У Національній музичній академії обрали нового ректора

У Національній музичній академії обрали нового ректора

Ректором Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського обрано Максима Олеговича Тимошенка. В день музики, 1 жовтня, інформація про це з’явилася на сайті Міністерства культури України. Цьогорічні вибори ректора НМАУ стали унікальними – вперше в історії українських вишів виборам передували публічні дебати кандидатів і вперше самі вибори  транслювались в прямому ефірі. Безпрецедентною була і студентська активність,  увага мистецької громадськості і,  врешті увага ЗМІ до цих виборів. Унікальним є і той факт, що новообраний ректор є сином одного з попередніх ректорів. Але про все по порядку.

Історія

Національна музична академія,  а раніше – київська консерваторія веде – свою історію з 1913 року. Тоді Київське музичне училище при Російському музичному товаристві (РМТ) отримало статус вищого навчального закладу і стало консерваторією. Тому посприяв особисто Сергій Рахманінов, який приїхав до Києва для перевірки рівня підготовки студентів і залишив схвальний відгук.

За більше ніж столітню історію Київською консерваторією керували 11 музикантів,  більшість з яких були видатними виконавцями і викладачами. Згадаємо їх:

  1. Володимир Пухальський (1913-14), піаніст, вчитель Володимира Горовиця;
  2. Рейнгольд Глієр (1914-18), композитор, вчитель Бориса Лятошинського;
  3. Фелікс Блуменфельд (1918-22), піаніст і диригент, серед його учнів – Натан Перельман;
  4. Костянтин Михайлов (1922-34), піаніст, серед його учнів по класу фортепіано – Лев Вайнтрауб і Жанна Колодуб;
  5. Абрам Луфер (1934-41 і 1944-48), піаніст, серед його учнів по класу фортепіано –композитор Ігор Шамо;
  6. Олександр Климов (1948-54), диригент, згодом – головний диригент Київської та Ленінградської опери;
  7. Андрій Штогаренко (1954-1968), композитор, серед його учнів – відомі композитори Ю.Іщенко, О. Костін, М. Степаненко;
  8. Іван Ляшенко (1968-1974), музикознавець, згодом – академік-засновник Академії мистецтв України і автор знакової монографії “Національне та інтернаціональне в музиці”;
  9. Микола Кондратюк (1974-83), оперний співак, серед його учнів – В.Антонюк та М.Шопа;
  10. Олег Тимошенко (1983-2004), хоровий диригент, серед його учнів – майбутній керівник капели “Думка” Євген Савчук;
  11. Володимир Рожок (2004-2018), хоровий диригент.

За часів незалежності України

Найдовше – 21 рік, посаду ректора обіймав Олег Семенович Тимошенко. Чимало випускників 1990-х років згадують його із вдячністю, зокрема й автор цих рядків. За його часів консерваторія пережила економічну кризу 1990-х, отримала статус національного вишу, власне була перейменована в “музичну академію”, а також вперше провела конкурс диригентів імені Стефана Турчака.

Протягом останніх 14 років посаду  ректора обіймав Володимир Іванович Рожок, також хоровий диригент за освітою і автор монографії, присвяченої Стефану Турчаку. Втім, його діяльність оцінюється неоднозначно. Високо оцінюють музиканти старшого покоління, які  2016 року об’єднали зусилля, щоб зробити Володимиру Івановичу неординарний подарунок – збірку спогадів і привітань до 70-річного ювілею. Серед них – відомі композитори М. Скорик, Є. Станкович, А. Гаврилець, диригенти А. Авдієвський та Є. Савчук, керівники мистецьких вишів Харкова, Львова, Одеси і Мінська тощо. Ми не можемо пригадати жодного іншого українського митця, який був би вшанований подібною збіркою ще при житті.

Протилежну оцінку натомість дають В. Рожку музиканти молодшого покоління – йому не можуть пробачити членство в Партії Регіонів, від якої він у 2012 році балотувався до Верховної ради, а покинув лише у березні 2014. Крім того, студенти свідчать про негаразди в гуртожитку – від заборони користуватись електроприладами до заселення сторонніх осіб, а також закриття їдальні, де в часи О. Тимошенка  можна було добре й недорого пообідати. Звучали і звинувачення в корупції та фінансових зловживаннях, втім наскільки вони правомірні – покаже аудит, який має намір провести новообраний ректор – Максим Тимошенко.

Яким чином Володимир Рожок міг зібрати настільки полярні, протилежні оцінки?  Конфлікт світоглядів? Конфлікт поколінь? Так чи інакше, але цей конфлікт врешті й призвів до безпрецедентно гарячих виборів 2018 року.

Вибори

Ще навесні 2018 року очікувалося, що В. Рожок запропонує свою кандидатуру на третій термін і його кандидатура буде безальтернативною. Втім, у червні 2018, коли термін дії контракту закінчився, він цього не зробив, а Міністерство культури неочікувано для багатьох призначило виконувачем обов’язки ректора Максима Тимошенка, який на той час обіймав посаду проректора в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв. Відповідний наказ вийшов за підписом Р. Карандєєва.

А вже наприкінці липня так само неочікувано Р. Карандєєв змінив свою думку і замість М. Тимошенка призначив на посаду в.о. ректора Анатолія Бровія, який обіймав на той момент посаду першого проректора НМАУ. Це рішення спричинило до ланцюга подій, детальний опис яких міг би стати основою детективного роману. Так, спочатку в ректорському кабінеті з’являються російськомовні особи, які намагаються не допустити  А. Бровія до роботи, і звільняють його лише з приїздом поліції. Потім – заява М. Тимошенка про погрози з боку відомого мецената О. Сусленського і рясна нецензурна лексика останнього на адресу активістів.  Нарешті – численні акції під міністерством культури з вимогою відновити М. Тимошенка на посаді в.о. ректора, натхненником яких стала випускниця НМАУ – композиторка і піаністка Олександра Морозова. Всі ці події знімалися на відео і викладалися в соціальні мережі.

Тоді  активісти побоювалися, що Анатолій Бровій, як “людина Рожка” і “не музикант” може спричинити до зриву або фальсифікації виборів на користь попереднього ректора. Втім, ці побоювання виявилися хибними. Навпаки – досвідчений юрист А. Бровій зміг організувати безпрецедентні за відкритістю вибори ректора – з публічними дебатами кандидатів і відео трансляцією в живому часі – як дебатів, так і самого голосування.

Окрім В. Рожка та М. Тимошенка, у виборах брали участь ще 4 відомі музиканти – це музикознавець Юрій Чекан, саксофоніст Михайло Мимрик, альтист Дмитро Гаврилець і  піаністка Євгенія Басалаєва. Так чи інакше всі кандидати усвідомлювали обсяг проблем, що накопичились – це і необхідність ремонту будівлі консерваторії, і оновлення інструментів, а М. Тимошенко і В. Рожок  обіцяли також і підвищення заробітної плати викладачам. До другого туру вийшли два кандидати – М. Тимошенко (141 голос) та Ю. Чекан (111 голосів), тоді як  В. Рожок посів третє місце (101 голос).

Інтрига ж другого туру полягала навіть не стільки в тому, хто переможе, як в тому, чи вдасться комусь із кандидатів набрати 50% голосів виборців. Адже якби цього не відбулося – відповідно до законодавства нового ректора так і не було би обрано, що для супротивників В. Рожка було би найгіршим варіантом. На підтримку Юрія Чекана тоді висловились авторитетні музиканти – композитори В. Сильвестров та І. Щербаков, диригент М. Гобдич, натомість на підтримку Максима Тимошенка – не менш відомий диригент К. Карабиць,  оперний співак А. Кочерга та продюсер і нардеп Є. Рибчинський.  На користь Ю. Чекана свідчив багаторічний досвід роботи в НМАУ і непересічний музикознавчий доробок, натомість на користь М. Тимошенка – досвід у бізнесі, і, звичайно – заслуги батька, Олега Семеновича.

Врешті перемогу здобув Максим Тимошенко – 261 голос (52,4 %), тоді як за Ю. Чекана віддано 141 голос (28,3%), а традиційний кандидат “Противсіх” отримав 62 голоси (12,5 %), ще 34 особи не взяли участь у виборах. Прості підрахунки показують, що від невизначеності Музичну академію відділили лише 12 голосів.

Втім, певні позитивні зміни в академії почалися ще в період, коли обов’язки ректора виконував А. Бровій. Була відновлена робота їдальні, у вестибюлі з’явились лавочки для відпочинку, розпочалися і довгоочікувані ремонтні роботи. Щоправда, для капітального ремонту будівлі, як запевняв В. Рожок, потрібно порядку 650 мільйонів гривень – це сума того ж порядку, що і вартість організації Євробачення, і з яких джерел її вдасться залучити поки що говорити рано.

Чи правильний вибір зробили консерваторці – покаже час. Але вже зараз відмітимо, що консерваторцям вдалося створити прецедент відкритих, демократичних виборів, і хотілося би, що цей досвід згодом буде успішно втілений і іншими вищими навчальними закладами, адже деякі виші виборів ректора не знають  взагалі. Новообраному ректору ж побажаємо успіху і виправдання покладених на нього надій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.