.

Отже перша людина може написати щось і не підозрювати, що воно викривлене. Приходить хтось інший, каже: це не правда, це не точно, це тільки одна сторона історії і редагує, адже Вікіпедію може редагувати кожний. Але корективи вже можуть бути викривлені в іншу сторону. І так відбувається не тільки з гарячими політичними темами як, наприклад, Україна–Росія, але й з математикою та іншими темами. Люди мають різні погляди на речі.

Буває, що після виправлень стаття стає нейтральною, але той, хто виправляє, може занадто “перетягнути” на іншу сторону. Тоді приходить третя людина, або ж перша каже: добре, тут я погоджуюсь, було не нейтрально, але й те, що кажеш ти також не нейтрально. І от у них відбувається така собі боротьба.

Вікіпедію пишуть не янголи. Якщо зробити знімок Вікіпедії сьогодні, вона може містити упереджений контент. Прямо зараз не весь контент Вікіпедії стовідсотково нейтральний.

Ми не кажемо: ти дурний, а ти ідіот. Ми використовуємо джерела і кажемо: згідно з цим джерелом, підтверджується те, що я написав. А другий може сказати: я маю ще одне джерело, яке говорить щось інше. Через порівняння та додавання джерел ми можемо досягти історії, яка буде відрізнятися від тієї, що була написана спочатку. Разом шляхом обговорення та порівняння джерел, яке ми зробили тільки через розбіжності, дає нам більше джерел і більш складну та повну картину. І врешті-решт ми отримуємо нейтральну статтю, яка дає виключно факти без політичних чи національних контекстів. Але це ідеал. Іноді неможливо закінчити, бо ми не можемо дійти згоди, що вважати фактом.

Я наведу приклад, який не пов’язаний з Україною. Регіон Кашмір. Він вже довгий час є предметом суперечки між Індією та Пакистаном. Індія каже, що Кашмір стовідсотково індійський. Пакистан каже те саме – Кашмір наш і нелегально окупований Індією. Хто правий? Я не знаю, ви не знаєте, у цьому складно розібратися навіть історикам та політикам. Але що каже Вікіпедія?

Ситуація сьогодні така: неможливо сказати, що є фактом – Кашмір індійський чи пакистаньский. Вікіпедія робить крок назад і дає факти про суперечку та розбіжності. Там написано, що це суперечна територія. Ми не кажемо хто правий, а хто помиляється. Вікіпедія не слідує ні індійській, ні пакистанський версії, але повідомляє читачу про суперечку щодо території, а потім наводить головні тези кожної зі сторін. Вам лишаються факти: триває суперечка, аргументи обох сторін, джерела цих аргументів. Вирішуєте ви.

У такий спосіб Вікіпедія надає нейтральну інформацію про дуже заполітизовану контроверсійну тему. Але знову ж таки це ідеал. Вікіпедію пишуть не янголи і не ідеалісти. Якщо зробити знімок Вікіпедії сьогодні, вона може містити упереджений контент, бо деякі з аргументів досі опрацьовуються. Вони в процесі, який я описав: хтось написав упереджено, хтось збалансовує. Отже, прямо зараз не весь контент Вікіпедії стовідсотково нейтральний, особливо це стосується нового контенту. Але чим більше центрова чи популярна тема, тим більш нейтрально вона подається, бо багато людей слідкує за нею, обговорює її.

Про Кремлівські правки Вікіпедії

Уряди завжди мають власну версію історії та поточних подій, і хочуть, щоб у неї всі повірили. Система освіти [для цього] – більш природна річ, бо кожна країна має систему, яка, знаєте, ґрунтується на фактах, але не 100-відсотково правдивих. Сучасна Росія, як і СРСР, має такий собі інженерний підхід до історії – вони надають їй ту форму, у якій хочуть переконати інших. На мою думку, те, що нинішній лідер Росії Володимир Путін не терпимий до опозиційних точок зору – це факт.

Вікіпедія – це ресурс, який дуже широко читається. Це п’ятий за переглядами сайт на планеті. І розумна людина хоче впливати на виклад, на інформацію, яку отримують читачі. Така людина може використовувати пропаганду, може контролювати медіа, тобто все, що робив Путін. Але, ще така людина може прагнути контролювати, що з’являється як нейтральне джерело. Якщо ви можете розповісти ваш варіант історії на нейтральній Вікіпедії, то ви можете впливати на людей, які дивляться крізь вашу пропаганду, хто відкидає її. Очевидно, що є зацікавленість впливати на те, що стверджує Вікіпедія.

Хочу наголосити, що російська спільнота Вікіпедії, як і всі інші спільноти, віддана нейтральності та фактам. Отже російські вікіпедисти – це така собі опозиційна сила, бо дотримується фактів. Як і вікіпедисти Сполучених Штатів сьогодні з Трампом. Просто повідомляючи факти, ти вже в опозиції до уряду, бо уряд сповнений брехні та дезінформації. І це не заява демократа чи республіканця, це просто факт. Для всіх очевидно, що Трамп вільно бреше, і газети повідомляють про це. Говорити правду – це вже опозиційно. Як казав колись Джордж Орвелл: “казати правду – революційний акт”. В авторитарних режимах казати правду – вже повстання.

Вікіпедисти в Росії – опозиційна сила, бо дотримується фактів. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський
Вікіпедисти в Росії – опозиційна сила, бо дотримуються фактів. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Активні волонтери російської Вікіпедії не пропускають урядову “політику партії”. Але уряд може найняти людей, які намагатимуться проникнути у Вікіпедію. Волонтерам доводиться захищати російську Вікіпедію від уряду. Я не знаю чи вони повністю у цьому успішні, але безумовно йде боротьба.

Російський уряд могутній, і якщо він вбив собі щось у голову, то у нього багато ресурсів, щоб покласти на це. Можливо, є кімната, де сотня людей працює над правками Вікіпедії. Можливо, вони мають лише п’ять відсотків успішності. Тобто лише п’ять відсотків їх правок проникають, а решту видаляють, але це все одно п’ять відсотків не нейтральної викривленої інформації, яку уряд можливо, наголошую, можливо додав у російську Вікіпедію.

Вікіпедія, і це будь-який вікіпедист скаже, не надійна на сто відсотків. Якщо ви там щось прочитали і хочете переконатися у правдивості інформації, ви можете скористатися виносками, усіма посиланнями і перевірити, чи насправді вони говорили те, що говорили і самостійно виправити.

Про джерела інформації

У Вікіпедії є таке поняття як “надійне джерело”. Ми не ставимося до всіх джерел як до рівних – деякі джерела надійніші за інші. Що таке надійне джерело та як визначити чи надійна публікація? Це дуже складно. Є ті, які знаходяться на вершині шкали, наприклад, The New York Times – це надійне джерело. Це серйозна газета, у якій працюють професійні фактчекери (люди, які перевіряють достовірність інформації – прим. ред.), у них є репутація, яку потрібно захищати, а отже вони не ризикнуть оприлюднити фейк. І на протилежному боці маємо, наприклад, мій особистий блог – не надійне джерело: якийсь випадковий хлопець в Інтернеті, який може надрукувати будь-що. Посередині багато всього і вікіпедисти витрачають багато часу, обговорюючи, які джерела надійні, а які – ні.

Sputnik – це урядовий інструмент пропаганди Кремля. Я не цитуватиму Sputnik, бо це інструмент пропаганди, а не серйозна незалежна новинна організація.

Минулого року англомовна спільнота Вікіпедії вирішила, що популярна британська газета Daily Mail – не надійне джерело. Вони неодноразово публікували історії, які були цілковитим фейком. Таке сталося раз – був скандал, другий – знову скандал… І в якийсь момент вікіпедисти вирішили порахувати скільки ж вони мають цитат з Daily Mail. Видало, скажімо, 400 тисяч цитат з цієї газети по всім темам. І тоді вікіпедисти сказали: якщо вони друкували скандальні фейкові новини, то що ще може бути фейком, чи можемо ми їм довіряти? Ну, гаразд, футбольні рахунки можуть бути в порядку, бо й інші газети їх передають, і якщо вже викривити їх (сміється) це буде скандал. Але чи можемо ми довіряти іншому в газеті? Була величезна дискусія. Саме так працює Вікіпедія: я стурбований, виношу це [на обговорення], ми говоримо групою і ухвалюємо рішення. Отже рішення після довгої дискусії було: таке траплялося кілька разів, це не один поганий журналіст, це очевидно редакторська політика, керівники Daily Mail очевидно згодні з цим, і ми вирішили не використовувати газету навіть для футбольних рахунків. Хочеш результати футбольних матчів – цитуй щось інше, наприклад, Times, Daily Express, Independent. Є багато інших британських газет. І тоді вікіпедисти пройшлися по всім цитуванням Daily Mail і змінили їх на інші джерела. Звісно, більшість тих цитат були правдою, врешті-решт Daily Mail не цілковитий фейк, але ми вирішили не використовувати цю газету “поганих новин”.

Таке може статися і з іншими джерелами. Наприклад, я вважаю, що не секрет, що Sputnik – це урядовий інструмент пропаганди Кремля. Можливо я процитую Sputnik про те, що сказав Путін, бо вірогідніше, що вони напишуть саме те, що хотів сказати Путін. Але для всього іншого – я не цитуватиму Sputnik, бо це інструмент пропаганди, а не серйозна незалежна новинна організація. Однак це моя думка. У спільноті Вікіпедії ще нема рішення щодо Sputnik. В Україні ж, оскільки ви зіткнулися не тільки зі справжньою війною, а ще й з інформаційною війною, люди зацікавлені аби вирішити чи Sputnik – надійне джерело. І якщо ні – не цитувати його, не користуватися ним, а використовувати інші джерела.

А що робити, якщо я маю, скажімо, професора археології, який пише на своїй персональній сторінці на сайті університету щось про свої знахідки. Чи це надійно? Можливо, але з іншого боку це не академічна газета. Якщо ж він пише про розкопки, і каже: я знайшов це і це, його можна процитувати з його сторінки, але чи це цілковита правда? Для цього нам потрібна академічна газета, бо там це зможуть оцінити інші археологи. Потрібно зважати на критику при пошуку джерел. Нема легкого правила, щоб сказати: це надійне, а це не надійне джерело.

Нема легкого правила, щоб визначити надійність джерела інформації. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський
Нема легкого правила, щоб визначити надійність джерела інформації. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

До речі, навіть солідні газети зазвичай мають відділ новин і різноманітні журнальні відділи, відділи маркетингу, лайфстайлу тощо. І от відділ лайфстайлу може повідомити про, наприклад, морквяний сік, який покращує зір. Вони співпрацюють з відділом маркетингу та намагаються продати морквяний сік. Чи маю я цитувати це, щоб довести, що морквяний сік покращує зір? До речі, не покращує, це поширений міф. То чи є це доказом, бо я прочитав його в серйозній газеті? Та ні, бо це було у менш серйозній частині серйозної газети (сміється). От якби відділ новин написав, щось на кшталт “Нові дослідження показали, що морквяний сік покращує зір”, то можна було б і процитувати. Тож не можна сказати, що все, що друкують поважні газети, надійне, треба зважати на критику.

Про тих, хто створює Вікіпедію

Волонтери – це дуже цікава група [людей], бо вони дуже різні. Вони різного віку, професій, з усіх куточків світу, з усіх куточків України. Вони мають різні політичні та релігійні переконання, етнічне походження, але єдине, що їх об’єднує – їм не все одно на знання та його розповсюдження. Деякі з волонтерів – старшокласники, деякі – пенсіонери, професори. В український Вікіпедії найактивніший волонтер – професор Володимир Білецький, який спеціалізується на мінералогії. Він дуже гарний спеціаліст у цій галузі і проводить багато часу у Вікіпедії. Професор Білецький написав Гірничу енциклопедію і надав дозвіл на її розміщення у Вікіпедії. Фактично українська Вікіпедія має найкращі статті гірничої тематики у світі, бо вони базуються на науковій академічній праці.

Отже, у них нема як такої спільності, окрім того, щоб ділитися знаннями. Дехто робить це загально, а хтось, як Білецький, виключно у своїй галузі. Професор пише тільки про гірництво, він не пише про історію, спорт. Інші такі собі “загальники” і роблять свій внесок у різні статті. А є люди, які навпаки воліють писати не про свою галузь: я, наприклад, програміст, програмую увесь день, а вночі хочу написати про стародавню історію. Це як хобі.

Що дивовижно – ці люди витрачають свій вільний час без будь-якої грошової винагороди задля написання, змін, корегування, обговорення контенту Вікіпедії. До речі, всі фотографії, які є у Вікіпедії, зробили волонтери. Ви уявіть собі, ми маємо мультимедійну бібліотеку з 50 мільйонів об’єктів: фото, відео тощо. Всі вони безкоштовні, тобто не тільки за них не треба платити, їх можна вільно використовувати для будь-яких потреб. Ви можете змінювати їх, зробити власний плакат задарма.

От люди думають, це ж енциклопедія, як Історія Другої світової війни, але ні, це також і фотографії собак, білок. Я до того, що йдеться не тільки про текст, ми за знання у всіх його формах: енциклопедичні статті, фотографії, відео, словники, вільна бібліотека текстів “Вікіджерела”. І це все зробили волонтери, люди, які витрачають на це свій час.

Вікіпедія – це не тільки тексти, а ще й фотографії білок та собак. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський
Вікіпедія – це не тільки тексти, а ще й фотографії білок та собак. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Чому вони це роблять? Я сам був волонтером Вікіпедії, до того як почав працювати у Фонді. І можу вам сказати, що це величезне задоволення поширювати знання. Також є своє задоволення у виправленні. Можливо, не для всіх, але є такий тип людей (сміється), коли вони бачать помилку і їх це дратує, вони негайно натискають “редагувати”. Не посилають електронного листа редактору, а натискають “редагувати” прямо на сторінці, виправляють і натискають “зберегти”. Готово! Виправлено, і це чудове відчуття. Якщо ви ніколи не пробували – рекомендую. Щоразу як ви знайдете граматичну помилку абощо у Вікіпедії, натисніть “редагувати”, виправіть та збережіть. І ви побачите, що це величезне задоволення – тепер воно краще завдяки мені.

Дивовижно, що люди знаходять величезне задоволення у самому процесі, а не в тому, що вони отримають, бо це не принесе їм грошей чи слави.

Про Фонд Вікімедіа та гроші

Фонд Вікімедіа керує Вікіпедією по світу, ми оплачуємо сервери та всі інші витрати Вікіпедії, але ми не редагуємо її. Тобто ми не відповідальні за наповнення Вікіпедії. Весь контент Вікіпедії на всіх мовах написаний волонтерами. Моя робота у Фонді, зокрема, полягає у підтримці спільнот, які розвиваються, які не такі великі, як, наприклад, англомовна спільнота. Ці спільноти потребують невеликої допомоги, і я приїжджав до України, а також в інші місця, зокрема, в Індію, Бразилію, Аргентину, Чехію, Мексику, щоб підтримати спільноту місцевих волонтерів у будь який спосіб. Іноді підтримка полягає в технічному чи іншому навчанні, а іноді навіть у посередництві у конфліктах, якщо вони затягнулися надовго.

Весь рух Вікімедіа заснований на пожертвування. І ми цим дуже пишаємося. Наш цьогорічний бюджет – близько 75 мільйонів доларів, з яких понад 70% – це індивідуальні пожертвування, тобто пожертвування від звичайних людей, таких як ми з вами. Вони дають по 5, 10, 20 доларів. А інші 30% – це більші пожертвування, іноді п’ять тисяч, іноді сто тисяч доларів. Але ми пишаємося, що понад 70% – індивідуальні пожертвування, бо це означає, що ми маємо незалежність. Тобто ми не залежимо від одного жертводавця: компанії, організації або уряду, які б завтра могли сказати нам: ви маєте змінити це чи це, або щось ще. Ніхто не може нам вказувати. Це гарантує незалежне редагування Вікіпедії. От якби ми були засновані, наприклад, “Газпромом”, то чи б мали ви довіру до того, що в ній написано про “Газпром” або про Росію? Навіть, якщо контент був би високого рівня, ви будете підозрювати, що, можливо, компанія контролює, що каже Вікіпедія. І ми пишаємося, що можемо залежати від громадськості.

Вікіпедія залежить від громадськості, а не від корпорації чи уряду, який диктуватиме, що і як писати. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський
Вікіпедія залежить від громадськості, а не від корпорації чи уряду, який диктуватиме, що і як писати. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

І звісно більш заможні країни дають [грошей] більше ніж бідніші країни – це природно. Але ми справді залежимо від громадськості всюди. Люди, навіть в Індії, дають п’ять-десять доларів та підтримують нас. Власне звідси й беруться гроші.

Найбільшим пожертвуванням були три мільйони доларів. Це був грант від американського Фонду Альфреда Слоуна, який зацікавлений у науковій освіті. Вони вирішили, що однією з найкращих інвестицій, яку вони можуть зробити в науковій освіті – це підтримати Вікіпедію, бо вона сама по собі вкладає багато в наукову освіту. Всі звертаються до Вікіпедії щоб почитати про фізичні, хімічні або ж технологічні поняття, яких вони не розуміють. Отже у Фонді Слоуна вирішили, що сильна та стабільна Вікіпедія – це добра інвестиція у їх мету – в наукову освіту.

Про своє українське коріння

Сам я з Ізраїлю, працю у Фонді у Сан-Франциско, але моя бабуся народилася у селі Вербів Бережанського району (після 1990 року село відійшло до Підгаєцького району – прим. ред.) Тернопільської області. Мабуть, це ще одна причина, чому я люблю Україну – тут я почуваюся як вдома. Навіть якщо я ще не говорю українською, я звик до їжі від моєї бабусі. Першого разу, коли я приїхав до України, я з’їв гречку. Українські волонтери Вікіпедії здивувалися, що хтось із Заходу їсть гречку, бо це рідкість. Мені здається, ніхто її не їсть у Сполучених Штатах, але я гречку обожнюю, бо звик. Моя бабуся з Вербова, коли я був дитиною, готувала мені в Ізраїлі гречку. І звісно це пов’язує мене з Україною.

Про український інтерес

Гадаю, українці краще знають, що таке український інтерес. Я як іноземець не маю казати вам у чому він полягає. Але я розумію, що це незадовільна відповідь. Тому я скажу так: я познав Україну завдяки своїм відрядженням, завдяки життю тут і мові, яку я намагаюся вивчити.

Дуже важливо мати українську Вікіпедію – ви повинні мати доступ до вільних знань рідною мовою.

Я побачив натхненне суспільство і полюбив його, мені подобається, що люди тут намагаються просто жити своїм життям. Більшість української історії пройшла в тіні великих імперій, які завжди контролювали частини України або використовували її. Я переконаний, що це загартувало дуже сильну волю, сильне бажання українців жити вільно, бути народом своєї країни, вільної від впливу чи контролю імперій. Як і раніше імперія сьогодні намагається контролювати Україну. Я дуже симпатизую українській боротьбі за те, щоб просто бути незалежними.

Я думаю, що український інтерес полягає в тому, щоб бути вільними людьми, не застосовуючи насильство проти інших. І, повертаючись до Вікіпедії, я думаю, що одна річ, яка служить українському інтересу – це велика та сильна українська Вікіпедія, тому що мова – величезна частина культури. Звісно не всі українці говорять українською, деякі вживають російську, але українська мова – це серце української ідентичності. І сильна Вікіпедія українською, на моє переконання, великий компонент, який підтримує цю ідентичність.

Знову ж таки більшість українців також користуються російською Вікіпедією, бо вона більша і має більше інформації по певним темам. Тож теоретично вам не потрібна українська Вікіпедія, бо можна ж користуватися російською. Але я переконаний, що дуже важливо мати українську Вікіпедію – ви повинні мати доступ до вільних знань рідною мовою. І я знаю, що багато вікіпедистів в Україні займаються Вікіпедією саме з цієї причини – не просто поширювати знання, бо вони могли б це робити англійською чи російською, але щоб поширювати їх саме українською, щоб робити свій внесок у цю велику культурну будівлю, яку ви будуєте.

Владислав Недашківський, “Український інтерес”

Текст та фото: CC BY 4.0

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.