Наразі Держборг України становить 77 мільярдів доларів. За оцінками українського прем’єра Володимира Гройсмана, лише цього року нам доведеться сплатити близько 5 мільярдів доларів за обслуговування боргів. А за підрахунками МВФ, необхідна сума може сягати навіть 9 мільярдів. “Український інтерес” дізнався, скільки держборгу висить на плечах в кожного українця та чому ми залізли у боргове болото.

Скинутись за державу

Обслуговування кредитів коштує нашій країні щороку близько 4% ВВП. Непідйомна сума – так оцінив 5 мільярдів на рік сам прем’єр. Якщо ж розділити ці гроші на кількість нашого населення, виходить, що лише цього року кожен українець, від немовляти до пенсіонера, має сплатити по 119 доларів за державні борги (трохи більше 3 тисяч гривень).

Загалом борг становить 77,4 мільярда доларів або більше 2 трильйонів гривень. Щоб повністю погасити заборгованість країни, населенню необхідно скинутись по 1833 долари (48 тисяч гривень). А може, доведеться викласти навіть більше, адже не факт, що у нашій країні дійсно мешкають 42 мільйони. Перепису населення не проводили уже 10 років і є побоювання, що нас насправді менше. До того ж, за звітом Світового банку, за межею бідності живе кожен четвертий українець. Таким чином, для платоспроможних громадян сума за держборг збільшується.

Грошей на виплати у держави недостатньо, а тому ми знов будемо тринькати резерви НБУ. Отже, українці можуть збідніти ще більше. І навіть новий транш МВФ у 1,9 мільярда доларів уже не рятує – Україна все одно лишається у мінусі. То чи готовий кожен із нас витратити дві тисячі доларів за борги, які брали можновладці? Питання риторичне.

Озираючись на інших

Хіба інші країни не мають більші борги? – спитаєте ви. Дійсно, найбільше коштів винні економічно сильні держави. США позичили третину від загального світового боргу – 20 трильйонів доларів, Японія – 11,8 трильйонів, Китай – майже 5.

Інфографіка: Український інтерес/ Олександра Кардаш

Здавалося б, український борг у 77 мільярдів доларів не порівняти із такими сумами. Проте справа у співвідношенні розміру боргу і ВВП. За оцінками Trading Economics, наші 77 мільярдів становлять 79% українського ВВП. А критична межа – це 60%.

Борги інших країн не такі страшні, бо їхні економіки конкурентноздатні. Ми ж маємо бути значно обережнішими, бо легко можемо стати неплатоспроможними. Україна входить до трійки найбільш ризикових країн щодо невчасної виплати відсотків чи боргу. Поряд із нами – Венесуела і Греція.

Саме тому на багатьох аналітичних сайтах ви можете бачити Україну на перших рядках за ризикованістю. Інвесторів мало приваблює наша країна, адже вони зважають на її слабкі кредитні рейтинги. Під питанням, чи зможемо ми платити за боргами.

Хто винний у наших боргах

Чи можна взагалі не брати в борг? Звісно, було б добре не бути нікому винними. Але ми маємо інвестувати у розвиток, збільшувати валютні резерви та забезпечити стабільність національної грошової одиниці. Ми імпортних товарів споживаємо більше, ніж виробляємо і продаємо самі, а за рахунок кредитів тримаємо баланс. Завдяки позикам ми гасимо дефіцит бюджету, купуємо необхідні ресурси. Саме тому багатьом країнам доводиться позичати.

Наша економіка поки не може розвиватися без зовнішньої фінансової підтримки. Але важливо, аби цю підтримку використали з розумом. Якщо гроші ідуть на розвиток країни, Україна швидко зможе повернути позичене. А от віддавати з нових кредитів старі борги, фінансувати роздуті соціальні зобов’язання – це кроки у боргове болото. Ближче до виборів українські політики збільшують державні видатки, аби завоювати підтримку населення.

Державні доходи при цьому не такі великі, і ми залазимо у борги. За даними Державної казначейської служби, доходи бюджету за чотири місяці цього року були на понад 5 мільярдів гривень меншими за план.

Експерти Світового банку вважають, що у проблемах української економіки винна державна політика, яка відстала на 20 років. Вона дуже проста: аби заплатити за старі кредити, набирають нових. А вже розбиратися з позиками буде наступна влада. Так у 2015 році уряд реструктуризував борг у 15 мільярдів доларів. На той момент проблему не вирішили, а відтягнули. Три мільярди нам “вибачили”, а решту 12 ми маємо виплатити з 2019 до 2040 року. Верховна Рада одноголосно підтримав цю угоду, яка насправді виявилася “бомбою сповільненої дії”.

Тепер чим швидше розвиватиметься наша економіка, тим більшими будуть наші виплати. Із 2021 року ми сплачуватимемо податок на економічне зростання. Якщо ріст економіки буде швидким, то доведеться викласти набагато більшу суму, ніж ми позичили.

Не МВФом єдиним

Петро Порошенко та директор-розпорядник фонду Крістін Лагард. Фото: МВФ

Найбільшим кредитором України є Міжнародний валютний фонд. У нього ми запозичили близько 20% зі всього нашого державного боргу. Ці кредити вигідні – їх дають лише під 2% річних, в той час як інші – під 7-10%.

Наразі Україна чекає на новий транш, але невідомо, коли саме його нам дадуть, адже Київ дуже далекий від виконання зобов’язань. Ми досі не створили Антикорупційний суд. МВФ також вимагає збільшити ціни на газ. Якщо нам не вдасться відновити фінансування фонду, то доведеться позичати в інших кредиторів за вищими відсотками. А це значить, що ми будемо винні ще більшу суму.

Багато експертів запевняють, що Україна може відмовитися від коштів МВФ. Так Олександр Охріменко стверджує, що гроші МВФ не мають значного впливу на українську економіку. “Україна сама нормально впорається і без позик МВФ. З початку року вона погасила боргів на 570 мільйонів доларів. Хіба хтось з українців це відчув? Ми навіть не помітимо, як погасимо ці борги”.

Такого позитиву екс-міністр фінансів Олександр Данилюк не розділяв: “Звісно, необхідно, щоб Україна не залежала від зовнішньої підтримки. Але, якщо не відновити співпрацю з МВФ, нам загрожує девальвація”.

Експерти стверджують, що якщо розірвати співпрацю, інші кредитори перестануть позичати нам гроші. Підтримка фонду вказує на реформи в країні. А без неї Україна може стати ізольованою і закритою для прямих іноземних інвестицій.

Як вилізти з боргового болота

Нашому уряду терміново потрібно змінювати підходи до управління боргом. Ситуація насправді критична: мало того, що ми винні велику суму, ще й потрібно віддавати кошти не в національній, а в іноземній валюті, яку звідкись треба узяти. Знову ж таки, це посилює проблему валютного балансу країни.

Ситуацію частково вирішило б списання боргів. Так, є програма MDRI для найбідніших країн. Але, аби взяти у ній участь, ВВП країни має становити 380 доларів на душу населення, як в африканських держав. В України ж справи не такі кепські – у нас показник майже ушестеро більший.

Але списання все ж можливе, адже МВФ теж зацікавлений у співробітництві з Україною. І така практика уже була. Уряд Польщі розумів небезпеку боргу для слабких економік, а тому Варшава домоглася співпраці з МВФ на власних умовах. У 1994 році Лондонський клуб списав половину боргів приватних банків Польщі. Перемовини на політичних засадах – це варіант і для України.

Нацбанк і далі виплачує за позики зі своїх резервів, які стрімко скорочуються. Гривня за останній тиждень уже стала коштувати на 20 копійок дешевше відносно долара. Необхідно нарешті навчитися жити по коштах, а не у кредит.

Ганна Пєшкова, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.