Нацбанк передбачає, що вже цього року блакитне паливо для споживачів подорожчає на 25%, а в наступному – ще на 15%. Масла у вогонь підливає Міжнародний валютний фонд, який вимагає підвищення вартості блакитного палива на 62%. Здорожчання мало відбутись ще у квітні, потім його перенесли на червень, на серпень, а тепер – на жовтень. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман каже, що газ здорожчає – це неминуче. То скільки ж доведеться українцям платити за блакитне паливо?

Як нові тарифи вдарять по споживачу

Зараз куб блакитного палива для громадян коштує 6,9 гривень. До кінця цього року – коштуватиме 8,6. Щойно рішення про здорожчання опублікують в “Урядовому кур’єрі”, постачальники комунальних послуг укладуть нові договори з “Нафтогазом”. Подорожчання ціни на газ неминуче тягне за собою здорожчання пов’язаних із ним послуг. Тому прем’єр обіцяє знайти таку схему, щоб тарифи на тепло зросли не кардинально.

Отже, вартість газу – це близько 60% тарифу на опалення і гарячу воду. Якщо газ здорожчає на чверть, ціни у платіжках збільшаться приблизно на 15%. Приклад: ви сплачуєте на місяць за опалення тисячу гривень. Після цьогорічного підвищення на 25% доведеться віддавати вже на 150 гривень більше. Наступного року після планового 15%-подорожчання платитимете уже 1240 гривень. Якщо ж газ здорожчає на вимогу МВФ на 62%, то доведеться віддати уже 370 гривень “зверху”.

Найбільше на собі це відчують мешканці приватних будинків, які опалюють оселі газом. Сьогодні понад 60% українців вважають нові ціни непідйомними. Оскільки перед виборами політики не хочуть псувати собі рейтинги, скоріше за все, різкого здорожчання не буде. Тарифи і комунальні послуги підніматимуть поетапно – щокварталу на 3%.

Чому тарифи зростають

За три роки і населення, і промисловість суттєво скоротили споживання газу – на чверть. Так, у 2016 році промисловість спожила 9,6 мільярда кубів, населення – 12,5. При цьому Україна щорічно видобуває близько 20 мільярдів газових кубометрів щорічно. Видобуток минулого року збільшився на 4%. А цього країні майже вистачає на власні потреби. Проте різницю доводиться докуповувати.

Свій газ значно дешевший за “покупний”. Компанія “Укргазвидобування” продає “Нафтогазу” паливо за собівартістю – у 1700 гривень за кубометр. “Нафтогаз” вже продає зі своєю накруткою. І після 2014 року, коли почалося здорожчання, компанії стали надприбутковими, задекларувавши на двох майже 70 мільярдів гривень. І поки ціни ростуть, керівництво саме собі встановлює величезні премії – цього року на них пішов мільярд та 200 мільйонів гривень.

Вартість газу в країнах Європи. Інфографіка: Український інтерес/Олександра Кардаш

Оскільки ринку газу як такого в Україні нема, вартість палива регулює Кабмін. У МВФ кажуть, що це неправильно: ціни на газ мають бути ринкові, щоб імпортери могли заходити на наш ринок. Інакше їм було б невигідно з нами конкурувати. Саме це і є основною вимогою валютного фонду – встановити ринкові ціни.

Уряд схвалив розрахунок ринкової ціни за формулою, яку називають “Дюссельдорф+”. Це середня ціна на хабі в Німеччині протягом року і плюс його повна доставка Україною. Але по факту за цією схемою ми не рахуємо досі. За цією формулою ціна на газ вже зросла б до 60%.

Компромісне – прибрати цей “плюс” з формули. Тоді сплачуватимемо за доставку газу тільки частково. Транспортування може бути не від хабу, а від іншої умовної точки, можуть обрати інший розрахунковий період – не рік, а півроку. Тоді серйозного здорожчання можна уникнути. Але МВФ висуває вимогу – 60%.

Також на біду імпортні ціни на газ на європейських біржах зросли на 20%. Лізе вгору вартість нафти, що також впливає і на високу вартість блакитного палива. Високі ціни провокують “ефект хом’яка” – газ почали активно накопичувати у сховищах. Через це на ресурс росте попит, а це, знову ж таки, веде до підйому біржових котирувань для країн з реверсним газом – таких, як Україна. Такий стрибок зафіксували у серпні.

Ще одна причина, чому дорожчає газ – прагнення встановити однакову вартість блакитного палива для промисловості і звичайних споживачів. Наразі промисловість в Україні платить більше. Але різні ціни створюють можливості для спекуляцій. Олігархи, до речі, непогано заробляють на різниці.

Домовитися з МВФ

У підписаному з МВФ меморандумі йдеться, що ціну на газ слід переглядати двічі на рік – у квітні і в жовтні. Якщо вона відрізняється від ринкової щонайменше на 10%, тариф потрібно змінювати. Насправді, крім збільшення цін, ми також не виконали ще одне зобов’язання перед кредитором – встановлення абонплати на газ і опалення.

Чому ми розглядаємо умови фонду? На обслуговування держборгу до кінця 2019 року потрібно 6 мільярдів гривень. Транш МВФ на 1,9 мільярда доларів міг би врятувати ситуацію. З 6 по 19 вересня в українську столицю завітає місія фонду, яка зокрема обговорюватиме долю цього траншу. Якщо нас не прокредитують, уряд не буде спроможним обслуговувати борги, а це означає дефолт, і це тягне за собою девальвацію гривні. Окрім того, якщо нам відмовить МВФ, грошей нам більше ніхто не дасть – ми просто втратимо репутацію на міжнародній арені.

Наразі питання не в тому, чи вистачить власного газу для населення, а в тому, де взяти кошти, щоб покрити зовнішній борг. Отже, ми або отримуємо зростання тарифів на газ, або повний крах національної валюти. І чим більше ми затягуємо з отриманням траншу, то скрутнішою стає економічна ситуація. При цьому транш важливо отримати до виборів, поки країна не втратила адекватність в очах партнерів.

МВФ, перш за все, хоче бачити в Україні збалансований бюджет. Як цього досягає країна – справа уряду. Але при підвищенні тарифів на газ держава отримає більше доходів, а отже для МВФ більше гарантій, що країна розрахується за транш. Не тільки газ – камінь спотикання у перемовинах з МВФ. Маємо ще реформу ринку землі, енергетичного та фінансового сектору.

Не тільки газ – камінь спотикання у перемовинах з МВФ. Фото: “РИА Новости”

З’їсти траншеву рибку

Цікаво, що підвищення ціни на газ вдарить не тільки по споживачах, а і по державі. Наразі субсидіантів більше половини громадян, фонд субсидій – 71 мільярд гривень. При збільшенні ціни на газ за вимогою МВФ, витрати на субсидії зростуть приблизно удвічі – якраз до тієї самої суми, яку мають нам дати в МВФ. Тоді цей кредит дістанеться нам не так вже й дешево.

Щоб не витрачати велетенські суми на субсидії, уряд та зокрема Мінсоцполітики намагатимуться жорстко відсікти тих суб’єктів, які, на їхню думку, не мають права на субсидії. Тіньовий сектор значний, тому верифікувати тих, кому дійсно необхідні субсидії, дуже важко. Тому не дивуйтеся, якщо до вас у гості прийде інспекція, щоб встановити статки.

У передвиборчий період шокувати електорат ніхто не буде. Тому слід очікувати не 60% здорожчання, а готуватися до рівнів, заявлених Нацбанком, тобто поетапного зростання ціни до 40%. Траншеву рибку з’їсти і тарифною кісткою не вдавитись ми зможемо тільки якщо український уряд і МВФ знайдуть спільну мову. А все вказує на те, що домовитися з МВФ вдасться, навіть попри те, що багато реформ ми так і не здійснили. Фонд сам зацікавлений у тому, щоб дати нам транш – ніхто не хоче другої Греції. Але ризики все одно великі, бо досі вісім варіантів перегляду цін, які Кабмін пропонував МВФ, у фонді відкинули.

Знизити вартість газу – можливо?

Вимогу МВФ критикує багато вітчизняних політиків. Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик вважає, що підстав для зростання ціни на газ насправді немає, бо нашого видобутку фактично вистачає на власні потреби. При цьому в уряді кажуть: наростимо власний видобуток – тарифи можна буде знизити.

Наростити видобуток можна, відкривши нові родовища, бо старі уже вичерпуються, а також дати доступ до видобутку газу потужним міжнародним компаніям. За умови, що в Україну прийде близько десяти компаній, лише за 2-3 роки ми можемо стати найбільшим постачальником газу в Європу.

Є варіант заощадити на транспортуванні газу і перезавантажити газотранспортну систему, якщо запропонуємо кращі вимоги європейським компаніям, які купляють газ в РФ. У нас є великі газові сховища і великий внутрішній ринок споживання. Вони можуть не лише транзитувати газ нашою територією, а ще й зберігати його.

Ще один важливий момент – енергоефективність. Як не парадоксально, низькі тарифи на газ роблять країну біднішою. Занижена ціна розбещує споживача. Чим більше газу Україна витрачає, тим більше залежить від імпортного палива. За нього потрібно платити валютою, якої держава не має.

Багаті країни вміють жити понад спромогу. Фото: gasjeans.com

У 2014 році МВФ порадив нам піднімати ціну не одразу, а поетапно. Це було потрібно, щоб протягом виграного часу ми обладнали всі квартири лічильниками тепла та контролювали споживання газу населенням. Ми цього не виконали, і “Теплокомуненерго” часто відпускали тепло взагалі без лічильників. Завдяки цьому застосовували вищезазначену корупційну схему: дешевий газ для населення списували і продавали промисловості за вищими цінами.

У наших західних країнах-сусідах на батарею ставиться спеціальний прилад-розподілювач, що заміняє лічильник тепла. Він вимірює різницю температури між теплоносієм і повітрям. Від цього показника залежить, скільки людина платить за опалення – це дозволяє їй економити кошти. Пішли на роботу – закрутили батарею, прийшли – відкрутили. Багаті країни вміють жити понад спромогу: у квартирах їхніх громадян температура сягає близько 17-20 градусів. Україна ж витрачає енергію у 7 разів менш ефективно, ніж європейські країни: ми узимку відкриваємо кватирки.

Замість того, щоб вкладати у енергоефективність, уряд витрачає кошти на субсидії. За чотири роки на них пішло майже 215 мільярдів гривень. Протягом цього часу ми могли б провести повну енергомодернізацію: утеплити будинки, замінити вікна, котли. Коштів, витрачених на субсидії, вистачило б, щоб скоротити витрати газу на 1,5 мільйона будинків по Україні. Але гроші, фактично, пішли внікуди. Тепер держава, затамувавши подих, чекає на газове рішення місії МВФ. А українці потихеньку переходять на енергоефективність за власний кошт, розуміючи, що підвищення тарифів уже не уникнути.

Ганна Пєшкова, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.