Світова прем’єра найочікуванішої в історії кіно стрічки “Дау” мала розпочатися у Парижі 24 січня і тривати до 17 лютого. Але організатори не отримали дозволу від префектури поліції, тому показ перенесли на невизначений час. Глядачам мають показати 13 повнометражних фільмів тривалістю 700 годин. Це буде не просто перегляд кіно, а справжня подорож у часі до Радянського Союзу, запевняють творці фільму.

За 10 років створення “Дау” навколо нього з’явилося безліч таємниць, скандалів та інтриг. Режисера неодноразово звинувачували у тому, що він піддавав акторів справжньому насильству та знущанням.

Що ж насправді відбувалося на ізольованому знімальному майданчику у Харкові та чому байопік нобелівського лауреата Льва Ландау перетворився на драму з відвертими сценами, розбирався “Український інтерес”.

Що таке “Дау”

Від самого початку картина мала розповідати про життя Льва Ландау – легендарної фігури в історії радянської і світової науки. Дау – так називали великого фізика рідні та друзі. Це ім’я використовувала у своїх мемуарах його вдова Конкордія Дробанцева. Саме після прочитання цієї книги російський режисер Ілля Хржановський задумав зняти фільм. Його фільмографія на той момент нараховувала лише одну стрічку під назвою “4”. Її показували на багатьох фестивалях світу і відзначили нагородою у Роттердамі, а Хржановського прийняли в Європейську кіноакадемію.

У процесі роботи над фільмом від початкового задуму не лишилося і сліду. Режисер зрозумів, що скопіювати життя тих людей повністю не вийде. Тому героя звуть не Ландау, а Дау, його дружина з Кори стала Норою, а академік Капіца отримав нове прізвище – Крупіца. Однак у цих трьох персонажів є хоча б віддалені прототипи. А от більшість героїв проекту грають змінені версії самих себе, перенесені в інший час.

Фото: прес-служба "Дау"
Фото: прес-служба “Дау”

“Дау” – міжнародний проект спільного виробництва України, Росії, Німеччини та Швеції. Гроші на фільм виділили кілька європейських кінокомпаній, російський Мінкульт і Держкіно України. У 2008 році, після початку зйомок, бюджет оцінювали приблизно у десять мільйонів доларів. Головним спонсором стрічки неофіційно називають російського бізнесмена Сергія Адоньєва, статки якого оцінюють у 700 мільйонів доларів. Вважають, що саме завдяки його підтримці Хржановський знімав “Дау” стільки, скільки вважав за потрібне. Загалом робота над фільмом тривала майже 10 років, з яких зйомки зайняли три роки. Оскільки термінів виходу фільму не дотрималися, російське міністерство культури стягнуло виділені гроші назад через суд.

Як і де відбувалися зйомки

Більшу частину фільму знімали у Харкові. Там Ландау пʼять років працював в Українському фізико-технічному інституті. Тому й головна локація мала назва “Інститут”. Це була така собі авторитарна держава зі своїми законами. Її будували спеціально для проекту. Там не лише проходили зйомки, а й мешкали усі учасники фільму. Їм заборонялося користуватися телефоном і будь-якими іншими засобами комунікації ХХІ століття. За словами деяких учасників, їх навіть прослуховували. На знімальному майданчику постійно працювали камери. Режисер спостерігав за всіма, а монітори відключали тільки тоді, коли герої кохалися, але фіксувалося навіть це.

Також, на території інституту був аналог радянського НКВС і карцер, куди відправляли за порушення дисципліни. Тут ходила радянська валюта, яку можна було заробити, і розплатитися нею за товари. Виходити зі знімального майданчика у місто можна було ненадовго, але кожен мав право покинути зйомки назавжди у будь-який час.

За сюжетом інститут існує протягом тридцяти років – від 1938 до 1968. Іноді дія фільму відбувається в умовній Москві, іноді в умовному Харкові, але міста майже ніколи не називаються. На території інституту повністю відтворили атмосферу сталінських 30-х років.

Будівлю інституту підірвали по завершенню зйомок у 2011 році. На руїнах влаштували дискотеку.

Сценарій до фільму написав Володимир Сорокін на основі мемуарів дружини Ландау. Але більшість сцен імпровізовані. Окрім Харкова, зйомки відбувалися у Санкт-Петербурзі, Москві, Баку, Лондоні і Копенгагені.

Хто знімався у “Дау”

Професійних акторів на знімальному майданчику “Дау” майже не було. Точніше, була лише одна – українка Радміла Щоголева, більш відома як Геля у комедійному “СВ-шоу” Вєрки Сердючки. Актриса зіграла роль дружини Дау – Нори.


“Фільм – дуже серйозний, відвертий, він наскільки прекрасний, настільки неможливий. Це та ситуація, коли твоє особисте життя стає особистим життям у кіно. На тій території ти забуваєш про інше життя”, – каже акторка.

Вона зізнається, що кілька разів кидала проект, але потім поверталася. Після закінчення зйомок Радміла уже 7 років ніде не знімалася. Така умова була прописана у договорі з “Дау”. Брати участь в інших проектах актриса зможе лише після прем’єри фільму.

Радміла Щеголова у ролі Нори. Кадр з фільму

Роль її чоловіка зіграв грецький та російський диригент Теодор Курентзіс. Їхнього сина, якого у фільмі звуть Денис, зіграв музикант і співак Микола Воронов (автор хіта “Белая стрекоза любви”), академіка Крупіцу – театральний режисер Анатолій Васильєв.

На кастинг у Харкові прийшло понад 50 тисяч людей. У проекті знялися близько 300. Серед них студенти, співробітники органів держбезпеки України та Росії, безхатченки та повії. А також неонацисти під керівництвом Максима Марцинкевича, відомого під псевдонімом Тесак. Ролі вчених зіграли справжні вчені. Те ж саме зі священиками.

Гості, які приїжджали на зйомки на недовгий час, грали самих себе. Але були зобов’язані переодягатися у костюми відповідної епохи, аж до нижньої білизни. До речі, остання – найпопулярніший костюм персонажів у кадрі. Серед запрошених – театральні режисери Ромео Кастеллуччі і Дмитро Черняков, художниця Марина Абрамович, продюсер і постановник Олександр Шейн, художник Володимир Дубосарський і безліч вчених з усього світу. Їм, до речі, Хржановський виділяв лабораторії та хороші квартири. А ті, хто грав кухарів, охоронців, офіціантів, робітників, листонош, прибиральників, жили у радянських бараках.

Засвітилися у фільмі й українські політики, такі як екс-регіонали Михайло Добкін і Нестор Шуфрич, екс-депутат Михайло Бродський та колишній голова Києва Леонід Черновецький. Знімався й журналіст Дмитро Гордон. Його роль – комбриг.

Дублювали фільм світові зірки: Моніка Беллуччі, Фанні Ардан, Ізабель Юппер і Жерар Депардьє.

Насильство і сексуальні сцени

Бійки, насильство і секс у фільмі справжні. Кожного учасника “Дау” попереджали про можливість таких сцен та наслідки проекту, у який він вступав, а також про ризики.

Коли між учасниками зйомок виникали бійки, автори майже ніколи не втручалися. Усе знімали на камеру, включаючи найінтимніші моменти. Після монтажу учасникам обов’язково показували фрагменти з їхньою участю. Вони могли не погоджуватися на публічний показ.

У фільмі є сцени сексуального насильства: директор Інституту намагається примусити до сексу секретарку, а співробітник органів держбезпеки гвалтує буфетницю пляшкою. У другому випадку роль зіграла жінка, яка застосовує БДСМ-практики і дала згоду на зйомки. Жодна з них не скаржилася і обидві погодилися на показ цих сцен.

Інший учасник зйомок зізнавався, що його спеціально напоїли, після чого він зайнявся сексом із дівчиною. На ранок він нічого не пам’ятав, але розповів, що Хржановський маніпулює людьми на знімальному майданчику. У нього немає сценарію, але є план, за яким він змушує діяти інших. Під час роботи панує постійне психологічне та сексуальне насильство.

Від насильства під час зйомок постраждав і американський художник – помічник Марини Абрамович Ендрю Ондрежак. Його побив і зґвалтував відомий російський неонацист Максим Марцинкевич із друзями. Також на зйомках Марцинкевич відрізав голову живій свині. Зараз він відбуває десятирічний термін у колонії суворого режиму за напади на людей.

Хто і як зможе подивитися фільм

Спочатку стрічку планували показати на Каннському кінофестивалі 2011 року, але постпродакшн затягнувся. У 2014 році у Канни привезли уривок з “Дау”, з якого глядачеві було мало що зрозуміло. Навесні 2018 року Хржановський вперше представив п’ятигодинну версію стрічки на закритому показі у київському кінотеатрі “Жовтень”. У Росії показ найближчим часом не планується через цензуру.

Світова прем’єра повного формату мала відбутися у жовтні 2018 року у Берліні. Хржановський планував заново відбудувати частину Берлінської стіни на центральному бульварі Унтер-ден-Лінден. Він хотів орендувати квартал, обнести його муром і пропускати глядачів всередину за платними візами. Але місцева влада в останній момент йому відмовила, і прем’єру довелося перенести в Париж. Та у планах режисера все ж є показ у Берліні, а також у Лондоні. Коли – невідомо.

Фільм показуватимуть відразу на трьох локаціях: у театрах Шатле та де ла Вілль, і у Центрі Помпіду. Там збудували декорації, у яких відтворили атмосферу радянських наукових лабораторій і тогочасних квартир. Частину приміщень обшили червоним оксамитом і повісили там портрети радянських вождів. Відвідувачам запропонують надіти шолом, у якому за допомогою електричних розрядів можна досягти оргазму.

Щоб потрапити на територію “Дау”, доведеться здати всі електронні прилади, заповнити анкету і заздалегідь придбати візу. На шість годин – 35 євро, на добу – 75 євро, на три тижні – 150 євро. Перед переглядом глядачі мають пройти бесіду з священником або психологом. Для цього обладнали спеціальні кабінки. Потім свою розмову можна буде переглянути, адже усі дії відвідувачів на території показів будуть записувати камери, як любить режисер.

З опису фільму здається, що нічого подібного досі не існувало. Щоб зробити висновки, його треба переглянути. Глядачам, які важко переносять сцени насильства, краще цього не робити. Чи стане “Дау” революцією у кіно – передбачити неможливо. Але те, що він уже в історії, як щось унікальне й божевільне – факт.


Ірина Савчук, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.