Єдиний слід невловимої злочинниці – ДНК – 15 років знаходили після вбивств, крадіжок і викрадень в різних містах Німеччини, Австрії та Франції. Вона не залишала ні відбитків пальців, ні свідків, а її спільники відмовлялися говорити. Пошуки заводили поліцію у глухий кут – злодійка майже одночасно з’являлась у різних куточках Європи, але спіймати її не могли.

Перші вбивства

62-річна Лізелотта Шленгер з німецького міста Ідар-Оберштайн 23 травня 1993 року запросила в гості сусідку. Коли сусідка прийшла, двері ніхто не відчинив. Стурбована жінка зателефонувала в поліцію. Тіло Лізелотти Шленгер знайшли у вітальні. Вона встигла розставити на столі чашки для чаювання, поруч лежали квіти. Судячи з усього, вона не очікувала нападу і сама впустила вбивцю в будинок. Той накинув їй на шию шнурок, яким був перев’язаний букет, і задушив.

Вбивця не залишив майже ніяких слідів. Слідчі опитали десятки можливих свідків, але ні на крок не наблизилися до розгадки. Єдиною зачіпкою були частинки ДНК невідомої жінки, що залишилися на одній з чашок. Поліції залишалося тільки сподіватися, що жінка попадеться на іншому злочині.

Наступного випадку довелося чекати вісім років. У 2001 році загинув 61-річний антиквар Йозеф Вальценбах з міста Фрайбург. Хтось задушив його мотузкою. Перед тим, як втекти, вбивця повісив на двері його магазину табличку “Зачинено”.

На тілі антиквара, на дверній ручці, на табличці і навіть на товарах знайшли ДНК жінки з квартири Лізелотти Шленгер. Відбитків пальців знову не було – схоже, зловмисниця знала, що робить, і працювала в рукавичках. Але хто вона? Відповіді на це питання не було.

У квітні 2007 року в німецькому місті Хайльбронн загинула співробітниця поліції. Мішель Кізеветтер та її напарник служили в елітному підрозділі по боротьбі з наркотиками. Патрульний автомобіль з їхніми тілами знайшли на автостоянці, куди вони заїхали під час обідньої перерви.


Місце загибелі Мішель Кізеветтер. Фото: Heilbronner Stimme, Ralf Seidel/AP

Двоє злочинців, які сиділи на задньому сидінні автомобіля, вистрілили в поліцейських і пішли, захопивши з собою лише їхні наручники. Все сталося так швидко, що жертви навіть не спробували дістати зброю. Мішель Кізеветтер загинула відразу, її напарник кілька місяців лежав у комі. Отямившись, він не міг згадати, що сталося.

На задньому сидінні патрульного автомобіля виявили ДНК тієї самої жінки, яку підозрювали у вбивстві Лізелотти Шленгер в 1993 році і Йозефа Вальценбаха в 2001-му.

Тепер поліція взялася за справу серйозно – знайти вбивцю колеги було питанням честі. Слідчі підняли архіви і стали шукати інші нерозкриті злочини, які могла вчинити ця жінка. Із знайдених фактів складалася несподівана і химерна картина. За 15 років вона “відмітилася” неодноразово, причому не тільки в Німеччині, але і в інших країнах. Щоразу їй вдавалося виходити сухою з води. Оскільки ніхто не знав, як вона виглядає, її прозвали “жінкою без обличчя”.

Фантастична кримінальна кар’єра

Перший збіг дала база даних з результатами аналізу крові, що залишилася на шприці в місті Герольштайн. Аналіз провели у 2001 році за наполяганням матері семирічного хлопчика, який випадково наступив на голку на дитячому майданчику. Судячи з тесту ДНК, шприц зі слідами наркотиків кинула саме вбивця з Хайльбронна. Через два тижні невловима жінка зламала трейлер на околиці Майнца і забула на місці злочину надкушене печиво зі слідами зубів і слини.

У 2003 році ту ж ДНК виявили після крадіжки з офісу в місті Дітценбах. Злочинниця зламала приміщення і забрала з собою бляшанку з дрібними грошима. Попри скромну здобич, вона діяла не менш акуратно, ніж у інших випадках.

Через рік “жінка без обличчя” брала участь у пограбуванні в’єтнамських ювелірів у французькому місті Арбуа. Сліди ДНК збереглися на іграшковому пістолеті, яким грабіжники погрожували жертві. Восени того ж року злочинниця залишила тренувальні штани, кардиган з капюшоном та інші речі у зламаному сараї в австрійському Тіролі.

У 2005 році вона повернулася до Німеччини. Її ДНК знайшли на пляшках і порожній чарці у пограбованому барі в Карлсруе, а також на кулі після перестрілки в циганському таборі у Вормсі. Останнє було особливо дивним, тому що стрілянину затіяв брат жертви. Ніяких загадкових жінок там не бачили.

Крім крадіжок зі зламом, злочинниця займалася викраденням автомобілів: близько двох десятків випадків з 2003 до 2007 року. Після вбивства в Хайльбронні її ДНК знайшли в кількох зламаних сараях в німецькій землі Баден-Вюртемберг. В березні 2008 року вона проникла в будинок в місті Нідерштеттен і викрала домашній басейн, яким давно не користувалися.

Майже сорок злочинів – і жодного свідка. Жінка воліла працювати ночами і не потрапляти на очі стороннім. Свої ж вважали за краще не базікати. Слідчі з’ясували, що іноді вона ходила на справу зі спільниками, причому завжди різними. Трьох із них вдалося спіймати. Перший був вихідцем зі Словаччини, інший приїхав з Молдови, ще один – з Сербії. Всі троє стверджували, що ніякої жінки з ними не було.

Не зважаючи на всі зусилля, у поліції як і раніше була тільки ДНК загадкової злочинниці. Як з’ясували австрійські слідчі, її генетичні особливості характерні для уродженців Східної Європи і Росії. Деякі ознаки вказували на те, що у неї світле волосся і блакитні очі. Втім, впевненості в цьому не було – точність аналізу недостатньо велика.

Сліди ДНК знаходили по всій Німеччині, в Австрії, у Франції. Це могло означати, що злочинниця вела кочовий спосіб життя. За деякими версіями, вона була бездомною або циганкою– це пояснило б її сліди на кулі в циганському таборі у Вормсі.

До листопада 2008 року німецька поліція витратила на полювання за “жінкою без обличчя” 14 тисяч людино-годин і більше 15 мільйонів євро. Було взято проби ДНК у майже трьох тисяч безпритульних, наркоманок і жінок, які вчинили тяжкі злочини, але вбивці з Хайльбронна серед них не виявилося. Не допомогли ні екстрасенси, ні 300 тисяч євро, обіцяні за інформацію про злочинницю.

Розгадка

Врешті слідчі висунули версію, що ДНК “жінки без обличчя” випадково потрапляє на місце злочину на інструментах, які використовують криміналісти. В цьому випадку вона ні в чому не винна, а всі ці злочини скоїли інші люди і, швидше за все, різні.

Сумніви зміцнилися після випадку з біженцем, який загинув під час пожежі у Франції. ДНК вбивці з Хайльбронна виявили на відбитках пальців, які він здавав в 2002 році. Оскільки біженець був чоловіком, а вбивця – жінкою, тест повторили. Цього раз його результати виявилися іншими і правдоподібнішими. Тепер ДНК належала чоловікові, а зв’язок з Хайльбронном зник.

Така помилка могла статися, якщо ДНК жінки перебувала на ватній паличці, якими беруть проби для аналізу. Як з’ясувалося, правоохоронці багатьох німецьких земель закуповували їх у єдиного виробника. Поліцейські надавали перевагу паличкам, які робили на фабриці в баварському місті Тіссау.

Ватні палички. Фото: Winfried Rothermel/AP

ДНК “жінки без обличчя” могла належати одній з працівниць фабрики. Багато з них приїхали до Німеччини зі Східної Європи і цілком підходили під опис, який склали австрійські слідчі. Щоб переконатися в цьому, у них взяли для аналізу генетичний матеріал.

У квітні 2009 року німецька поліція нарешті оголосила, що загадкова жінка знайдена. Нею виявилася 71-річна полька, яка багато років упаковувала ватні палички на фабриці в Тіссау. Вона навіть не здогадувалася про фантастичну кримінальну кар’єру, яку їй приписали.

Багато злочинів так і не розкрили, а розслідування вбивства Мішель Кізеветтер довелося починати з нуля. Справжніх винуватців її загибелі знайшли лише у 2012 році.


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.