В’ячеслав Васильченко
Лінгвіст, автор детективів, журналіст

В’ячеслав Васильченко. Дещо про тату (ІІ)

Татуювання певною мірою відображає внутрішній світ людини. Фото: Unsplash/Jake Davies
Татуювання певною мірою відображає внутрішній світ людини. Фото: Unsplash/Jake Davies

Продовження. Частину першу читайте тут.

Сучасні люди продовжують вірити в оберегову силу тату. Існує думка, що в нанесеному малюнку об’єднуються енергетика його символу та енергетика майстра. Часто натільний малюнок (скажімо, зображення всієї тварини або її голови) сприймають як своєрідний тотем, що стає на захист “хазяїна”. У такий спосіб людина доповнює себе тим, чого їй бракує: тату додає нового сенсу, ліквідує порожнечу, запускає позитивні зміни, гарантує невразливість. На цьому ґрунті розвинулася віра в те, що тату містичним чином керує поведінкою людини, здійснює вплив на її долю. Воно бере активну участь у формуванні особистості. Водночас у деяких великих компаніях та організаціях упереджено ставляться до тих, хто має татуювання. Таких людей не приймають на роботу, незважаючи на високий професійний рівень та прекрасні особистісні риси.

У татуюванні певною мірою відображається внутрішній світ особи, воно виступає її енергетичним символом. Поряд з виконанням естетичної функції тату несе в собі інформаційний код, у якому приховані духовний і душевний стани людини. Воно відбиває відсторонений або навіть заангажований погляд на себе збоку. Водночас за допомогою тату легко можна приховувати шрами чи інші негаразди на поверхні шкіри.

Завдяки тату можна приховати шрами чи інші дефекти шкіри. Фото: соцмережі
Завдяки тату можна приховати шрами чи інші дефекти шкіри. Фото: соцмережі

Для декого татуювання перетворюється на своєрідну хворобу, таку собі “татузалежність”. Зробивши перше, людина не може зупинитися, постійно поповнюючи “колекцію”.

В Україні немає закладів, де б навчали мистецтва тату. Потрібні знання та вміння передаються “із вуст в уста” – безпосередньо від майстра до майбутнього татуювальника. Щоправда, працює багато курсів, де за відповідну плату й приблизно десять-п’ятнадцять днів обіцяють навчити всіх премудростей ремесла. Зрозуміло, що це неможливо, навіть за непогані гроші.

Крім практичних навичок, майстер тату мусить мати художнє, образне бачення. Досвідчений татуювальник ніколи не повторюється. Для кожної людини він готує окремий ескіз, що може відійти дуже далеко від каталожного зразка. Усе більшої популярності набувають індивідуальні художні роботи й навіть портрети.

У майстрів тату існують улюблені теми та власні табу. Дехто надає перевагу малюнкам зі світлою енергетикою, комусь подобаються зображення, пов’язані із жахіттями та світом потойбіччя. Одні майстри принципово “не б’ють” кримінальну тематику, символіку негативного спрямування, а також ту, що суперечить християнству. Інші виконують будь-яке замовлення.

Рік Дженест, більше відомий як Зомбі Бой. Своє прізвисько модель отримав через татуювання на все тіло. Заподіяв собі смерть у 2018 році
Рік Дженест, більше відомий як Зомбі Бой. Своє прізвисько модель отримав через татуювання на все тіло. Заподіяв собі смерть у 2018 році

Специфікою роботи майстра тату є те, що людська шкіра має низку індивідуальних особливостей, а також те, що та сама фарба по-різному проявляється в різних клієнтів.

За свідченням татуювальників, чоловіки найчастіше наносять тату на передпліччя й лопатку. Жінки віддають перевагу попереку.

У різний період у татуюванні модними бувають різні “теми”. Попит на виготовлення тату постійно зростає, хоча найчастіше їх замовляє молодь. Стереотип щодо того, що татуювання – це знак людини, котра зробила як мінімум одну “ходку на зону”, канув у Лету. Усе більше людей починає розуміти естетику тату, те, що це все ж таки красиво.

Сучасну моду на татуювання православна церква вважає гріхом, як і кожен переступ Закону Божого, і забороняє робити наколювання на тілі дітям Господнім, адже натільні малюнки широко використовувалися язичниками. Під час вступу до духовної семінарії існує практика перевірки тіл абітурієнтів щодо наявності татуювань, адже, як сказано у Святому Письмі, “…ваше тіло – то храм Духа Святого…”. Водночас католицька церква не має нічого проти татуювань. Коли тубільців колонізованих земель навертали в християнство, їм наносили натільні малюнки у вигляді хреста або розп’яття. Це гарантувало, що новий християнин не зможе перейти до іншої віри. Нині існує доволі багато асоціацій християнських татуювань, що мають офіційну реєстрацію. Серед переліку їхніх послуг – татуювання за канонічними текстами та біблійними сюжетами. Такі натільні зображення навіть освячують.

Масова поява в наших майстрів наприкінці дев’яностих сучасного устаткування дала змогу піднести мистецтво тату на новий, значно якісніший рівень. Нині в Україні тату-релігія і тату-політика активно розвиваються, зазнають істотних змін насамперед завдяки креативному підходу українських майстрів, що вдосконалюють матеріальну базу і власні вміння, розробляють оригінальну стилістику, масово проводять тату-фестивалі.

Татуювання бувають постійні, тимчасові (або “менді”) й косметичні. Постійні вводяться під шкіру з використанням голок. Якщо постійне татуювання виконане правильно, а вибрана фарба якісна, таке тату не втрачає кольори протягом усього життя того, кому його зробили. Тимчасове тату (поширене в Індії, Північній Африці та на Сході) належить до татуювань досить умовно, адже являє собою зображення, зроблене з використанням хни. Гама кольорів коливається від рожевого до темно-коричневого. Усе залежить від складу барвника й типу шкіри. Тримається воно два-чотири тижні. Косметичні тату часто використовують, щоб ліквідувати вади шкіри або нанести татуаж (перманентний макіяж). Розрахований татуаж на три-п’ять років.

Мехенді або ж менді дуже популярне в Індії. Це розпис хною, який тримається кільки днів чи тижнів. Фото: Unsplash/James Douglas
Мехенді або ж менді дуже популярне в Індії. Це розпис хною, який тримається кільки днів чи тижнів. Фото: Unsplash/James Douglas

Не так давно стали модними комбіновані татуювання. Техніка їхня така: частина малюнка наноситься звичайним способом, а частина – “шрамуванням”. При “шрамуванні” під місцевим наркозом скальпелем на шкірі роблять невеликі надрізи. Татуювальник бере потрібну фарбу й наносить її на розріз, утираючи в шкіру. В результаті з’являється опуклий малюнок. Оскільки ця процедура дуже болюча, технікою “шрамування” часто роблять лише певну частину (елемент) малюнка. Водночас “шрамування” – процедура доволі небезпечна. Таке натільне зображення гоїться тривалий час, а шанс “підчепити” інфекцію значно зростає.

Про популярність серед сучасних людей нанесення на тіло найрізноманітніших малюнків свідчить той факт, що останніми роками тату-салони почали з’являтися як гриби після дощу практично в усіх країнах. А в розвинених – їх відкрито в кожному місті, майже на кожній вулиці. Багато салонів можуть похвалитися, що серед їхнього персоналу – вправні й талановиті майстри, здатні надавати справді висококваліфіковані й безпечні послуги. Останньому нині надають великого значення. Однак татуювання в студії такого рівня має доволі високу ціну. Коли ж робити тату в салоні, про репутацію якого нічого не відомо, є ризик завдати здоров’ю серйозної шкоди чи навіть і поставити на кін життя. Статистика свідчить: особи, що “обпеклися” через неякісне обслуговування, потім більше ніколи не наважуються зробити процедуру татуювання ще раз.

Якщо людина вирішила “набити” тату, вона має проконсультуватися в майстра. Той довідується в потенційного клієнта про стан його здоров’я та перевіряє шкіру. Далі він пропонує вибрати кілька малюнків і, вислухавши побажання, часто сам допомагає клієнтові в цьому. У салоні з висококваліфікованим персоналом за описом клієнта татуювальник має підготувати ескіз індивідуального замовлення. Якщо все відбувається не так, краще з таким салоном попрощатися.

Після того як малюнок вибрано й узгоджено, татуювальник переводить його на кальку, і, вже коли майбутнє тату схвалене клієнтом, його переносять на тіло, використовуючи спеціальну копірку. Місце, куди наноситиметься зображення, обов’язково оброблюють антисептиком. Якщо ж цього не зроблено, слід або попросити майстра зробити дезінфекцію, або відмовитися від татуювання.

Нанесення тату – процедура доволі неприємна. Тому часто вдаються до місцевої анестезії. У процесі виготовлення малюнка голка проколює шкіру, розтягує її та заливає фарбу. Відбувається травмування шкіри. Високоякісні тату гладенькі, не мають жодних дефектів, позбавлені синюватого кольору. У клієнта салону тату не повинно бути медичних протипоказань, захворювань шкіри та нервової системи, високої температури, протипоказано татуювання алергікам, неповнолітнім, тим, хто перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння.

Після нанесення татуювання шкіру треба ще раз обробити антисептиком. Далі свіжу “рану” вкривають спеціальною пов’язкою, обробленою загоювальною маззю. А майстер має проінструктувати клієнта про догляд за тату під час загоювання шкіри.

За “свіжим” малюнком слід доглядати відповідним чином. Особливо це стосується періоду загоювання. Цей час небезпечний тим, що є шанс підхопити інфекцію. Часто-густо це відбувається саме через те, що в рану потрапляє бруд. “Свіже” татуювання варто змащувати лікувальними мазями, оберігати від води та сонця. Взагалі, тут потрібна специфічна “техніка безпеки”, адже недотримання правил, швидше за все, призведе до небажаних наслідків. Так, можна легко “підчепити” ті хвороби, що передаються через кров.

Першу електричну татуювальну машинку запатентували наприкінці XIX століття в США.

Такою машинкою орудують тату-майстри. Фото з відкритих джерел
Такою машинкою орудують тату-майстри. Фото з відкритих джерел

Головний інструмент татуювальника – це голка. Використання дуже гострої голки дає змогу нанести якісний малюнок. Також завдяки їй значно меншим є відчуття болю, хоч він все одно залишається. Тупа голка завдає нестерпних страждань, а краї малюнка, нанесеного нею, рано чи пізно втратять чіткість, сам же він стане невиразним та негарним.

Найпопулярніші голки – з нержавіючого сплаву, куди входять нікель, платина і легована сталь. Татуювальна голка з одного боку заточується під “кулю”. Це робиться для уникнення непотрібного пошкодження шкіри та глибокого введення фарби. Під час використання звичайно заточеної голки шкіра дуже кровоточить, а ризик інфекції значно збільшується. Сам же малюнок, коли загоїться, може зазнати деформації.

Останнім часом у тату-салонах почали використовувати новий тип голки. Це кілька спаяних у шаховому порядку й розташованих у два ряди голок. Нанесення тату таким пристроєм завдає менше хворобливих відчуттів, однак не ліквідує ризику занесення інфекції.

Абсолютно безпечні стерильні голки, призначені для одноразового використання. Проте безпека гарантується лише в тому разі, коли розірвали пакет і дістали “інструмент” безпосередньо перед очима клієнта. Голки багаторазового використання мусять добре дезінфікуватися після кожного сеансу. Стерилізація здійснюється в крафт-пакеті при температурі сто тридцять градусів за Цельсієм протягом двох годин.

Голка вводить під шкіру певну кількість барвника, який поглинається спеціальними клітинами – макрофагами. Пігмент далі підшкірного шару не йде, перебуваючи всередині клітин упродовж усього життя людини.

Практично в будь-якому тату-салоні виконують також реставрацію старих татуювань. Пігмент наносять за тим самим принципом, що й роблять нове тату. На стару фарбу по тому ж контуру наносять нову. Якщо клієнт має бажання, у малюнок можуть внести певні корективи (скажімо, додати іншого кольору чи змінити розташування ліній).

Коли ж тату людині набридає, його можна безслідно вивести лазером. Якщо ж травмовано шкіру, залишається шрам. Цікаво, що старі натільні малюнки (ще радянських часів) виводити значно легше й простіше. Набридлий малюнок можна також “забити”. У такому разі на нього наносять новий. Однак зробити це здатен тільки справжній “ас”, бо в результаті часто з’являється розмита, нечітка пляма.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.