Червонокнижний лось раптово таким бути перестав. Це вирішив Окружний адміністративний суд Києва. Мовляв, рішення міністерства екології, щодо заборони полювати сохатого – необґрунтоване.

Отже, активісти та зоозахисники, які в понеділок, 26 листопада, мерзли під будівлею суду та отримували залп зеленки в обличчя, цю битву програли. Програли й науковці НАН України, які рекомендували міністерству внести лося до Червоної книги у листопаді 2017 року.

Проте війна продовжується.

Чим керувався суд

Головним аргументом для суду стала відсутність конкретних цифр щодо популяції лося європейського в Україні та його динаміки.

У 2017-му Червонокнижна комісія НАН України рекомендувала зробити лося червонокнижною твариною, а також провести підрахунок його поголів’я. У Мінекології тоді пообіцяли це зробити по першому снігу – саме така методика лічби сохатого. Для цього міністерство виділило 600 тисяч гривень.

Читайте також: Битва за лосів

Перший, другий та навіть третій сніг результатів не дав. У середині березня в коментарі “Українському інтересу” міністр екології Остап Семерак заявив, що лося, а заразом із ним інших диких тварин, порахують німці власним коштом. Тобто оці 600 тисяч не чіпали.

“Робота вже почалася. Минулого тижня наші німецькі партнери проводили переговори з українськими компаніями, які надаватимуть технічну, організаційну та транспортну допомогу. Робота йде. Думаю, вона триватиме кілька місяців, бо йдеться про підрахунок на всій території України. Сьогодні ми також розглядаємо можливість розширити цей умовний мандат не тільки на підрахунок одного виду дикої тварини, але й на інших”, – казав у вже далекому березні Семерак.

Він тоді ще додав, що західні партнери використовуватимуть сучасні технології підрахунку, а не дідівські з якимсь там снігом.

Сьогодні маємо вже кінець листопаду, але хура й досі там – ніхто достеменно не знає, скільки лосів залишилося на території України. Власне, через це суд і скасував заборону полювати лося. І, як би прикро не було це визнавати, суд має рацію. Немає цифри – немає заборони.

Сюрреалізм українського судочинства

Утім, виходить, що суд може скасувати будь-яку постанову будь-якого міністерства. Ми з історії знаємо, що суд у змозі погасити судимості майбутньому президентові, але жонглювати рішеннями міністерств – це, мабуть, новий прецедент у вітчизняному судочинстві.

Конкретну цифру, звісно, не представили суду, але ж як бути із Червонокнижною комісією? Науковці понад дві години тоді розглядали це питання, слухали експертів зоологічної царини, проводили таємне голосування, а суд, який розбирається у статтях та підпунктах законів, просто всі ці засідання одним махом відкинув.

"Врятуйте лосів". Минулого року під будівлею Національної академії наук відбувалися численні мітинги. Архівне фото: Український інтерес/Владислав Недашківський
“Врятуйте лосів”. Минулого року під будівлею Національної академії наук відбувалися численні мітинги. Архівне фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

Рішення Мінекології щодо внесення лося до Червоної книги ґрунтувалося на висновку спеціальної комісії, на чому ґрунтувалося рішення суду – на відсутності конкретної цифри та показників динаміки? А через, скажімо, Конституційний суд можна скасувати воєнний стан? “Оппозиційний блок” уже заявляв, що оскаржуватиме рішення Верховної Ради.

Хіба в Україні 2018 року судова реформа відбулася лише на папері? У грудні минулого року президент Петро Порошенко, представляючи нову очільницю Верховного суду Валентину Данішевську, переконував у зворотному.

“Українці мають бути захищені в Україні”, – казала тоді пані Данішевська. А як щодо лосів?

Слід нагадати, що останній перепис населення в Україні проводився у 2001 році. Лосів востаннє вивчали 2009-го. Їхньої динаміки ми, на жаль, сьогодні не знаємо, проте знаємо динаміку популяції українців. Вона невтішна.

Читайте також: Україна, що старіє: перспективи нації

То що буде з лосем?

З лосем буде все гаразд. Проте, не факт, що в Україні.

У 1991 році на території нашої країни нараховувалось близько 15 тисяч лосів. Сьогодні, за офіційними даними, які витікають із форми 2-тп (її заповнюють мисливські господарства), ми маємо п’ять-п’ять з половиною тисяч.

“Мисливці кажуть, що популяція лосів стабілізувалася, але стабілізувалася вона на показнику, який втричі менший. Тому казати, що з лосем все гаразд – невірно”, – пояснював раніше “Українському інтересу” завідувач кафедри екології та охорони навколишнього середовища Київського національного університету, доктор біологічних наук Дмитро Лукашов.

Біолог пов’язує стрімке скорочення лосиного поголів’я саме з відстрілом. Свою роль тут грають чорне та сіре браконьєрство. Проте все впирається у гроші. От із кабаном чи сарною у нас жодних проблем, бо вони “не елітні”.

“Браконьєрство щодо цих видів якщо і є, то має харчовий аспект, тобто поїсти. А браконьєри, які стріляють лося – люди не голодні. Вони стріляють його зовсім з іншою метою і готові платити великі гроші за цей адреналін”, – резюмував Дмитро Лукашов.

І справді гроші там захмарні. У Фінляндії шестиденний тур із полювання на лося коштує 2200 євро. Окремо оплачуються алкоголь та гонорари провідникові. Гонорар залежить від віку впольованої тварини. Підстрелили лося, на рогах якого понад 9 відростків – викладіть 1100 євро та подякуйте гідові.

Щороку в цій Скандинавській країні видають 35-50 тисяч ліцензій на відстріл сохатих. Хижаків, скажімо, вовків у Фінляндії стало значно менше, тому доводиться регулювати поголів’я у такий спосіб. Але ж ми забуваємо про деталі.

Фінляндія вдвічі менша за Україну – 338 квадратних кілометрів. На цій території живе п’ять із половиною мільйонів людей. А лосів тут 100 тисяч. Плюс-мінус.

Сусідня Польща сьогодні має поголів’я лосів у понад 15 тисяч та мостові переходи над автобанами для диких тварин. У Білорусі 30 з гаком тисяч лосів. Ми ж вирубуємо ліси, осушуємо болота – скорочуємо ареал сохатих, через що вони досить вільно розгулюють серед людей, зокрема в Києві.

Читайте також: Лосі, змії, браконьєри та дикі кияни

Повторюємо помилки, чи не так?

З кінця XIX до середини XX століття лося в Україні не було. Ця тварина на початку минулого століття фігурувала як “звір колишньої фауни, про що свідчать численні знахідки лося на торфовищах”. Так писав у 1938 році в своїй монографії “Звірі УРСР (матеріали до фауни)” український зоолог Олексій Мигулін. Лосі до нас прийшли з Білорусі. Сьогодні ж популярний аргумент, що вони туди та ще в Польщу тікають. То, мабуть, тікають – від браконьєрів та мисливців.

Водночас, ми маємо експертні аналізи ареалу лосів у Східній Європі. До 2050 року вони можуть повністю зникнути з України. Якщо подивитися на мапу світового ареалу сохатих, то це доволі обмежена смужка в Азії, Європі та Північній Америці. Невже на українській землі ця смужка перетвориться на пунктир?

Замість післямови

Міністерство екології не згодне з рішенням суду та оскаржуватиме його. Принаймні саме таку позицію висловив очільник відомства Остап Семерак у Фейсбуці. Тобто лося, виходить, не можна полювати, поки не відбудуться усі бюрократичні процедури.

Цікаво, що по лосиному питанню є ще й друга судова справа. Її розгляд запланований на початок лютого 2019 року.

Але, поки точаться дискусії, хотілося б нагадати звідки той лось узявся. Сьогодні ми не маємо достатньої історії формування лося як виду. Найповніший матеріал по темі належить російському зоологові Миколі Верищагіну – біологу-мисливствознавцю, спеціалісту з мамонтології, який прожив 100 років. Так от за його даними, найвіддаленіші предки сучасного лося почали відокремлюватися від інших жуйних тварин 40 мільйонів років тому. Кістки тварин, відповідних нашому лосеві, були знайдені в Євразії та нараховують 100-150 тисяч років. Тобто десь у цей період була закінчена морфологічна еволюція цих тварин. Невже ми спроможні перекреслити всі еволюційні потуги одним розчерком пера? Схаменіться.

Homo sapiens, людина розумна, відокремилася від мавп 6-10 мільйонів років тому. Лось був раніше за нас. Хіба нам вирішувати жити йому, чи померти?


Владислав Недашківський, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.