(Не)дитячий погляд: школярі з Донбасу випустили книгу про війну

Підлітки з зони АТО видали збірку есе про війну. Фото: Український інтерес.

31 травня у Києві презентували збірку історій “(Не)дитячий погляд на війну”, які написали діти із тимчасово окупованих та прифронтових територій. Збірку приурочили до Дня захисту дітей.

108 юних авторів написали 111 есе. Це історії про життя на прифронтових та окупованих територій на сході України, а також у Криму. Частина підлітків отримала новий дім в інших регіонах країни, інші ж продовжують жити на лінії фронту. Близько третини авторів вже закінчили школу, проте період їх дорослішання припав на війну. Наймолодшому автору всього дев’ять років.

“Життя з чистої сторінки насправді важке, тому що перше, з чим зіштовхується людина під час переїзду, це невизначеність. Люди думають, що коли ти переїжджаєш, то лишаєш війну там. Але насправді, вона завжди в тобі. Поки там твої рідні і війна триває, вона в тобі”, – розповідає Ася Радько із Антрациту. Тепер вона мешкає у Львові.

Підлітки з зони АТО видали збірку есе про війну. Фото: Український інтерес.

Сама збірка була видана за підтримки Європейського Союзу та Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін “Нова доба”, зокрема керівника інформаційного відділу Тараса Олексина.

“Ми вирішили, що найправильніше буде створити збірку історій, при чому не вигаданих, а тих, що справді траплялись з наймолодшими членами нашого суспільства. Вони завжди найбільш вразливі до різних катаклізмів, а тим паче таких, як війна. І коли ми у жовтні 2017 року оголосили так званий антиконкурс, де не планували ні обирати переможців, ні переможених, а хотіли просто познайомитись із досвідом дітей, ми були вражені із кількості тих історій, які дійсно чіпляли за живе. Ми отримали 138 історій. Не всі з них увійшли до збірки. Досвід був різний, тому й історії різні” – розповідає про книжку Тарас Олексин.

Підлітки з зони АТО видали збірку есе про війну. Фото: Український інтерес.

Книга має сім розділів та вміщує історії про життя до війни, переселення, життя у зоні бойових дій, про батьків-військових, прифронтові території, волонтерство, й історії тих, для кого війна далека, але водночас близька.

Багато хто із підлітків каже, що вони почали більше цінувати своє життя та близьких після війни. Громадська діяльність та участь у проектах допомагала їм відволіктись від проблем. Вони шукають позитив у всьому – що без переїзду, не знайшли б нових друзів, не отримали б новий досвід. Серед проблем – відсутність знайомих, невизначеність, сум за рідним краєм та страх за рідних.

Дехто приховував свій статус внутрішньопереміщеної особи, бо вважав це плямою на їхньому житті. Але участь у збірці допомогла їм признатись собі та іншим, що бути переселенцем – не страшно. Учасники наголошували, що ціль есе – розповісти правду, а не викликати жалість.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.