Народжувати дітей – сьогодні не є пріоритетом для багатьох сімейних пар. Вони відкладають цей процес, ставлячи на перше місце кар’єру, купівлю власного житла, автівки, подорожі. Так би мовити, хочуть пожити для себе. Та й виховувати дитину простіше, коли маєш стабільне матеріальне становище. Медики ж застерігають, що затягування із заплідненням може призвести до зниження фертильності – здатності організму до зачаття і народження дитини. Виносити і народити у 20 років легше, ніж у 35, наголошують фахівці.

Дослідження, опубліковане у журналі The Lancet, свідчить, що коефіцієнт фертильності, який показує середнє число дітей, народжених однією жінкою за все життя, у світі стрімко падає. Не треба плутати його з коефіцієнтом народжуваності, який обчислюється кількістю дітей на 1000 осіб на рік. Як тільки коефіцієнт фертильності падає нижче 2,1, популяція починає зменшуватися.

Науковці вивчали тенденції народжуваності у 195 країн протягом 67 років. У 50-тих роках жінки народжували у середньому п’ять дітей за своє життя. До 2017 цей показник знизився вдвічі – до 2,4 дитини на одну жінку. Поряд з цим збільшився середній вік жінок, які народжують: з 26,6 років у 1950 році до 32,1 року у 2017-му.

Коефіцієнт фертильності суттєво коливається у світі. Найвищий показник у країнах Африки: Нігер – 7,1, Чад – 6,7, Сомалі – 6,1. Рекорд побила громадянка Уганди, яка за все життя народила 44 дитини. Треба врахувати, що коли коефіцієнт вище, часто і більший рівень дитячої смертності. Лише від голоду в Африці щодня вмирає у середньому три дитини.

Читайте також: Україна, що старіє: перспективи нації

А от в економічно розвинених країнах Європи, у США, Південній Кореї та Австралії коефіцієнт фертильності набагато нижчий. Утім, це не означає, що кількість населення у цих країнах падає. Адже на показник впливає також рівень смертності та міграції. Наприклад, рівень фертильності у Китаї у 2017 році – 1,5. Але, згідно дослідженню, від 1950 року в країні кількість населення збільшилася з півмільярда до 1,4 мільярда людей. До речі, у 2016-му Китай відмовився від політики “одна родина – одна дитина”. Тепер усім китайським сім’ям дозволяється мати двох дітей.

Найменший показник на Кіпрі та у Тайвані, де жінки у середньому народжують по одній дитині. Науковці зазначають, що падіння коефіцієнта фертильності насамперед пов’язане із зростанням рівня життя та зменшенням дитячої смертності, а не з фізіологічними причинами.

Ситуація в Україні

В Україні найвища фертильність спостерігається у жінок 25-29 років, трохи нижча – у 20-24 та 30-34 роки. А що стосується коефіцієнта фертильності, то у 2017 році він становив 1,54 дитини на одну жінку. З таким показником Україна займає 191 місце у світі.

В Україні, як і в Західній Європі, поширена практика одна-дві дитини на сім’ю. За даними Державної служби статистики, серед українських сімей лише 3% виховують трьох і більше дітей. Майже чверть мають по дві дитини, і 74% – по одній. А ще півстоліття тому ситуація була зовсім інша – 8-12 дітей у родині вважалося нормою.

Значне падіння коефіцієнта фертильності призвело до скорочення народжуваності. Якщо у 2014 році в Україні народилося 396,9 тисяч немовлят, то у 2015 – близько 348 тисяч. Падіння спостерігається й у 2016 – 332, 2 тисяч. За минулий рік на світ з’явилося 306,4 тисячі малюків.

За вісім місяців цього року народилося майже 230 тисяч дітей. Натомість померло за цей час 390 тисяч громадян.

Чому так відбувається

Причин таких кардинальних змін декілька. Основні – страх і небажання сучасних подружніх пар народжувати більше двох дітей через події останніх років. А ще -нестабільний економічно-політичний стан країни, або ж через власні погляди на життя.

Частково це пов’язано також з тим, що українці почали пізніше одружуватися – жінки у середньому в 28 років, а чоловіки – в 31. Народжувати після 30 декількох дітей не усі жінки наважуються. Але вік матері – не головна перешкода для народжуваності у країні. Наприклад, в Ізраїлі чи Франції жінки у 30-34 роки народжують більше, ніж українки будь-якої вікової категорії.

У сучасному світі поширеним стало таке явище як чайлдфрі – свідома бездітність. Американський Національний центр охорони здоров’я наприкінці минулого століття зафіксував, що кількість жінок, які не бажають мати дітей, кожні кілька років зростала на 2-3 відсотки. Такий вибір супроводжується бажанням присвятити своє життя кар’єрі та самореалізації.

Читайте також: Микола Кірєєв. Я не люблю дітей. Що вам до того?

Інша річ – вимушені чайлдфрі, які через фізіологічні причини не можуть мати дітей. До цього призводять різні фактори. Найпоширенішим називають – нездоровий спосіб життя. Наприклад, в одному британському дослідженні йдеться про те, що 13% випадків нездатності зачати дитину спричинені курінням матері. В Україні ж курять 7% жінок віком від 18 до 58 років. Пасивне куріння також шкідливо впливає на фертильність, переконані науковці.

За різними оцінками, в Україні з 15 мільйонів партнерських пар до 3 мільйонів мають труднощі з тим, щоб зачати дитину. За даними ВООЗ, на планеті кожна четверта-п’ята пара страждають безпліддям.

Ще одна проблема – аборти. Їх на державному рівні вперше легалізував Радянський Союз у 20-тих роках. Тоді, як у США аборти повністю декриміналізували тільки у 1973-му, а у Франції – у 1974 році. За останні роки показники кількості абортів значно зменшилися, та все ж Україна залишається серед лідерів – за статистикою МОЗ кожного року близько 200 тисяч українок переривають вагітність. При цьому 60% абортів роблять за власним бажанням, 40% – за медичними показаннями.

Які наслідки це може мати?

За словами одного з авторів дослідження Крістофера Мюррея, нинішня ситуація може призвести до того, що кількість людей віком за 65 років, значно перевищить кількість дітей:

“Варто задуматися про соціальні та економічні наслідки суспільства, де дідусів і бабусь більше, ніж онуків. Думаю, зараз Японія уже повністю усвідомлює цю проблему, так як зіткнулася зі зменшенням населення. Але я вважаю, що проблема менше торкнеться країн на Заході, тому що там низька фертильність компенсується міграцією. Проте, на глобальному рівні міграція не є рішенням такої проблеми”.

Дослідники вважають, що країнам з низьким коефіцієнтом фертильності варто розглянути можливість припливу іммігрантів, але і це може викликати свої проблеми. Також потрібно запроваджувати у державі політику заохочення дітонародження. І це має бути не тільки матеріальна допомога. Вона зазвичай спонукає до народження дітей у неблагополучних і малозабезпечених сім’ях, які у такий спосіб хочуть заробити. Треба, насамперед, розвивати економіку, соціальні стандарти, сприяти зростанню рівня життя населення. Коли людина твердо стоїть на ногах, бачить розвиток країни і впевнена у завтрашньому дні, то страх народжувати дітей відпадає.

А можливо падіння народжуваності – не проблема, а рішення? Може так вдасться зберегти Землю від можливих глобальних катастроф, причиною яких є діяльність людства.


Ірина Савчук, “Український інтерес”

Кінець світу: які у людства є варіанти?

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.